Заходжу на територію Київського крематорію, що біля Байкового кладовища. Військові чекають на кортеж із тілом. От-от відбудеться прощання... Працівник крематорію пояснює мені, що буде похорон військового з полку “Азов”...
Кортеж на місці. В одному із залів у формі мушлі починається похорон. Лунає гімн України в супроводі оркестру, а згодом — слова: “Україно, Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітру кавказького, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля...” Після прощання організатор похорону натискає кнопку, після чого відчиняються двері ліфта — і тіло загиблого воїна транспортується до крематорію... “
Домовину з тілом ставлять на підвищення, під яким є ліфт, і, коли натискають кнопку, тіло опускається, власне, до самого місця, де здійснюється кремація, — розповідає працівник крематорію Віталій. — У тому корпусі стоять печі — саме там спалюється тіло разом із домовиною.
Бачите ось той цех, звідки йде чорний дим? Там усе і відбувається. Чорний дим утворюється через лаковані домовини, одяг з ненатуральних тканин на померлих...” До речі, прах можна забрати через декілька днів. “Буває, що родичі померлих не забирають урну. Згідно з нашим статутом, ми маємо зберігати прах рік у крематорії і, якщо ніхто за цей час не забрав урну, поховати його у спільній могилі”, — каже пані Ірина, яка працює в крематорії вже понад десять років.
У зв’язку з ковідом, повномасштабною війною, урни тепер зберігають довше. Невдовзі мають поховати ті з них, які не забрали протягом 2020 року.
ЩОДНЯ — ПРИБЛИЗНО 50 КРЕМАЦІЙ
Загальна площа крематорію — 12 гектарів. В основній будівлі містяться пункт реєстрації, пункт видачі урн з прахом. Також тут є дві прощальні зали, морг. У закладі майже сотня працівників.
“За день у нас відбувається приблизно 50 кремацій, — каже Дмитро Мартиненко, директор комунального крематорію. — Цьогоріч на вересень ми провели вже 15 тисяч 375 кремацій. За останні кілька років попит на таку послугу значно збільшився — у зв’язку із COVID-19. У 2021 році було проведено майже 5 тисяч кремацій померлих, причиною смерті яких була коронавірусна інфекція. Цього року кремували 793 померлих від ковіду”.
Ціна кремації з сукупними послугами стартує від двох з половиною тисяч гривень до приблизно 30 тисяч.
Зі слів директора, щомісяця відбувається в середньому 30 кремацій військовослужбовців.
“ТРЕБА БОЯТИСЯ ЖИВИХ, А НЕ МЕРТВИХ”
На території крематорію є церква. “Багато людей мене питають, чи не є кремація гріхом, — каже отець Іван. — Ні, це не гріх, а лише спосіб поховання.
Панахиди у нас замовляють часто, обираючи священника тієї Церкви, вірянином якої був померлий: чи Православної, чи Греко-Католицької. Раніше навіть приходив священник з УПЦ МП, але з початком повномасштабної війни панахид у тієї Церкви майже не замовляють”.
На лаві біля пункту видачі урн сидить Віталій, організатор похоронів. Знайомимось. “Рідні померлих приходять з різними запитами. До прикладу, є ті, які хочуть, щоб на похороні лунала музика, приміром рок, або ж улюблена пісня загиблого, — розповідає чоловік. — Дехто на прощанні навіть танцює під цю музику”.
“Іноді замовляють і макіяж для загиблих, — каже Дмитро, працівник моргу. Така послуга коштує 49 гривень. — До речі, з відомих людей, кого привозили до нас у морг останнім часом, — колишній Президент України Леонід Кравчук. Ми готували тіло до похорону”.
...“Мене часто питають, чи не страшно працювати в крематорії. Та чого ж має бути страшно? Треба боятись живих, а не мертвих, — каже насамкінець пані Ірина. — Страшна не сама смерть — страшне горе людей, які втратили когось рідного — маму, тата, брата, сестру, чоловіка, дружину... Ось де насправді страх”.