Зафіксовано ситуації, коли за документами цілі підрозділи (!) виконували бойові завдання на нулі, а насправді відсиджувалися в тилу й передавали свої виплати керівництву, повідомила військова омбудсменка Ольга Решетилова. Про випадки фіктивної служби в лавах ЗСУ регулярно звітують і правоохоронці. Для прикладу, нещодавно детективи Бюро економічної безпеки викрили групу посадовців одного з підрозділів сил оборони, які організували схему незаконного нарахування та виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям.
Слідство встановило, що протягом лютого 2023 року — вересня 2024-го восьмеро осіб, серед яких командир, його заступник, начальник штабу, вносили явно неправдиві відомості до офіційних документів. Зокрема, оформлювали військових як учасників бойових дій, тоді як ті насправді перебували в тилу і не були залучені до виконання завдань на лінії фронту. На підставі підроблених документів кожному “учасникові” виплачували додаткову грошову винагороду, що сягала 100 тисяч гривень щомісяця. Унаслідок таких дій державному бюджету завдано збитків на понад 9,3 мільйона гривень.
Ось ще одне повідомлення. Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону скерувала до суду обвинувальний акт стосовно колишнього командира батальйону матеріального забезпечення однієї з військових частин. Виявляється, той у період із жовтня 2023-го по грудень 2024 року, перебуваючи у Краматорську на Донеччині, систематично вносив до офіційних документів фіктивні дані про перебування підлеглих на нулі. У рапортах фігурувало четверо військовослужбовців, які не брали участі у бойових діях, а залишалися у місці дислокації батальйону на території Дніпропетровської області. Їм виплачували додаткову винагороду до 100 тисяч гривень щомісяця. Унаслідок таких дій держава зазнала збитків на суму понад 4,6 мільйона гривень.
Схожу ситуацію зафіксовано у Запорізькій області. Працівники ДБР завершили досудове розслідування щодо заступника командира одного з батальйонів, який організував схему незаконного заробітку на бойових виплатах. За даними слідства, посадовець, який мав відповідати за морально-психологічний стан особового складу, використав службове становище для особистого збагачення. Він змусив підлеглого офіцера оформлювати фіктивні рапорти про нібито перебування трьох військовослужбовців на передовій. На підставі цих документів бійцям щомісяця нараховували по 100 тисяч гривень “бойових”. З кожної такої виплати 70 тисяч гривень вони передавали посадовцю. Схема діяла з листопада 2024-го по травень 2025 року. За цей час держава безпідставно виплатила 1 мільйон 560 тисяч гривень. З цієї суми понад мільйон гривень фігурант отримав готівкою.
Не бракує випадків, коли командири залучають солдатів, які мали б бути на службі, до ремонтних чи будівельних робіт у своїх маєтках. Нещодавно у такому зловживанні працівники ДБР викрили чинного командира 43-ї артилерійської бригади Ярослава Лисенка. Як встановило слідство, з вересня 2024 року він залучив сімох військовослужбовців до ремонтно-будівельних робіт в оселях своїх родичів і у власному помешканні. Військові проводили ремонт у квартирі доньки та колишньої дружини командира в Черкасах, у будинку його сестри на Черкащині, а також у квартирі на Київщині, якою користується сам посадовець. Звісно ж, за весь цей час “будівельникам” нараховували та виплачували у військовій частині грошове забезпечення.
До рук правоохоронців потрапив і командир однієї з військових частин Рівного, який змушував підлеглих зводити йому будинок у Львівській області. До будівельних робіт посадовець залучив щонайменше трьох осіб — двох водіїв та електрика. За документами, вказані військові залишалися на місці дислокації у Рівному. Тож держава щомісячно виплачувала їм грошове забезпечення. Ідеться про понад 1,3 мільйона гривень.
Як бачимо, випадки зловживань в армії у нас фіксують мало не щодня. Хоч на п’ятому році війни їх узагалі не мало би бути. Бо людей на фронті бракує і грошей у держави катма.
