За даними асоціації “Укрцукор”, переробку буряків нового врожаю здійснюватимуть 27 заводів, що на два менше, ніж торік. І це не дивно. Адже площі під коренеплодами цьогоріч скоротилися на 22% — до 198 тисяч гектарів. Відтак зменшиться і виробництво цукру майже на 300 тисяч тонн. Чи не буде дефіциту?
— За останній рік усе дорожчало, а от ціни на цукор — впали, — зауважує Олег Пендзин, економіст, експерт Економічного дискусійного клубу. — Тому й цукрового буряку аграрії висіяли менше. Але катастрофи точно нема.
Нині в Україні кількість населення становить приблизно 29 мільйонів осіб. Щоб повністю забезпечити потребу в цукрі, вистачить 1,06 мільйона тонн. Згідно з прогнозами, попри скорочені площі, виробництво цукру становитиме майже 1,5 мільйона тонн. Тобто на 500 тисяч тонн більше, ніж потрібно.
— То, може, цукор подешевшає? Наразі середня ціна за кілограм становить 32,40 гривні.
— Звісно, політику цукрової галузі визначатимуть найбільші виробники цієї продукції, — зауважує Іван Стефанишин, експерт з аграрних питань. — Тепер заводи використовують такі технології переробки цукрових буряків, що потребують великих затрат енергоресурсів. Відповідно ціна на електроенергію/газ суттєво впливає на вартість цукру. Як, зрештою, і ціни на пальне, витрати на зарплату та інші фактори. Тому для зниження цін на цукор підстав немає. Як і для суттєвого здорожчання цього продукту.
Зауважу, що з червня між Україною та ЄС припинено дію торгового безвізу. Виробники вичерпали експортну квоту (11 тисяч тонн) і після цього не мали куди подіти цукор, який планували продати за кордон. А що менший експорт продукції, то нижча ціна на неї на внутрішньому ринку.
● О. Пендзин:
— Виробники панічно бояться завезення в Україну дешевшого цукру-сирцю з тростини, який, згідно з умовами СОТ, можемо закуповувати щорічно в обсязі 260 тисяч тонн. Тож якщо монополісти-цукровики домовляться про те, аби значно підвищити вартість своєї продукції, можна відкрити тарифну квоту, й тоді ринок обвалиться. Але, думаю, до цього не дійде.
