За даними платформи “Опендатабот”, найбільшу кількість заяв про банкрутство українці подали до суду минулого року. Натомість з моменту повномасштабного вторгнення кількість таких заяв дещо зменшилась. Так, за 10 місяців цього року суд зафіксував 286 подань, а за цей же час торік — 343 подання. Чому спостерігаємо таку ситуацію? Адже від початку року кількість нових боргів українців у Єдиному реєстрі боржників збільшилась на 14% — до понад 7,5 мільйона.
— Банкрутство — це юридичне визнання неспроможності особи погасити борги, — розповідає юрист Євген Власов. — Восени 2019 року був прийнятий Кодекс з процедур банкрутства, який суттєво змінив законодавство у цій царині. Зокрема, стало можливим визнати будь-яку фізичну особу банкрутом. До того часу неплатоспроможним могла стати фізична особа лише за своїми підприємницькими боргами.
— Як фізособа може списати свої борги через процедуру банкрутства?
— Розпочати процедуру банкрутства можна лише з власної ініціативи, тобто за заявою боржника, яка подається до господарського суду за місцем проживання фізичної особи. На основі цієї заяви суддя призначає арбітражного керуючого по процедурі. Разом із заявою має бути поданий план реструктуризації боргів (варіанти відстрочення, розстрочення сплати боргу) та декларація про майновий стан боржника.
Запустити процедуру може не кожна фізична особа. Кодекс містить конкретні підстави для банкрутства. Заявити про неплатоспроможність може людина, яка відповідає таким вимогам: наявність боргів, загальна сума яких більша ніж 30 мінімальних заробітних плат (195 тисяч гривень); нездійснення планових платежів за зобов’язанням у розмірі понад 50% впродовж двох місяців; якщо виконавець прийняв постанову про відсутність у боржника майна, що могло стати джерелом погашення боргів; існують інші обставини, які свідчать, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання (реальна загроза неплатоспроможності).
Але на практиці існує чимало процедурних перепон для початку судової процедури.
— Яких?
— Наприклад, деякі суди вимагають при подачі заяви судовий збір у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, встановлених законом на 1 січня (24 810 гривень). Попри те, що Верховний Суд звертає увагу, що судовий збір не сплачується для такої категорії справ.
Обов’язковою вимогою для заявника є те, що під час подачі заяви він повинен перерахувати на рахунок суду кошти для авансування витрат арбітражного керуючого, як це передбачено нормами кодексу, а це — 5 прожиткових мінімумів для працездатних громадян за три місяці (37 215 гривень). Тобто, аби лишень подати заяву до суду, треба мати в кишені кругленьку суму.
На судовій стадії розглядається можливість реструктуризації заборгованості: погашення, відстрочення, розстрочення виконання фінансових зобов’язань. Якщо досягти цілей за допомогою арбітражного керуючого та суду після реструктуризації неможливо, тоді вже вирішується питання про визнання боржника банкрутом.
— Чи всі борги можна списати за такою процедурою?
— Ні. Не вдасться “обнулити” борги по аліментах, ЄСВ, борги по відшкодуванню шкоди, яка призвела до каліцтва, ушкодження здоров’я, смерті, а також — інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів.
Усі інші договірні борги (банківські кредити, різні позики, борги за ЖКП), зокрема й податковий борг, що виник за три роки до відкриття провадження по справі, можуть визнаватися безнадійними та списуватися.
— За офіційними даними, у 2020 році статус банкрута набули лише 35 українців. Чому так мало?
— Незважаючи на те, що на практиці процедура банкрутства фізичної особи стала краще врегульованою законодавчо, існують певні умови, які більшість боржників не можуть виконати. Наприклад, розмір заборгованості, доказування у суді існування загрози неплатоспроможності. Загалом судова практика щодо банкрутства фізосіб в Україні не напрацьована, а тому суди в регіонах по-різному тлумачать процедурні норми через їхню новизну. Та й не всі, хто не може сплачувати великі кредити, погоджуються пройти марудну процедуру, бо це і час, і гроші. Також для когось неприйнятні ті негативні наслідки, що настають після визнання їх банкрутом.
— Що маєте на увазі?
— Обмеження, з якими доведеться жити боржникові-банкруту. Так, протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом вона зобов’язана перед укладенням будь-яких договорів (кредитних, позики, поруки чи застави) письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів. Фізособа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом. Загалом, якщо ділова репутація зруйнована, то їй фактично буде нереально надалі взяти новий кредит чи укласти певні угоди.