— Тут є питання передовсім до правоохоронних органів та антикорупційних структур, — каже військовий експерт Дмитро Снєгирьов. — Не розумію, куди дивиться департамент стратегічних розслідувань Нацполіції, прокуратура, Державне бюро розслідувань і так далі. Контрольних органів у нас до біса. Якби вони ефективно працювали, якби всі справи про зловживання у війську доходили до суду, якби винні отримували реальні терміни покарання, то таких прецедентів було б значно менше.
Натомість що ми бачимо? Притягнені до відповідальності платять мінімальні штрафи або справи проти них узагалі лягають під сукно. Це формує сприятливий грунт для повторення незаконних дій. Ганебна практика у війську, коли командири залучають підлеглих до роботи на присадибних ділянках чи до ремонту помешкань, нікуди не поділася. А нині ще й грошове забезпечення створює передумови для зловживань. Як відомо, ті, хто на передовій, отримують приблизно 120 тисяч гривень на місяць. Командир зацікавлений оформляти фіктивні рапорти про участь військовослужбовців у бойових діях, бо підлеглі, які уникають служби на нулі, діляться з ним грошима. Отже, є можливість отримувати надприбутки. Не відкидаю, що командир бере гроші не тільки собі, а й передає по всій вертикалі у системі Сил оборони. І правоохоронці, найімовірніше, знають про кричущі випадки зловживань у війську, але мовчать, бо отримують свої відсотки від сум, які йдуть цими незаконними схемами.
— У країні, яка воює, треба діяти жорстко, — додає ветеран російсько-української війни Олег Симороз. — Ми ж, військові, ветерани, не бачимо, що хтось когось перестав боятися. Будьмо відверті: майже в кожному підрозділі є так звані мазані військовослужбовці, які отримують бойові виплати, але перебувають у тилу, роблять у домівках комбригів ремонти й так далі.
— На жаль, у нас не працює закон, — зазначає військовослужбовець ЗСУ, співзасновник Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова Геннадій Друзенко. — А коли закон не працює, коли покарання відворотне, то багато хто думає, як зробити так, щоб рахуватися у лавах ЗСУ і не служити. До речі, є чимало відомих, публічних осіб, які кажуть, що служать, а тим часом ми регулярно бачимо їх у столичних ресторанах, на концертах і всіляких тусовках. Не розумію, як можна служити дистанційно. Доки не буде публічних судів над тими, хто незаконно збагачується на війні, доки вони не “сядуть” надовго, доти сподіватися на поліпшення ситуації не варто.
— Чим загрожує корупційна практика у війську?
● О. Симороз:
— Через тих, хто ховається у тилу, а за документами перебуває на лінії боєзіткнення, військові іноді змушені перебувати на позиціях по 100 — 200 днів. Нам показують це як успіх, але це ненормально.
● Д. Снєгирьов:
— Головна проблема в тому, що повідомлення про зловживання у війську підважують морально-бойовий дух військових, які на передовій. Вони бачать, що хтось відкуповується у ТЦК від служби у війську, хтось відсиджується у тилу й отримує по 100 тисяч, і втрачають мотивацію активно протидіяти зовнішній загрозі. Бо неможливо спокійно реагувати на ситуацію, коли ти сидиш в окопі, а хтось у той самий час наживається на війні.
● Г. Друзенко:
— Це правда. Така несправедливість спонукає військових до СЗЧ. Тому в нас 300 тисяч людей, які самовільно залишили частину. Цифра настільки велика, що її просто вирішили засекретити.
— Чи можливо припинити зловживання у лавах армії?
● О. Симороз:
— Так. Перевірити списки, хто де служить, і виявити тих, хто не на лінії боєзіткнення, дуже легко. Це все задокументовано. Та й у самому підрозділі здадуть тих, хто незаконно отримує бойові виплати. Військові, які на нулі, не поважають таких людей.
● Д. Снєгирьов:
— Якщо є політична воля керівництва держави, то можна зламати всю цю корупційну систему. Від президента, від очільника Збройних сил, від керівників силових структур багато що залежить. Та ми, на жаль, не бачимо політичної волі до змін.
