Лефортовський районний суд Москви продовжив термін тримання під вартою всім українським морякам на три місяці. Про рішення суду, стан моряків та їхню зустріч з найближчими людьми, "Експресу" розповідають адвокат та їхні родичі.
"Лефортовський районний суд у чотирьох судових засіданнях розглянув клопотання слідчого управління ФСБ щодо продовження строків тримання під вартою українських моряків. Усім продовжено арешт на три місяці. 21-у моряку — до 24 жовтня, ще трьом — до 26 жовтня, — розповідає Микола Полозов, координатор групи захисників українських моряків. — Це рішення було очікуваним. Термін тримання під вартою моряків закінчувався 24 і 26 липня. Якщо б суд не організували, то російська влада мала б звільнити їх з-під варти! Та оскільки зараз ведуться переговори щодо виконання рішення Трибуналу ООН з морського права, який, нагадаю, зобов'язав звільнити усіх моряків, російська влада вирішила просто перестрахуватися — продовжити термін арешту, аби контролювати весь процес звільнення".
За словами адвоката, українських моряків відділяє від свободи відсутність політичної волі російського керівництва. Утім, на його думку, є привід для оптимізму.
"До слова, моряки радісно йшли на суд, бо це — єдина можливість побачитися зі своїми рідними. Комусь вдалося навіть перекинутися кількома словами з родичами. Загалом моряки в передчутті швидкого звільнення, — каже він. — Стан здоров'я усіх моряків задовільний. Серед поранених є прогрес у Василя Сороки. Після проведеної операції у нього відновлюється чутливість руки. Однак, йому ще потрібна косметологічна операція. Тим часом Андрію Артеменку потрібен офтальмолог. Коли був обстріл, осколок снаряду потрапив йому в око. Омбудсмени домовилися, що до нього відправлять спеціалістів. Андрій Ейдер почувається нормально, на здоров'я не скаржиться".
Микола Полозов також відзначив, що припинився тиск на моряків з боку адміністрації СІЗО, до них уже не підселяють у камери сусідів, які схиляли їх до зізнання. "А це означає тільки одне: моряки скоро поїдуть додому", — каже Полозов.
У Лефортовський районний суд приїхали рідні моряків. Загалом їх було близько 40. Нині вони повертаються додому.
"Цього разу у нас було більше часу на розмови. Коли моряків вели на суд, то ми зустрілися у коридорі. Вигукували їм привітання, слова підтримки, але торкатися не можна було, — розповідає Оля Оприско, донька моряка Андрія Оприска. — Потім у залі суду, коли була перерва, у нас було близько п'яти хвилин, щоб поспілкуватися. З татом говорили про побутові питання. Він питав, як бабуся, чи все у нас добре. Я ж запитувала про харчування, про його стан здоров'я. Тато розповів, що посилено займається спортом. Навіть підрахував, що у кімнаті для прогулянок під час свого перебування у СІЗО він набігав уже 300 кілометрів. А ще тато пише історичну працю! Загалом добре виглядає. А бабусі просив передати щоб вона пильнувала господарку, а він швидко приїде і буде їй допомагати".
Українські моряки в Лефортовському райсуді.
Фото Ольги Оприско
Сестра полоненого моряка Дениса Гриценка Ольга розповіла, що цього разу провідати його поїхали дружина і батько "Я ж лише дивилася відео і фото. Засмутилася, що вони такі худенькі та бліді", — каже вона.
"А мені брат записав відеозвернення, передав через маму і молодшого брата. Сказав: "Я — живий-здоровий. Не переживай, брате, я скоро буду вдома". У нього бойовий дух", — каже брат Романа Мокряка — Богдан.
Дізнайтеся також, яким було б населення України, якби не війни, репресії та голод.
