На Закарпатті заступник командира батальйону систематично вимагав від військовослужбовців данину за вирішення різноманітних службових питань.
“Йому сплачували гроші за надання чергової відпустки, невідправлення в зону бойових дій, переведення в інші підрозділи, неповідомлення правоохоронців про самовільне залишення місця служби або ж, навпаки, їхнє повернення до війська та за приховування інших дисциплінарних порушень, — каже речниця Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Юлія Шевченко. — Вартість послуги коливалася від 30 тисяч гривень до 3 тисяч доларів. Розмір хабаря залежав від складності випадку, обставин скоєного правопорушення і фінансових можливостей військовослужбовця”.
Здирника затримали на гарячому співробітники СБУ та ДБР, коли вкотре вимагав хабар. Він запропонував солдату, який повернувся із “самоволки”, за тисячу доларів посприяти в переведенні на тилову посаду. Правоохоронці задокументували злочин під час одержання другої половини хабаря — 500 доларів.
На жаль, це непоодинокий факт. У Львові двоє заступників командира військової частини та двоє командирів рот дозволили сімом контрактникам не з’являтися на службу і працювати на приватних станціях технічного обслуговування. Грошове забезпечення, яке “бійці” офіційно отримували у військовій частині, вони передавали своїм покровителям у погонах.
А командир взводу однієї з частин на Тернопільщині змушував військовослужбовця ремонтувати маєток своєї доньки. Хоч підрозділ, у якому служив солдат, виконував завдання в зоні бойових дій. Підлеглий майже рік працював на будівництві. За цей час йому нарахували і виплатили понад мільйон гривень грошового забезпечення та доплат за нібито участь у бойових діях. Командира будуть судити за зловживання службовим становищем, а солдата — за ухилення від служби. Обом загрожує до 10 років ув’язнення. Крім того, солдат має повернути незаконно отримані виплати.
На Херсонщині командир взводу матеріально-технічного забезпечення зі спільником-сержантом змушували підлеглого віддавати свої “бойові”. З січня по липень 2024 року солдат щомісяця переказував їм на банківську картку від 15 до 25 тисяч гривень. Загалом переказав 140 тисяч гривень. Та він був не єдиний. За аналогічною схемою здирники змусили іншого військовослужбовця заплатити 135 тисяч, а ще одного — 227 тисяч гривень. Таких фактів слідчі нарахували добрий десяток. Зловмисники чітко розділили між собою ролі і діяли за попередньо розробленим планом. Командир усе організовував, а його спільник-сержант отримував кошти на свою банківську картку. Наразі обом оголосили підозру в одержанні неправомірної вигоди, поєднаному з вимаганням. Їм загрожує від 5 до 10 років ув’язнення з конфіскацією майна.
Чому ж на четвертому році війни маємо такі ганебні випадки?
— Є дві причини, — коментує військовий адвокат Олег Леонтьєв. — Перша — нема правоохоронного органу, який централізовано координував би роботу щодо виявлення фактів зловживань, зокрема хабарництва та корупції серед військових. Колись цим займалася військова прокуратура. Після її ліквідації частина функцій перейшла до спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, яка не дуже прагне розкривати військові злочини і доводити до логічного кінця такі справи. Їм аби позначку поставити. Та й у співробітників ДБР через велику перевантаженість роботою не завше руки доходять до розкриття таких правопорушень. Ці дві структури намагаються зіпхати відповідальність одна на одну. А друга причина — через безконтрольність та безкарність у військових командирів з’являється спокуса дармових грошей.
— Здирництво серед військового командування виникло не сьогодні і не вчора. Воно було і раніше. Просто не в таких масштабах, — додає правозахисник Роман Лихачов. — Від початку великої війни чисельність нашої армії збільшилася з 300 тисяч до понад мільйона осіб, військовослужбовцям підвищили зарплати. Пропорційно збільшилися й спокуси командирів.
— Чому ж нерідко мовчать ті, від кого вимагають грошей?
● О. Леонтьєв:
— Багато солдатів припускаються різноманітних порушень військової дисципліни. За це їм загрожує покарання. От і змушені платити відкупне командирам, аби заплющували очі на їхні “витівки” і не притягали до відповідальності. А якщо спробують поскаржитися, то їх відразу відправлять у зону бойових дій. Ясна річ, що рядовому військовому простіше заплатити командиру певну суму і далі служити в тилу, мати пристойне грошове забезпечення і не переживати, що може зазнати поранення чи загине. Нерідко військовослужбовці самі несуть данину командирам, щоб їх не відправили на передову. Тому-то корупція така живуча.
— Чи можна її здолати?
● О. Леонтьєв:
— Суди мали б суворіше притягати до відповідальності здирників у погонах. Бо здебільшого вони уникають реального покарання, укладаючи угоду зі слідством про визнання винуватості. І в підсумку відбуваються службовими обмеженнями, штрафами або позбавленням волі з іспитовим терміном.
