Я познайомилась з 57-річною Ольгою Корнєєвою, політичною біженкою з Білорусі, на мітингу на підтримку України у польському Бидгощі. “Дорогі українці, вибачте нам за те, що з території Білорусі путінські війська бомбардують ваші міста, — розпочала вона свій виступ. — Кров також на руках диктатора Лукашенка...”
Ми поспілкувались з Ольгою Корнєєвою після її палкого виступу.
— Ольго, ви у Польщі є політичною біженкою. З чого все почалося?
— Життя моє, як і всіх білорусів, змінилося 9 серпня 2020-го — після президентських виборів, на яких Лукашенко програв, але досі цього не визнав. Я брала участь в усіх акціях протесту, крім днів, коли була під арештом. Так, уперше мене і моїх колег заарештували 7 листопада 2020 року на акції лікарів (я була завідувачкою кардіоцентру). Ми, медики, бачили звірства влади проти учасників мирних акцій і не могли мовчати про страшні травми — наслідки побоїв, про згвалтування... На акцію лікарів вийшли у білих халатах, без прапорів. І тут під’їхали автозаки, з них вискочили омонівці з вівчарками, схопили нас, запхали в автомобілі і розвезли у різні райвідділи. Мене випустили за дві з половиною доби тільки тому, що мала довідку про опікунство над мамою, у неї інвалідність I групи. Призначили штраф... Мама померла через десять днів після мого арешту.
— За що і коли був ваш другий арешт?
— У травні 2021 року я гуляла з подругою і моїм песиком. Дорогою поклала квіти на місці загибелі Олександра Тарайковського — першого полеглого активіста під час масових протестів у Білорусі. Раптово мене схопили семеро омонівців. Разом зі мною ув’язнили 78-річну жінку, яка теж несла букет тюльпанів до меморіалу... Причиною арешту назвали порушення правопорядку...
У камері протримали дві з половиною доби, у звільненні допомогли адвокат і головний лікар, який написав мені дуже добру характеристику. Виписали штраф, еквівалентний 2800 доларам.
Опісля почалися обшуки у квартирах протестантів: міліціонери розбивали техніку, різали фотографії, нищили червоно-білий одяг, забирали гроші, могли і застрелити — начебто за опір. Я жила у постійному очікуванні такого нападу... Зрештою звернулася у посольство Польщі з проханням видати гуманітарну візу на основі документів про мої арешти. До речі, через тиждень після мого виїзду до Бидгощу мені прийшла повістка у прокуратуру...
— Як склалося ваше життя у Польщі?
— Тут я вивчаю польську мову, чекаю рішення про дозвіл на лікарську діяльність. І використовую кожну нагоду розповісти світові правду про режим диктатора Лукашенка. У Польщі я не почуваюся морально комфортно, бо у Білорусі залишилися мої сини із сім’ями, друзі, пацієнти... Мрію повернутися до Мінська.
— Яка ваша оцінка нинішньої ситуації?
— Якби ЄС півтора року тому підтримав білорусів у боротьбі проти Лукашенка, то за демократично обраної влади кордон з Україною був би непорушний, і атак на незалежну країну з території Білорусі гарантовано не було б. Режим Лукашенка і далі нищить прояви свободи слова. От 27 лютого на мітинг вийшла сім’я лікарів із плакатом “Ні війні!” Їх заарештували, жінку згодом відпустили, а чоловіка посадили на 14 діб. Інша жінка вийшла на площу із дитиною, тримаючи у руках плакат “Зупиніть війну” та синю і жовту повітряні кульки — її оштрафували на 2000 доларів...
За такий протест у Мінську жінку оштрафували на 2000 доларів.
— Як білоруська діаспора допомагає нині Україні?
— Ми в Польщі об’єднані у Центр белорускай салідарнасці, який уже знайшов житло для 261 біженця з України. Пікетували посольство росії у Варшаві. Я і мої колеги-лікарі подали свої координати для безплатної допомоги пораненим і хворим біженцям. У Бидгощі ми організовуємо збір коштів, ліків та речей, які передаємо до кордону.
— Що б хотіли сказати українцям?
— Із 2014 року я захоплююся українськими захисниками, які стоять в обороні своєї землі. Це світлі ангели, новітні праведники, перед якими варто ставати на коліна. Українці — особлива нація. Ваша історія пишеться кров’ю. І я вірю, що ви переможете!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про великі подвиги мирних людей
