Мабуть, кожен з нас хоча б раз задумувався, чому той чи той плід має саме таку назву. Зрозуміти слова, які ми чи не щодня використовуємо у мовленні, допоможе мовознавець Іван Ціхоцький.
Картопля. Слово походить від німецького Kartoffel, більш рання форма — Turtuffel, що бере походження від італійського tartufolo, tartufo, котре дослівно означало “земляний плід”. Річ у тім, що італійцям картопля нагадувала підземний гриб трюфель.
Кукурудза. Найімовірніше, це слово споріднене з давнім слов’янським коренем “кокор” і позначає щось розчепірене, розхристане. Дехто вважає, що походження стосується румунського слова cucuruz (шишка), або турецького kokoros (стебло кукурудзи).
Також існує версія, що кукурудза отримала таку назву через те, що її зернами годували домашню птицю, кличучи її “кукуру”.
Помідор. Українська мова запозичила це слово з італійської, де “pomi d’oro” дослівно означало “золоте яблуко”. А от на Закарпатті помідори називають “парадичками”, майже як у словацькій та словенській мовах.
Огірок. Це слово прийшло в українську мову з праслов’янської та походить від грецького слова, яке означало “несвоєчасний, передчасний, незрілий” — ймовірно, його так називали тому, що плід має зелений колір.
Гарбуз, кабачок. Назва “кабачок” утворилася від тюркського “кабак” (гарбуз) за допомогою зменшувального суфікса. А от “гарбуз” запозичено з тюркських мов, у які воно потрапило з перської, де буквально означало “ослячий огірок”.
Кавун. Слово походить з тюркської мови й дослівно означає “кругла шапка, ковпак”.
Яблуко. Назва фрукта походить від праслов’янського (j)ablъko. За однією з гіпотез, це слово пов’язували з індоєвропейським словом albho, що означало “білий” — всередині фрукт здебільшого саме такого кольору.
Малина. Етимологію цього слова пов’язують з коренем “мал-”, оскільки ягода складається з багатьох “малих” зерняток.
Абрикос. Слово “абрикоса” походить від нім. Abrikose (Aprikose), яке через фр. abricot й ісп. albercoque виводять від арабського “аль-біркук”. Воно походить від латинського praecox (praecoquus), яке дослівно перекладалося “скороспілий”.
Вважається, що слово “абрикоса” доречно вживати щодо рослини, а “абрикосом” називати лише сам плід.
Капуста. Праслов’янське слово, запозичене з латинської мови, де caputium дослівно означає “качан капусти” (від caput — “голова”).
Жито. Походить від праслов’янського zito (“хліб на корені”, “збіжжя”), спорідненого з прусським geitan (“хліб”) і давньоанглійським cidh (“пагін”, “паросток”).
У праслов’янській мові жито називалося словом rъzь. До речі, з ним пов’язане і слово “суржик”. Воно первісно означало мішані посіви жита з іншими злаками.
Цибуля, часник. Більшість мовознавців вважає, що слово “цибуля” прийшло в українську мову з латинської (caepula). Хоча первинна основа слова походить із давньогрецького слова “кепа” із значенням “часник”.
А от “часник” походить від праслов’янських cesnikъ, cesnakъ, що пов’язані з дієсловами cesti, cesati — “ділити на частинки”. Таку назву ця рослина отримала через особливості своєї будови.
Читайте також про те, як з'явився український прапор, як він змінювався і де у світі є подібні
