Серед вірян УПЦ МП — чимало тих, хто готовий накинутись на вас, щойно скажете бодай одне криве слово проти їхніх поглядів. І байдуже, що триває війна з Росією, а духовенство цієї церкви молиться за патріарха Кіріла, який благословляє воєнні дії. Звідки ж такий фанатизм?
— Це не фанатизм, а релігійний фундаменталізм (його послідовники виступають проти критичного перегляду застарілих понять. — Авт.), — каже Дмитро Горєвой, директор ГО “Центр релігійної безпеки”. — Вони вірять, що лише віросповідання їхньої конфесії — правильне.
Коли предстоятелем Церкви став митрополит Онуфрій, то ситуація ще більше загострилася. Спостерігаються прояви якогось середньовічного мракобісся. Наприклад, саме серед парафіян УПЦ МП популярна практика відмови від ідентифікаційних номерів у контексті “числа звіра”. Вони намагаються жити відповідно до тих ідеалів, які самі вигадали, і налаштовані на заперечення іншого бачення світу. Звідси й нетерпимість до представників інших Церков.
— У Російській православній Церкві, створеній у середині 1950-х років за вказівкою Сталіна, особливо активізоване так зване політичне православ’я. В РПЦ на першому місці — не Христос і спасіння душі, а догоджання тому, хто очолює Церкву, — пояснює Антоніна Євтодюк, кандидатка філософських наук, доцентка, психологиня, громадська діячка. — Священники стараються впливати на паству, аби догодити своєму вищому керівництву.
РПЦ ж робить все можливе, аби залишатися на території України. Адже приблизно 80% їхніх парафій — саме в Україні. У Сибіру в радіусі 200 кілометрів може бути лише один храм, тоді як у нас в деяких областях майже в кожному селі є храми УПЦ МП.
Зазвичай у цій Церкві наголошується на особливій месіанській ролі. Хоча насправді йдеться про жорстокий обман людей. Ті релігійні громади, які насмілилися перейти під юрисдикцію, наприклад, Православної церкви України, зітхають з полегшенням, адже бачать зовсім інше православ’я.
— Людям понад 30 років розповідали, що в Україні існує лише одна православна канонічна Церква — московського патріархату, — додає релігієзнавець Ігор Дмитрук. — Більшість парафіян переконані, що вони — обрані та “в істині”. Натомість інші — розкольники та мракобіси. Це безперервно вливалося у свідомість вірян. Не дивно, що вони стали в це вірити.
Після анексії Криму, початку війни на Донбасі духовенству УПЦ МП потрібно було вигадати, як пояснити ці події вірянам. Адже “братський народ” напав на Україну, захопив частину її території... Тоді людей почали переконувати, що на Сході України — братовбивча війна між українцями, частину з яких підтримують американці, а інших — росіяни.
Після початку повномасштабної війни у лютому в частини вірян УПЦ МП таки був моральний дисонанс. Підсвідомо люди розуміли, що щось тут не так. Тож керівництво на чолі з митрополитом Онуфрієм розіграло чергову гру: заявило, що вони самостійні й не перебувають у підпорядкуванні московського патріархату. Мовляв, мають лише євхаристійне єднання...
Підсвідомо люди розуміли, що щось тут не так.
— Люди безапеляційно вірять священникам УПЦ МП. Можливо, це через низький рівень освіченості?
● Д. Горєвой:
— Серед фундаменталістів багато освічених. Хоча здебільшого — це таки малограмотні люди.
— Тоді які прийоми застосовує УПЦ МП для контролю пастви?
● А. Євтодюк:
— Священники впливають на свідомість і підсвідомість людей. Коли люди перебувають у замкненому просторі, наприклад, у храмі, в умиротвореному стані, то священникові дуже легко їм щось навіювати.
Крім цього, використовується прийом залякування, шантажу. Колишній священник УПЦ МП із села Галинівка Волинської області, коли люди попросили його покинути храм, став порушувати таємницю сповіді, розповідаючи назагал про те, що почув від парафіян. Люди панікували через це.
Коли релігійна громада намагається вийти з підпорядкування УПЦ МП, то їхнє духовенство одразу заявляє про гоніння і проштовхує тези про мучеництво. Люди ж не надто охоче вивчають історію і не завжди розуміють, що ж є в основі Російської православної Церкви. Насправді ж у цієї Церкви абсолютні ознаки секти.
● І. Дмитрук:
— Подивіться, скільки у них сайтів і YouTube-каналів. У роботу з людьми та поширення пропаганди вони дуже багато вкладають. Якщо хтось настільки контролює і регламентує дії своїх парафіян, то це вже прояви сектантства.
