“Люди часто ставляться до нас агресивно”, — кажуть мені контролери облгазу. Я переконалася в цьому, попрацювавши з контролеркою один день.
“Моє завдання — сфотографувати лічильники споживачів газу на дільниці (в сереньому від 1500 до 2000 осель впродовж місяця. — Авт.), — пояснює Ірина Словік, яка працює контролеркою облгазу. — Це потрібно, аби звірити дані про лічильник (номер пломби, останні показники) з тими, які є в облгазі”.
Ірина Словік розповідає, що за один день обходить з десяток під’їздів. Чіткого робочого графіку не має — іноді починає обхід о 7-й ранку, часом — після 18.00, щоби застати мешканців вдома.
Ми заходимо в під’їзд багатоповерхівки. Ледь прочинивши двері, мешканка однієї з квартир невдоволено каже: “Ви чого прийшли? Я показники щомісяця повідомляю!”
Контролерка пояснює, що має побачити, у якому стані лічильник — чи пломби не зірвані, чи скло ціле... Зрештою, господиня оселі неохоче впускає нас.
“Пам’ятаю, якось зайшла у помешкання і не роззулася, — пригадує контролерка. — Власниця влаштувала мені такий скандал! Лаялась на весь будинок!”
До речі, нещодавно був випадок, коли одного з контролерів облгазу господарі квартири зачинили в оселі та не випускали. Що хотіли сказати цим вчинком, контролер так і не зрозумів... Витерпів чимало хамства.
Тим часом ми стукаємо у двері ще однієї квартири. Відчиняє літня жінка, дозволяє пройти. Сфотографувати лічильник тут — непросто. Будинок — із високими стелями.
Тож контролерці доводиться спершу ставати на крісло, а потім ще й на шафу, аби побачити лічильник. Балансуючи на одній нозі, робить фото. Показники записує у робочий листок і просить господиню, аби підписалася.
В інших квартирах під’їзду на дзвінки не реагують. “Доведеться повернутися сюди згодом”, — каже Ірина Словік. І додає: є такі квартири, куди роками не вдається зайти і сфотографувати лічильники. На мешканців у такому разі контролер може скласти акт. Утім до цього вдаються нечасто.
На дверях наступного під’їзду — домофон. Ірина Словік набирає номери квартир, у які їй потрібно потрапити. Ніхто не відповідає.
“Іноді довго стою біля дверей, чекаю, — каже контролерка. — Потім йду в інші будинки, а згодом знову повертаюся до попереднього. Роблю так доти, доки не вдасться зайти...”
У під’їзді іншого будинку нам поталанило — пустили у 4 квартири із 8-ми необхідних. Більше того, нам відчиняють двері до помешкання, у яке вже декілька років не заходили контролери! Власниці нараховано 1001 гривню боргу. Та якщо врахувати реальні показники лічильника, заборгованість — 7 тисяч.
Жінка бідкається — в неї сухий некроз, ампутували мізинець на нозі: “П’ю знеболювальні та йду працювати, щоб копійку якусь заробити. Бо ліки — дорогі. 7 тисяч гривень боргу? Та це дуже багато!” Контролерка радить реструктуризувати борг — тоді суму можна буде сплачувати частинами.
Ще один під’їзд. Тут вдається зафіксувати показники лічильника лише в одній квартирі з 5-ти необхідних. “Прошу роззуватися, — зустрічає нас господиня одного помешкання. — Вас двоє? Страшно пускати незнайомих людей у хату...” При цьому посвідчення працівника облгазу жінка не просить! Скажу більше, лише одна людина за час нашої роботи сказала контролерці показати такий документ. В іншій квартирі господар називає нас злими людьми.
“Аби ви мені не накапостили”, — каже суворо.
...За декілька годин ми обійшли з десяток під’їздів. Та змогли потрапити лише в 15 квартир. Втомилася я не на жарт: лише уявіть, скільки сходинок у під’їздах ми подолали! У кожній третій квартирі чули нарікання. Люди обурені високими цінами на газ. А злість зривають на ні в чому не винних контролерах. До слова, зарплата цих працівників — 4 — 6 тисяч гривень у місяць.
Читайте також про те, як воїн АТО, який втратив обидві ноги, став переможцем Ігор героїв
