Нагадаємо, 23 червня відбулась хода від української греко-католицької катедри святого Івана Хрестителя в Перемишлі до українського військового цвинтаря у селі Пикуличі. Саме там, у 1918–1921 роках, розташовувався табір для військовополонених Української Галицької армії та вояків армії Української Народної Республіки. Через жахливі умови утримання близько двох тисяч людей там померли. Цьогорічна хода стала однією з найчисельніших з 2016 року. До неї долучилися близько двох тисяч осіб.
Протест під катедрою
... Десята година ранку. На літургію до греко-каталоцької катедри Перемишля сходяться люди з синьо-жовтими прапорами, чимало — у вишиванках. Під катедрою чоловік та жінка розгортають банер із написом "Жодних символів бандерівців та УПА на теренах Польщі", "Ні — бандеризму та УПА на теренах Польщі". На наплічнику чоловіка — табличка з написом "Грушовичі". Саме в цьому польському селі розташована символічна могила вояків УПА, яку не раз пошкоджували радикали.
Такий банер тримали навпроти катедри близько трьох годин.
Об 11:00 навпроти них з'являється група людей з семи осіб з прапорами Польщі та ЄС. Це поляки, котрі прийшли підтримати ходу українців. Серед них — Данута Куронь, дружина відомого політика та журналіста, одного з авторів стратегії діяльності незалежної профспілки "Солідарність" Яцека Куроня.
Знайомлюсь під час ходи із Томашом Грабовським, який проїхав 400 кілометрів з рідного містечка до Перемишля, щоб підтримати українців.
"Це не нормально, що в моїй країні українців поставили в такі умови, — розповідає. — Люди бояться одягнути свої вишиванки, бояться вийти на ходу... Яку небезпеку для Польщі вони можуть становити? Навпаки українці сприяють розвитку економіки країни. Я тут, щоб підтримати українців, щоб вони не боялися одягати вишиванки не лише на ходу, а й в інші дні".
Дехто з поляків здолав понад 400 кілометрів, щоб підтримати ходу українців.
Напередодні ходи в центрі Перемишля Томаша затримала польська поліція. Це сталося під час проведення вуличної акції польської інтелектуалки Анни Домбровської та голови Товариства українців Польщі Петра Тими "Іншого не буде", яка мала на меті привернути увагу суспільства до діалогу між поляками та українцями, які живуть у місті.
"Акція планувалася мирною, — каже Петро Тима. — Я повинен був сидіти за столом на площі Ринок, а біля мене міг сісти будь-хто з перемишлян, щоб поговорити про українсько-польське порозуміння".
Однак мер Перемишля Войцех Бакун, представник партії Кукіз-15, заборонив її проводити. Активісти звернулися до суду й домоглися скасування заборони мера. Дискусія відбулася, але не без ексцесів. Декілька осіб намагалися її зірвати.
"Вони кричали у гучномовець і вмикали пісні про злочини УПА, — розповідає Петро Тима. — Ексдепутатка Європарламенту та Польського сейму Гражина Станішевська, яка приїхала, щоб нас підтримати, намагалася розрядити ситуацію. До речі, на перфоманс прийшла дівчина засудженого за напад на ході українців в 2016 році".
Томаш Грабовський намагався перешкодити радикалам. "Я декілька разів крикнув "Ні польському фашизму" і мене затримали, — розповідає він. — Тепер мене судитимуть, а от радикалів поліція чомусь не затримала, хоча вони перешкоджали акції".
"В Польщі є чимало антиукраїнських сил, — каже Петро Тима. — Те, що відбувалося під час перфомансу в Перемишлі, це результат роботи пана Запаловського (заступника мера міста). Антиукраїнські настрої панують і в середовищі футбольних фанатів. Чи не в кожній політичній партії тут є особи, котрі розпалюють україно-польську ворожнечу. Найбільше таких — у "Конфедрерації" (об'єднання правих, радикальних середовищ, що виникло перед Євровиборами). Один з їхніх лідерів Роберт Вінницький заявляв, що "Конфедерація" знищить всі бандерівські пам'ятники в Польщі..."
Я декілька разів крикнув "Ні польському фашизму" і мене затримали. Тепер судитимуть, а от радикалів поліція чомусь не затримала, хоча вони перешкоджали акції.
"Слава Україні" та плакати проти "людиновбивць"
...Коли літургія у храмі завершилася, люди з хоругвами та національними стягами вирушили до Пикулич.
Попереду — три автомобілі поліції та з десяток правоохоронців. Пам'ятаючи про напад трирічної давнини, українці також подбали про безпеку. Ходу охороняють люди в жовтих жилетах з написами "Служба порядку". Крім них, є ще з сотня поліцейських, їх до Перемишля звезли з усього Підкарпатського воєводства, не бракує охоронців і в цивільному.
Під звуки "Козацького маршу", який виконує оркестр Академії сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного, хода рушає вулицями Перемишля. Місцеві виходять на балкони, люди фотографують, дехто махає руками. Процесія вулицями Перемишля розтягується більш, ніж на кілометр. В колоні — не лише делегації з України, але й чимало місцевих.
Військовий оркестр приїхав до Перемишля зі Львова.
Українка Кася Комар-Мацинська вперше на такій ході.
"Я лише рік живу у місті, — каже Кася, до цього мешкала в Гданську. — Не могла пропустити ходу, вона дуже важлива для мене, адже це пам'ять про українців, котрі воювали пліч-о-пліч з поляками. Я взяла з собою дітей, щоб і вони про це пам'ятали".
Учасниця ходи з Польщі тримає вінок, який принесла, щоб вшанувати загиблих вояків.
Йдучи до Пикулич, можна було побачити поодинокі протести місцевих. П'ятеро хлопців тримали плакат з написом: "11 липня — річниця людиновбивства на Волині, здійснених ОУН-УПА".
На цвинтарі у Пикуличах священники провели панахиду й освятили могилу. А учасники процесії — поклали квіти. Майже усі сходи були у синьо-жовтих кольорах.
"Слава Україні! Героям Слава!" — такими словами промовці закінчували свої виступи.
На цьому цвинтарі поховано близько 2000 наших земляків.
Під пекучим сонцем люди поверталися до своїх домівок. Хтось їхав додому, в Україну, а хтось — у Саноку, Ряшів, Варшаву, що в Польщі.
"Ми (українці та поляки) приречені на порозуміння", — каже мені наостанок Петро Тима.
Читайте також про те, як нардеп Дубневич піариться на чужих досягненнях.
