У списку — 131 народний обранець, тобто, власне кажучи, третина нинішнього складу ВР. Загальна сума витрат — майже 6 мільйонів 10 тисяч гривень.
Більшості парламентарів в останній місяць року відшкодовано витрати за листопад і грудень. Розмір компенсації за два місяці становить 39 тисяч. Хоча є й такі, хто наприкінці року отримав відшкодування відразу за одинадцять місяців (для прикладу, Анастасії Ляшенко компенсовано 217 тисяч 100 гривень) або ж за дев’ять місяців (Касаю Геннадієві виплачено 178 тисяч 750 гривень).
Оприлюднені дані свідчать, що кожному народному обранцеві, який звертається по компенсацію витрат на житло, держава виділяє у середньому 20 тисяч гривень щомісяця. Оскільки таких, що не мають житла, понад 130, то сума відшкодування за місяць сягає понад 2,5 мільйона, а за рік — понад 30 мільйонів гривень.
Чи виправдані такі витрати під час війни? Обговорюємо ситуацію з головою Комітету виборців України Олексієм Кошелем та парламентським аналітиком Руху “Чесно” Олександром Саліженком.
— На яких підставах народні обранці отримують гроші на житло? Хто саме має таке право?
● О. Саліженко:
— Право на компенсацію витрат на оренду помешкання або ж на оплату готельного номера парламентарям надає стаття 35 закону “Про статус народного депутата”. Ця норма, зокрема, стосується народних обранців, які не мають житла у столиці і проживають на відстані понад 30 кілометрів від меж Києва.
— Чи виправдані такі витрати?
● О. Кошель:
— Як на мене, парламент мав би коригувати ці витрати, причому серйозно, бо країна повинна жити в режимі жорсткої економії. Треба зменшити ці цифри принаймні на третину — приблизно на стільки знизилася вартість оренди у столиці. За 20 тисяч гривень на місяць сьогодні можна орендувати квартиру в самому центрі. Але я не бачу проблеми, якби депутати проживали, умовно кажучи, в районі станції метро “Оболонь”. — Чи справді всі ті, хто отримує компенсацію, не мають житла у Києві або ж не можуть самостійно оплатити оренду?
● О. Кошель:
— На жаль, це не завжди так. Буває, що депутати-мільйонери, які мають бізнес і можуть самостійно орендувати житло, отримують від держави відшкодування. Комітет виборців свого часу проводив дослідження на цю тему. І коли ми цікавилися в заможних народних обранців, чому вони беруть гроші, якщо мають можливість оплатити оренду самі, деякі знизували плечима — мовляв, не знали, що отримують компенсацію, бо цими питаннями опікуються їхні помічники.
Відомі випадки, коли народні обранці зловживали правом на компенсацію. Наприклад, мешкали за 28 кілометрів від меж Києва (тобто у 30-кілометровій зоні) і отримували відшкодування. Або ж мали помешкання у столиці — пізніше вони пояснювали, що їхнє житло нібито не було здане в експлуатацію або ж помешкання без ремонту, тому, мовляв, немає умов для проживання.
● О. Саліженко:
— Справді, такі випадки непоодинокі. На початку каденції Верховної Ради нинішнього скликання ми звернули увагу на те, що компенсацію у перші місяці отримував Руслан Стефанчук (на той час перший заступник голови ВР, нині спікер парламенту. — Авт.). Він начебто орендував квартиру в тещі, а насправді проживав з дружиною у квартирі, оформленій на тещу. Після скандалу Стефанчук відмовився від компенсації та повернув гроші.
А вже після масштабного вторгнення Росії ми зафіксували, що впродовж кількох місяців минулого року відшкодування нараховували колаборантам і зрадникам.
— Чи можна знайти альтернативу багаторічній практиці компенсації витрат на житло депутатам?
● О. Кошель:
— Дискусій з цього питання було багато. Свого часу колишній спікер ВР Олександр Мороз пропонував звести будинок для депутатів у Кончі-Заспі. Тобто це мало б бути службове житло, народні обранці могли б там проживати у період їхньої каденції в парламенті і звільняти помешкання для тих, хто прийде їм на зміну. Згодом лунали схожі ініціативи — збудувати гуртожиток для депутатів і так далі, але ці ідеї підтримки не знайшли.
Вважаю, що нам потрібно відмовитися від радянської практики, коли держава рік у рік оплачує житло народним обранцям.
