5-річна Марина була поранена на Херсонщині. В її будинок влучила російська ракета. У лікарні Кривого Рогу дівчинці ампутували ніжку вище коліна. Через три тижні транспортували у столичний “Охматдит”. Тепер вона уже четвертий місяць перебуває тут, ставши пацієнткою, яка від початку великої війни лікується найдовше. Марині вже зробили протезування, і вона ступає перші кроки. Це лише одна з історій, які я почула в київському “Охматдиті”...
Від початку повномасштабної війни для сотень людей, зокрема дітей, київський “Охматдит” став місцем, яке дарує шанс на життя після жахіть війни...
“Своє 24 лютого я зустрів на чергуванні, — згадує завідувач відділення пластичної реконструктивної мікрохірургії Валерій Бовкун, який щойно закінчив чергову операцію. — Першою до нас привезли поранену дівчинку. У неї була надважка травма хребта і, попри всі намагання лікарів, пацієнтка не вижила. Згодом стали надходити не лише діти, а й дорослі. Це були сім’ї — мама, тато і діти...
Тільки протягом місяця ми мали приблизно 20 пацієнтів у нашому відділенні. Взагалі ж перші 50 днів повномасштабної війни я і мої колеги жили в лікарні, щохвилини рятували людей. Бувало, починаємо операцію — а тут лунає повітряна тривога. На власний страх і ризик працювали далі...”
До слова, під час мого перебування в лікарні теж лунав сигнал повітряної тривоги. Не всі працівники та хворі спустилися до сховища. Багатьом пацієнтам це фізично важко зробити, а лікарі не можуть їх залишити...
Валерій Бовкун каже, що найчастішими причинами звернення пацієнтів є травми кінцівок, спричинені осколками снарядів. Лікування в “Охматдиті” безплатне, хоча бувають випадки, коли клініка звертається до благодійників, щоб отримати специфічні пластини чи апарати.
...В одній із палат знайомлюсь із 10-літнім Іллею Матвієнком і його 63-річною бабусею із Маріуполя. Мама дитини загинула внаслідок ворожого бомбардування. Сина ж з пораненнями вдалося вивезти в Донецьк, звідки потім його дивом визволили.
● Ілля Матвієнко та його бабуся. Фото авторки.
Маленький пацієнт був у дуже важкому стані — відірване ліве стегно, а в правому — великий уламок снаряда...
“Тепер же завдяки нашим лікарям Іллюша може ходити, — каже бабуся. — Ви знаєте, до лікарні ми потрапили 26 березня — у день народження онука. Йому виповнилося 10, але, здається, він значно доросліший. Це й не дивно: щодня бачити смерть, чути вибухи снарядів...”
“А 13-річна Софійка з Миколаївщини заклеювала вікна скотчем, коли в її дім прилетіла російська ракета, — розповідає історію пацієнтки Анастасія Магеррамова, працівниця пресслужби “Охматдиту”. — Уламок влучив дитині у скроню. Операція з його вилучення минула успішно. Дівчинка була дуже щаслива, бо нарешті її перестала боліти голова...”
Ще одна історія — про 4-літнього хлопчика з важкою мінно-вибуховою рваною раною спини. Він повертався додому з батьком, коли почався ворожий обстріл одного з районів Києва. Снаряд залетів на подвір’я — тато і син зазнали осколкових поранень.
Щоб якось піднести настрій пацієнтам, для них щотижня організовують концерти, де співають українські зірки. “Ми дуже щасливі, що нас так підтримують”, — каже мама хлопчика, який проходить курс лікування.
“Знаєте, дітки — найвдячніші пацієнти, — зазначає на прощання Валерій Бовкун. — Іноді, коли дякують за врятоване життя, так мене обіймають. Це найкращі у світі емоції!”
