Заступник міністра освіти Андрій Вітренко сказав, що Україна надає 100% можливостей онлайн-навчання для дітей, які не виїхали на підконтрольну Україні територію. Та все не так легко, кажуть батьки школярів, які досі живуть або ж жили на окупованих територіях.
“У мене син йде у 8-й клас, — розповідає пані Галина з Генічеського району Херсонщини. — У нашому селі велика школа, на 300 учнів. Попередній навчальний рік нова “комендатура” дозволила допрацювати за українськими програмами — діти мали онлайн-навчання. Але потім нам “вирубали” український інтернет, і тепер займатись нема змоги...”
На підконтрольну Україні територію сім’ї пані Галини вдалось вибратись лише минулого тижня.
“Вчитись за російськими програмами для нас неприйнятно. Тож ми виїхали в Прилуки Чернігівської області, до родичів. Тут вже наступного дня я оформила сина в школи — загальну та музичну. Чи рахуватимемось ми у генічеській школі — невідомо, але звідти ми жодних документів не забрали, і маємо надію повернутись”, — каже пані Галина.
Пані Катерина — мама шестикласника школи №5 в окупованій Каховці, сім’я досі там.
“Навчальний процес закінчився у нас на початку квітня, бо нова “влада” стала тиснути на освітян. Наприкінці квітня класна керівничка мого сина, вчителька англійської мови, вирішила стати директоркою від окупантів, — розповідає жінка. — Багато педагогів виїхали з міста, а директора школи №1 навіть кинули “на підвал”, щоб схилити до співпраці та змусити віддати документи та ноутбуки.
Влітку батькам з нашого класу почали приходити в телеграмі запрошення з “нової” школи — там можна навчатися офлайн. А от в українській школі — тільки “дистанційка” чи екстернат. Ми вибрали дистанційну.
Втім є батьки, які віддають дітей до російської школи. Двоє приятелів сина з класу, батьків яких я вважала адекватними, йдуть до такої школи. Бо їм “какая разніца, на каком язикє учіть матєматіку”. Кажуть, що через пандемію діти втратили можливість нормально вчитися, тепер ще й через війну... Тому і йдуть на компроміс із окупантами. Як так можна?..”
Лілія Овчиннікова із села В’ячеславка Бердянського району Запорізької області розповідає, що їхнє село окуповане з 27 лютого. Нині жінка та шестеро її дітей — в Австрії. Троє з них підуть до школи за кордоном.
“Онлайн навчання не було, у вчителів на окупованих територіях немає українського інтернету. Тож рекомендації МОН щодо онлайн-навчання дітей на окупованих територіях далекі від реалій. Навчання організувати дуже важко. Рашистські вояки погрожують вчителям за онлайн навчання, можна опинитись “на підвалі”, — каже Лілія Овчиннікова.
Втім українці не забирають документи дітей із шкіл на окупованих територіях. Кажуть, що вірять у швидку перемогу України.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як росія краде українські ресурси
