На початку серпня мешканка Волині підібрала на вулиці кошеня, а воно її вкусило. Через два місяці жінка занедужала: надокучали біль голови, гарячка. Її госпіталізували й почали лікувати від енцефаліту. Саме таким був попередній клінічний діагноз. Але стан хворої погіршувався.
— Коли пацієнтка прибула до нас, у неї були сильні судоми, які жодними ліками не вдавалося зупинити, — розповідає Таміла Алексанян, завідувачка 4-го діагностичного відділення КНП ЛОР “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня”. — Судоми — ознака ураження головного мозку. Вони супроводжують, зокрема, вірусний енцефаліт (запалення головного мозку). У таких випадках призначаються протизапальні або ж протигерпетичні препарати. Але хворій вони не допомагали. Їй важко було навіть дихати самостійно. Під час інтубації (процедури введення у трахею спеціальної трубки для забезпечення прохідності дихальних шляхів. — Авт.) фахівці помітили, що в пацієнтки виділяється забагато слини. З’явилася підозра, що це сказ.
І тоді рідні хворої згадали, що 8 серпня вона йшла з кладовища і підібрала безпритульного молодого котика. Він вкусив її. Після цього жінка відпустила тварину.
Інкубаційний період сказу у людини зазвичай триває від 1 до 3 місяців, але може бути від семи днів до понад року. Це залежить від місця укусу та особливостей імунної системи людини. У нас був пацієнт, який підібрав на узбіччі біля лісу лисеня і привіз його додому. Коли дізнався, що руді можуть переносити сказ, то відвіз звірятко назад у ліс. Воно вкусило чоловіка за палець. І майже через три роки після цього він захворів на сказ.
— Які ще симптоми характерні для цієї хвороби?
— Зокрема, аерофобія — страх повітряних потоків (протягів), гідрофобія — страх води (навіть її вигляд, дзюрчання). На жаль, сказ не лікується. Рятує лише екстрена (не пізніше 14-го дня з моменту укусу) профілактика: курс вакцинації проти сказу. Його можуть поєднувати з введенням антирабічного імуноглобуліну (містить антитіла від сказу).
За твариною, яка вкусила людину, спостерігають 10 днів, якщо є така можливість. У випадку, якщо за цей час звірятко не помре, то вакцинацію не роблять. Якщо ж воно не виживе або його місце перебування не відоме, людині призначається курс імунопрофілактики проти сказу. Це запобігає розвитку хвороби у 96 — 99% випадків.
Колись ін’єкції від сказу вводилися впродовж 40 днів. А тепер вакцинація складається з п’яти щеплень: у день звернення до лікаря, у 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні.
Іноді у соцмережах дописувачі захоплюються, що помітили лисичку в місті. Проте забувають, що ці тварини можуть переносити вірус сказу. Перебування лисиць серед людей — нетипова поведінка для цих диких звірів. Як і для вовків, борсуків. Можна запідозрити, що щось не так. До речі, білки теж можуть переносити сказ.
На жаль, у багатьох людей відсутня санітарна культура. Вони можуть підбирати різних тварин на вулиці й приносити у дім. Та це небезпечно. Бездомну тварину потрібно 10 днів тримати в окремому приміщенні, аби впевнитися, що у неї немає сказу.
