“Ця пошесть знищує все підряд. І не лише врожай на полях, але й листя на деревах, — бідкається жителька громади Неля Нижніковська. — Та труять сарану, запровадили карантин. Сподіваємося, що це подіє. Якщо ні — залишимося без врожаю”.
За словами головного державного фітосанітарного інспектора України Вадима Чайковського, в межах Кушугумської селищної ради та Борозенської громади (Херсонщина) запроваджено особливий режим захисту рослин. “На сьогодні оброблено близько 297 га, з них 27 га — посіви соняшнику, — зауважує посадовець. — В Одеській області (біля кордону з Молдовою) також зафіксували сарану, але там вчасно провели обробку сільгоспугідь, тому карантину не запроваджували”.
Тим часом люди в соцмережах повідомляють, що сарана вже дісталась Дніпропетровщини, Вінниччини і навіть Київщини. Вадим Чайковський каже, що причиною поширення цього шкідника стали сприятливі погодні умови — висока температура повітря й тривала посуха. Є підозри, що сарана розплодилася у молодих лісах і чагарниках на землях, де була Каховська ГЕС. “Збільшилася й кількість занедбаних угідь поблизу зони бойових дій, — пояснює Вадим Чайковський. — Тому чутки, що сарану нам звідкись привезли і що це начебто біозброя — безпідставні. На щастя, промислові посіви наразі не зазнали великих втрат. Хоч сарана поїдає майже все — зернові (пшеницю, ячмінь, кукурудзу), бобові (сою, горох), овочі (картоплю, томати, капусту), соняшник та інші технічні культури. Під час масової міграції шкідник здатний знищити за короткий час 25 — 100% врожаю.
Це не перший випадок поширення сарани в Україні. Наприклад, у 1958 році нашестя також фіксували у Херсонській та Запорізькій областях. Шкідник знищив частину врожаю, для боротьби з ним залучали навіть військових. Було зростання чисельності саранових і в 2001 — 2004 та 2010 — 2011 роках у степових зонах Одеської, Миколаївської та Дніпропетровської областей. На сьогодні не бачу загрози поширення сарани на інші регіони нашої країни — північні, центральні чи західні. Хоч, звісно, окремі комахи можуть і туди залітати”. (За добу сарана пролітає понад 100 кілометрів. — Авт.).
Доктор сільськогосподарських наук, професор Зеновій Сич пояснює — запобігти нашесті сарани можна.
“Більшість саранових живе й розмножується на цілинних занедбаних угіддях, пустирищах, отож найефективнішими заходами восени є їх дискування, боронування або оранка, — зазначає науковець. — Також для боротьби можна використовувати як хімічні, так і біологічні засоби. До прикладу, інсектициди проти колорадського жука дієві й проти сарани. Не переносить цей шкідник гострих перцевих спреїв, настоянок часнику й цибулі, тому ними можна кропити невеликий город. Краще робити це вранці або пізно ввечері, коли активність корисних комах найменша”. До речі, сарана не любить проса. Наші пращурі добре про це знали й нерідко, особливо на Півдні, обсаджували цією культурою свої поля.
