Нещодавно я, як мама другокласниці, отримала від своєї школи анкету щодо форми навчання, яку обираю для своєї дитини у новому навчальному році. Серед запропонованих варіантів були, зокрема, очне, дистанційне та сімейне навчання. В Україні вже провели декілька подібних опитувань.
В офісі омбудсмена кажуть, що дві третини батьків виступають за онлайн-навчання, і лише близько 14 відсотків готові вести дитину до школи. У Державній службі якості освіти кажуть, що думки батьків різняться залежно від регіону. Так, офлайн-навчання найбільше підтримують у Закарпатській області — 56 відсотків, тоді як у Харківській — лише кожен десятий готовий віддавати дитину на очне навчання.
ДУМКИ БАТЬКІВ
“Моя донька — учениця 7-го класу. Ми живемо у Кременчуці. У нашому місті більшість батьків проголосувала за онлайн-навчання, — каже Алла Заможська з Полтавщини. — У школі нема укриття, вона — поряд з виконкомом, мостом та дамбою. Після підриву дамби є 20 хвилин, щоб вивести всіх дітей в безпечне місце, яке досить далеко від школи... Те, що росія може влаштувати приліт у будь-яку школу України, — не підлягає сумніву, бо це країна-терорист. Тому обираю навчання вдома, бо ймовірність того, що ракета потрапить у будинок, значно менша, ніж того, що влучить у публічне місце”.
Львів’янка Галина Роспопа каже, що, на її думку, діти повинні йти у школу в тих регіонах, де це можливо, і в тих закладах освіти, де є належно облаштовані укриття.
“У нашому багатоповерховому будинку немає нормального бомбосховища (лише цокольний поверх паркінгу), водночас бомбосховище є у школі, — розповідає мама п’ятикласниці. — Вважаю, що ми повинні призвичаїтися до життя у нових реаліях, адже загроза від росії буде постійною, навіть коли закінчиться війна”.
ЩО КАЖУТЬ ОСВІТЯНИ?
“У Львові близько 60 відсотків батьків схиляються до очної форми навчання. Є частина батьків, які ще не визначились, і близько 15 — 20 відсотків тих, хто обрав дистанційний формат навчання, — пояснює Андрій Закалюк, начальник управління освіти Львівської міськради. — Кожна школа буде виходити зі своїх можливостей, адже ніхто краще не вирішить, як організувати процес, ніж сам навчальний заклад.
Загалом, очне навчання не означає, що дитина буде ходити до школи щодня. Якщо школа на 1200 учнів, але укриття на 600 місць, то очевидно, що до школи має прийти не більше як 600 школярів. Відтак буде чергування очних і заочних форм навчання для різних класів. Тут є декілька варіантів. Наприклад, навчання у дві зміни. Або ж розділяти дні: частина буде “очною”, інша — “дистанційною”.
Чи вдасться всім вгодити? Мабуть, це буде складно. Одна мама каже — хочу до обіду офлайн, пообіді — онлайн. Інша, до прикладу, телефонує з Австралії, куди виїхала, і каже: у мене дитина ходить тут до школи, але дайте їй пообіді ще дистанційні уроки. То вчитель повинен о 3-й ночі організувати урок через різні часові пояси?
За дітьми, які виїхали за кордон, зберігається місце у школі. Проте ми радимо батькам обрати сімейну форму навчання (освітній процес дітей організовують самостійно їхні батьки) або ж екстернат (освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно)”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як Польща готується до війни
