“Про що ти мрієш?” — запитую Максимка, який живе в притулку для жертв домашнього насильства.
"Я дуже люблю свою маму і хочу, щоб вона не плакала, а лише усміхалася”, — по-дорослому відповідає хлопчик.
Нещодавно Максимко з мамою втекли від батька, який пиячив і бив їх. Тепер вони оговтуються від пережитого тут, у притулку.
Маму звуть Ірина, їй 30 років. Жінка родом із Криму. Познайомилася зі своїм чоловіком Сергієм у 2012 році, в Судаку, де він відпочивав. Невдовзі переїхала до коханого на Київщину. Народився Максимко.
“Спершу все було добре, — розповідає Ірина. — Жили непогано, у чотирикімнатній квартирі, окремо від батьків, працювали. Сергій інколи випивав. Мене це непокоїло. “Але хто сьогодні не п’є?” — заспокоювала себе”.
Проблеми почалися три роки тому: у день народження Максимка Сергій прийшов додому напідпитку і вигнав усіх гостей.
“А потім взявся за мене, — згадує жінка. — Став бити трояндою (з колючками) по обличчю, голові, жбурнув в обличчя апельсином, трощив посуд. Таким агресивним я побачила його вперше. Ми з сином дуже злякалися.
Наступного дня Сергій перепросив. Казав, що не розуміє, як так сталося, що це все горілка. Я вдала, що пробачила. Та поїхала до батьків, звідки зателефонувала чоловікові й сказала, що до нього не повернуся. За якийсь час Сергій приїхав. Присягався усіма святими, що більше не зробить мені боляче. Я повірила.
Утім торік у листопаді Сергій став щодня випивати. Був агресивний, часто зривався на мені з дитиною. А на мій день народження, 27 лютого, прийшов додому п’яним. Вночі став мене ображати, бити, а потім кинув: “Будеш спати в кухні на килимку”. Я не послухалася, лягла біля дитини. Він вигнав мене з кімнати, схопив табуретку, що стояла на кухні, і вдарив по голові. Перед очима все попливло. “Це кінець, він мене вб’є”, — думала тоді. Зрозуміла — треба втікати. Але як і куди?! Сергій сховав мої документи, забрав телефон.
Наступного дня усе повторилося. Крики, образи, побої... Після цього жахіття Сергій вигнав мене з квартири. У самому халаті. Лютий, холодно... Це стало останньою краплею. Із магазину я зателефонувала до соціальної служби, викликала поліцію. Найбільше боялася за Максимка, який залишився у квартирі з п’яним, неадекватним батьком. Приїхали правоохоронці, забрали від батька дитину і віддали мені. Я швиденько зібрала свої речі, документи... Відтоді вдома більше не була. Спершу нас влаштували на соціальну квартиру, а згодом ми переїхали у притулок”.
Ірина каже, що Сергій розшукує її. Він навіть пішов до дільничного, написав розписку, що більше не битиме дружину і дитину.
“Але в соцслужбі мені сказали, що такий папірець не захистить нас, — розповідає. — Тож назад дороги немає”.
Повний репортаж із притулку для жертв домашньго насилля — у новому номері друкованого формату газети "Експрес".
Радимо до вашої уваги текст про те, чим мешканцям Карпат так допекли туристи-екстремали.
