Водночас, за розрахунками Мінсоцполітики, мінімальний рівень доходів, потрібних для забезпечення базових потреб людини, сягає 8000 гривень.
У парламенті визнають: споживчий кошик, на базі якого визначають прожитковий мінімум, відірваний від життя. Він містить уявлення про потреби людини з кінця 90-х і зовсім не враховує нинішньої реальності: ні цифрової, ні соціальної, ні економічної. “Прожитковий мінімум — це офіційний соціальний стандарт, який, згідно з Конституцією, має гарантувати людині достатній рівень життя, — зазначає голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев. — Не виживання, а життя. Але, на жаль, реальний прожитковий мінімум перетворився на штучний індикатор, відірваний від потреб сучасної людини”.
— Прожитковий мінімум — це мінімальний рівень доходу, який вважають достатнім для забезпечення базових потреб людини, — каже експерт із соціальних питань Андрій Павловський. — Поняття прожиткового мінімуму існує в Україні понад два десятиліття. З 2000 року його офіційно визначають на законодавчому рівні й закладають у бюджет. Відповідно до ухваленого у 1999 році спеціального закону, прожитковий мінімум набув статусу ключового соціального орієнтира. Величину прожиткового мінімуму встановлює держава, беручи до уваги витрати на харчування, одяг, житло, комуналку, медичну допомогу, освіту, транспорт та інші життєво необхідні товари й послуги.
— Які виплати залежать від величини прожиткового мінімуму?
— До прожиткового мінімуму прив’язана низка соціальних виплат. Наприклад, мінімальна пенсія не може бути меншою, ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, — зауважує кандидат економічних наук Олександр Хмелевський. — Цьогоріч це 2361 гривня. Мінімальний розмір аліментів на дитину встановлений на рівні, не нижчому за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Приміром, на сьогодні прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років становить 2563 гривні, а на дитину від 6 до 18 років — 3196 гривень. До прожиткового мінімуму прив’язана державна соціальна допомога особам з інвалідністю, дітям-сиротам, одиноким матерям, загалом — 27 видів соціальних виплат.
Зарплата працівників деяких державних органів також встановлена у кратних розмірах до прожиткового мінімуму. Це означає, що зростання прожиткового мінімуму призводить до автоматичного збільшення зарплат деяких чиновників. Прожитковий мінімум беруть до уваги й при оподаткуванні. Наприклад, розраховують податкову соціальну пільгу, яка зазвичай становить 50% прожиткового мінімуму, проте в деяких випадках може бути значно вищою. Податкова соціальна пільга зменшує розмір податку на доходи фізичних осіб для людей з низькою зарплатою. На базі прожиткового мінімуму встановлюють і деякі штрафи та податкові санкції.
— Чому прожитковий мінімум в Україні вважають таким, що відірваний від реальності?
— Проблема в тому, що споживчий кошик, на якому базується структура прожиткового мінімуму, застарілий. Наприклад, до нього серед іншого входять два костюми на 7 років, одна подушка — на 15, один настільний телефон — на 20 років, — додає голова Комітету економістів України Андрій Новак. — У споживчому кошику немає інтернету, мобільного зв’язку, сучасної побутової техніки, але є 25 хвилин стаціонарного телефонного зв’язку на місяць.
● О. Хмелевський:
— З нинішнім рівнем цін прожитковий мінімум в Україні має становити, за різними підрахунками, від 8000 до 11 000 гривень. Проте збільшення прожиткового мінімуму впирається у фінансові можливості держави. Якщо підвищити цей показник хоча би у три-чотири рази, то це призведе до суттєвого збільшення соціальних виплат. Бюджетні витрати при цьому зростуть на 500 — 800 мільярдів гривень. Запланований дефіцит держбюджету на 2025 рік і так дуже великий та становить 1,6 трильйона гривень. За підсумками року він може бути значно вищим.
Проти збільшення розміру соціальних виплат та прожиткового мінімуму виступають іноземні кредитори: МВФ, Світовий банк, ЄС, США. У разі порушення їхніх вимог нам можуть відчутно скоротити обсяг кредитування, а це матиме вкрай негативні наслідки для країни. Хай там як, але влада має врешті-решт розпочати процес наближення прожиткового рівня до реального рівня. Наприклад, можна передбачити у бюджеті зростання прожиткового мінімуму щороку на 20 — 30%. Це би полегшило ситуацію для людей, які потребують соціальної допомоги.
— А який підхід до прожиткового мінімуму в Європі?
● А. Павловський:
— В ЄС прожитковий мінімум не є універсальним індикатором для визначення розміру посадового окладу чиновників, суддів чи прокурорів, штрафів, аліментів тощо. Уряди більшості країн для розрахунку соціальних виплат замість прожиткового мінімуму використовують мінімальну зарплату. Цей показник встановлюють на рівні, який дозволяє людині жити гідно, а не виживати. У країнах Центрально-Східної Європи, як-от Польща чи Словаччина, прожитковий мінімум існує, але він виконує свою безпосередню функцію — є порогом бідності, а не універсальним орієнтиром.
Нам також треба змінити підхід до прожиткового мінімуму. Варто відірвати його від інших платежів, які абсолютно невиправдано були прив’язані до нього за минулі десятиліття. Прожитковий мінімум має бути лише соціальним стандартом — базовою величиною, яку держава має гарантувати кожному та від якої повинна відштовхуватися, визначаючи право на допомогу малозабезпеченим.
