Петиція на урядовому сайті з вимогою заборонити російську музику на іноземних стримінгових платформах за три дні набрала 28 тисяч голосів. Автори звернення вказали, що російськомовна музика може містити шкідливі для української ідентичності ідеї та елементи російської пропаганди і є продуктом, споживання якого фінансує країну-агресорку. Тому закликали Кабмін заборонити пісні, що звучать мовою окупанта.
Прем’єр Денис Шмигаль, відповідаючи на петицію, заявив, що наразі в міжнародному праві, українському законодавстві та у правилах мовлення іноземних платформ немає правових підстав для заборони за мовною ознакою. Однак доручив Мінкультури, Міністерству цифрових трансформацій та Мін’юсту додатково опрацювати це питання та поінформувати авторів звернення згодом.
— Треба чітко розуміти, що просування російськомовного продукту в музиці, і не лише в музиці, — це частина війни РФ проти України, — наголошує координатор руху “Простір свободи” Тарас Шамайда. — Агресор веде війну різними методами — наступаючи на фронті, завдаючи ударів по нашій енергетиці, підважуючи наші дипломатичні зусилля, просуваючи російські наративи у світі та російську мову й культуру в Україні.
Останнім часом, зокрема в останній рік, цей удар Росія спрямувала насамперед на школярів і на молодь. Ми бачимо, що зростає споживання російської музики у соцмережах та на стримінгових платформах. І цьому треба протидіяти. Дуже важливо, щоб політична еліта та суспільство нарешті усвідомили, що все російське вбиває нас.
— Справді, стримінгові сервіси є одним з інструментів, через який поширюється багато російської музики серед молоді, — зазначає член комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Володимир В’ятрович. — Частка російської музики, яку слухають в Україні на популярних платформах, сягла 26%. Водночас українські пісні становлять 39%, пісні інших країн — 34%. І якщо порівнювати ситуацію із 2022 роком, то російської музики, на жаль, поступово більшає.
— Нам треба захистити свій інформаційний простір, — додає українська співачка та громадська діячка Анжеліка Рудницька. — Бо тут ідеться не лише про те, що деякі українці слухають російську музику, а й про те, що вони фінансують ракети, які летять на наші голови.
Ми тупцюємо на місці — популяризуємо українську музику, створюємо багато контенту і постійно стикаємося з тим, що багато українців споживає російський контент. Не тому, що українського немає, а тому, що в головах цих людей сидить оце: “Ой, пхе, з українського нема що слухати”. Знаю, що кажу, бо я практик, багато гастролюю, спілкуюся з аудиторією, зустрічаюся з людьми різного віку.
— Чи можна якось заблокувати російськомовну музику на стримінгових сервісах для українських слухачів?
● В. В’ятрович:
— Наразі я не бачу таких можливостей. Немає для цього правового механізму, навіть технічного. Що б тут могла зробити держава? Більше підтримувати виробництво українського культурного продукту — музичних кліпів, книжок, фільмів. Що більше буде українського, то більше воно витіснятиме російське.
Очевидно, потрібна ще якась маркетингова стратегія, щоб просувати українське — щоб його бачили й чули українські читачі, слухачі, глядачі. Усе це потребує додаткового ресурсу, передусім — фінансового. Ми розуміємо, що триває війна і що нам вкрай потрібні військові засоби. Але маємо також пам’ятати, що Росія використовує проти нас інструменти культури. Якщо ми їх не будемо використовувати, то програємо війну на полі культури.
● А. Рудницька:
— Навіть якби був правовий механізм заборони на стримінгових платформах всього російського та російськомовного контенту і ми б ним скористалися, то люди все одно шукали б можливі та неможливі шляхи, щоб слухати цей контент. Бо заборонене завжди вабить. Тому важливо, щоб медіа, які мають великі аудиторії, зрозумілою мовою пояснювали людям, що споживання російськомовного контенту — це участь у фінансуванні війни проти України. Бо гроші з монетизації цього контенту йдуть, зокрема, на зброю.
● Т. Шамайда:
— Як на мене, тут головне — політична воля. Ми можемо змінити закони на національному рівні, як це не раз робили, заборонивши російські соцмережі, російські телеканали й музику російських виконавців на телебаченні та радіо. Тоді ми не покликалися на європейські норми, а діяли на національному рівні. Так само і тепер — треба вести переговори з власниками міжнародних стримінгових платформ і паралельно запроваджувати регулювання на нашій території.
