За даними канадської аналітичної компанії SecDev, агресорка захопила 63% наших вугільних покладів, 11% родовищ нафти, 20% — газу, 42% — родовищ металів і 33% — родовищ рідкісноземельних та інших важливих мінералів, серед яких літій.
Якщо детальніше, то рф взяла під контроль 41 вугільне родовище, 27 — газових, 9 — нафтових, 6 — залізорудних, по два — титанової і цирконієвої руди та по одному родовищу стронцію, літію, урану і золота. Крім того, рашисти тепер контролюють значні поклади вапняку, який широко використовується для виробництва сталі. Це значно вплинуло на сталеливарну промисловість: через війну виробництво сталі скоротилося на 60 — 70%. Якщо кремлю вдасться остаточно анексувати захоплену ним українську територію, то Київ втратить доступ майже до двох третин своїх природних родовищ, кажуть аналітики SecDev.
Однак основні втрати для української економіки — люди. Від початку війни з країни виїхало щонайменше 6 мільйонів осіб. Фахівці прогнозують, що багато їх не повернеться додому. І якщо українська економіка ввійде у фазу відновлення, то на ринку виникне дефіцит трудових ресурсів. Це означає, що ВВП на довоєнному рівні 200 мільярдів доларів на рік і вище створювати буде нікому.
Мінекономіки прогнозує, що цьогоріч через російську агресію реальний ВВП може скоротитися на 35 — 40%. Очевидно, що Україні доведеться перебудовувати свою сировинну економіку, щоб вибратися з глибокої кризи.
— Зауважу, що більшість родовищ, про які йдеться у дослідженні, росія захопила ще у 2014 році, окупувавши Крим та частину Донбасу, — каже Володимир Лановий, ексміністр економіки України. — Власне, там містяться найбільші поклади нафти, газу, вугілля та інших копалин. Вже тоді було зрозуміло, що російська агресія має й економічний бік. Путіну потрібно було позбавити нас родовищ і свердловин, щоб далі постачати і Україні, і Європі свої нафтопродукти. За різними даними, на континентальному шельфі Чорного і Азовського морів залягає близько половини всіх покладів природного газу, який є на території України. Якби вдалося їх запустити, то це була б очевидна загроза для “Газпрому”.
Коли у 2000-х роках мені показали засекречені свого часу росіянами карти з покладами нафти, газу та інших копалин в Україні, я був вражений. У нас є чи не всі власні ресурси, ми б могли обходитися без імпорту, ще й заробляти на експорті.
— Так, до 2014 року було багато галузей, де Україна могла конкурувати з росією, — додає Олександр Савченко, доктор економічних наук, ректор Міжнародного інституту бізнесу. — Розвивалася уранова, титанова, алюмінієва індустрії та інші. Свого часу працювало шість нафтопереробних заводів, які забезпечували країну власними нафтопродуктами. А тепер залишився один (Кременчуцький НПЗ), та й той рашисти розбомбили.
Фактично протягом усіх років незалежності України у вищих ешелонах влади діяла п’ята колона. Москва підкуповувала чиновників, зокрема міністрів, а ті блокували наші перспективні напрями. Згадаймо хоча б історію зі сланцевим газом (загальні об’єми технічно видобувних ресурсів сланцевого газу на території України становлять 3,6 трлн куб. м, або 1,75% світових запасів. — Авт.). Стільки свого часу говорили про нього, а потім усе заглохло. Думаю, не обійшлося без руки кремля. Зате тепер росія сама активно видобуває такий газ і є другим виробником у світі після США.
— За даними Київського інституту економіки, станом на серпень прямі збитки нашої економіки від російської агресії (пошкодження житла та інфраструктури) становлять щонайменше $108,3 мільярда, або 2,9 трильйона гривень. А разом із непрямими втратами (неотримані інвестиції, втрата ринків, ВВП тощо) — приблизно 1 трильйон доларів. Бачимо, що сьогодні путінська армія цілеспрямовано знищує металургійні та аграрні підприємства, які до війни давали Україні більш як половину валютної виручки. Чи вдасться згодом ці суми компенсувати?
— В останні роки ми продавали за кордон металургійної продукції приблизно на 25 мільярдів доларів, аграрної — на 40 мільярдів, — розповідає економіст Борис Кушнірук. — Звичайно, експортна виручка буде менша, бо ми втратили до 40% металургійних потужностей, зокрема “Азовсталь” та ММК імені Ілліча, які належали групі “Метінвест” Ріната Ахметова. Але, на щастя, працюють інші великі комбінати, хоч і не на повну потужність: “Запоріжсталь”, Дніпровський МК, АМКР, підприємства компанії “Інтерпайп”-“Дніпросталь”. Думаю, якщо вони вироблятимуть більше металургійної продукції з вищою доданою вартістю, то з часом ці втрати можна буде компенсувати. Наприклад, можна продавати за кордон не просто залізну руду, а залізорудний концентрат (окатиші).
В останні роки ми продавали за кордон металургійної продукції приблизно на 25 мільярдів доларів, аграрної — на 40 мільярдів.
● В. Лановий:
— Те ж стосується і аграрної продукції. Досить хапатися за сировину й просити всіх — “та заберіть наше зерно, допоможіть вивезти”. Скільки можна перебувати у такому принизливому стані?! Треба розвивати аграрну переробку, яка принесе в рази більше валютної виручки. А для цього варто з часом запровадити високі податки на вивезення сировини.
● О. Савченко:
— Погоджуюся, що експорт сировини, який у нас переважав до війни, лише законсервує бідність країни. Варто робити ставку на інноваційні продукти.
— Тобто, попри все, в України є всі шанси швидко відновити свою економіку після закінчення бойових дій?
● В. Лановий:
— Шанси завжди є. Головне — правильно ними скористатися. Нагадаю, після Другої світової війни Японія та Німеччина були вщент зруйновані. Але згодом зростали по 15% у рік протягом 15 — 20 років. Ще один приклад — Південна Корея, яка після війни з 1955-го по 2020 рік збільшила свій ВВП у 31 тисячу разів! — з $64 млн до $1,63 трлн.
— Які галузі можуть витягнути Україну після війни з економічної кризи?
● В. Лановий:
— Національна економіка буде оновлюватися насамперед у тих напрямах, у яких є відповідні спеціалісти. Це можуть бути не лише традиційні аграрний сектор і металургія, але й IT-сфера, електроніка, літакобудування, суднобудування. Скажімо, в Україні найбільші верфі у Східній Європі. Перспективний військово-промисловий комплекс. Бачимо, що в час війни українські розробки досить непогано себе зарекомендували. Якщо буде більше спільних проектів, як-от виробництво “Байрактарів”, то зможемо виходити на світові ринки зброї, займати свою нішу й непогано заробляти.
Загалом є теорія, що війни прискорюють прогрес людства. Бо з’являються нові технології, які потім переходять у мирний час і можуть використовуватися.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як волонтери вивозять лежачих та людей з інвалідністю з-під обстрілів на Донбасі
