В Офісі Президента розробили і подали до парламенту законопроект “Про застосування англійської мови в Україні”. Згідно з ним, іноземна має функціонувати фактично у всіх сферах суспільного життя нарівні з державною. Нею повинні володіти особи, які претендують на посади державної служби категорій “А”, “Б” і “В”, голови місцевих держадміністрацій та їхні заступники, а також військовослужбовці офіцерського складу, які служать за контрактом, середній та вищий склад Нацполіції, прокурори, податківці, митники. Перелік посадовців, яких чекатиме іспит на знання мови, складатиме Кабмін.
Крім того, англійська має стати обов’язковою у сфері транспорту, освіти, охорони здоров’я й культури. Нею, зокрема, пропонують дублювати сайти вищих навчальних закладів, інформацію в музеях, повідомлення у транспорті. Окремо у законопроекті прописано графік переходу на трансляцію у кінотеатрах фільмів англійською мовою в оригіналі з українськими субтитрами.
Хоч деякі норми мають запрацювати аж через два роки після скасування воєнного стану, а деякі, як-от відмова від українського дубляжу, передбачають перехідний період аж до 2027-го, документ уже різко розкритикували. Чому? Дискутуємо на цю тему із заступницею голови комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенією Кравчук, координатором руху “Простір свободи” Тарасом Шамайдою та аналітиком Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Петром Бурковським.
— Чи доречний такий законопроект?
● Є. Кравчук:
— Він абсолютно вчасний і прогресивний. Ми маємо статус кандидата на вступ до ЄС, хочемо масштабного відновлення після війни, приходу інвесторів, прагнемо цілковито відірватися від “руского міра” та інтегруватися у цивілізований західний простір. Для цього конче потрібно, щоб англійською володіло якнайбільше людей. У певних сферах знання цієї мови має бути обов’язковим.
● П. Бурковський:
— Безперечно, треба підвищувати рівень знання англійської серед українців. Але, як на мене, не через кіно, таблички на вулицях чи на транспорті, а через зміни в освітній системі. Вона в Україні незадовільна.
Це підтверджують результати опитування, яке свого часу проводив наш фонд. Дві третини українців, які коли-небудь у своєму житті вивчали іноземну мову (переважно це англійська), заявили, що взагалі нею не володіють або що їхній рівень знань низький. Це означає, що нам варто змінювати підхід до викладання іноземної у школах та університетах.
● Т. Шамайда:
— Потреба підвищувати рівень володіння іноземними мовами справді є. Бо що більше українців знатиме їх, передусім англійську, на належному рівні, то легше нам буде інтегруватися в європейську та світову спільноту, працювати у різних сферах, зокрема у науці, бізнесі і так далі. Але чи потрібен для цього спеціальний закон? Дуже сумніваюся. Жодна з європейських держав, де англійська мова не є державною, не ухвалювала закону про особливий статус англійської мови.
Такий статус англійська має хіба що в деяких країнах Африки, переважно тих, які були британськими колоніями. Якщо ми хочемо досягти високого рівня знання англійської, то маємо рівнятися на країни Північної та Західної Європи. Там передусім розвивали систему освіти, тобто викладали англійську у значно більшому обсязі і значно якісніше.
— Як вважаєте, чи повинні знати англійську держслужбовці, поліцейські, військові?
● Т. Шамайда:
— У законопроекті є формулювання, що Кабмін визначатиме конкретні посади, для яких потрібне володіння англійською мовою. Очевидно, що це будуть посади, пов’язані з міжнародними відносинами, з євроінтеграцією чи, можливо, зі сферою науки та освіти. Такі вимоги логічні.
Щоправда, мене дивує, що ініціатори проекту, висуваючи вимоги щодо знання англійської, фактично викреслюють можливість іти на держслужбу зі знанням французької мови. Нині для високих посад державних службовців потрібно підтвердити рівень володіння однією з двох мов Ради Європи — англійською чи французькою. Викидати французьку мову, замінюючи її англійською, — це не дуже правильний крок.
● П. Бурковський:
— Ми йдемо до НАТО, отримуємо багато зброї зі США. Тож англійську треба знати військовим, які користується цією зброєю. Бо ж усі інструкції — іноземною.
— А як ви розцінюєте норму про обов’язкове функціонування англійської у медичній сфері, культурній чи транспортній?
● Т. Шамайда:
— У проекті сказано, що в усіх видах транспорту оголошення — текстові чи звукові — повинні дублюватися англійською мовою. Це абсолютна надмірність! Уявімо, що водій сільського автобуса їде до районного центру. Навіщо йому оголошувати зупинки англійською?
Або навіщо дублювати англійською оголошення “Сьогодні в клубі будуть танці”? А власне така вимога випливає із закону: вся інформація про культурні події має дублюватися англійською.
І не може кожний фельдшер чи медсестра знати англійську мову або шукати десь перекладача тільки тому, що хтось звернувся по допомогу англійською. Це абсурд. Такого немає ні у Франції, ні в Німеччині, ні в Італії.
— А чи виправдана норма щодо відмови від українського дубляжу під час демонстрування англомовних фільмів у кінотеатрах?
● Т. Шамайда:
— Це абсолютно антиконституційна норма — держава не має права звужувати сферу застосування української мови у публічній сфері. Урешті-решт через таку норму представники кіномереж уже очікують обвалу відвідуваності кінотеатрів на 60 — 80%.
● Є. Кравчук:
— Мова оригіналу — це можливість почути голос актора чи акторки, їхню вимову. На слух людина завжди добре вивчає мову. Але чи зможуть ті, хто має поганий зір, зокрема старше покоління, читати субтитри? Будемо обговорювати ці зауваження і вносити зміни до другого читання.
