Українці — трударі, тому нам так тяжко живеться, — Валерій Шевчук

Життя і принципи шістдесятника, людини-легенди.

“Наш народ не дурніший за інші. Ми відбулися!”, — каже Валерій Шевчук.
“Наш народ не дурніший за інші. Ми відбулися!”, — каже Валерій Шевчук.
Фото Діани Квасневської

Їх називають “шістдесятниками”. Вони кинули виклик часу і тодішній владі. Багато хто заплатив за це роками неволі, втратою роботи чи життєвого комфорту. Але їхні характер, воля  їхня жертва дали країні шанс не розчинитися у радянському болоті. Як живеться цим людям сьогодні? Чи віддячили ми їм належно? Як вони сприймають те, що діється в Україні? Про що мріють сьогодні? До Дня незалежності України “Експрес” підготував серію статей “Шістдесятники. Люди-промені”.

...У серпні класикові української літератури, авторові майже 170 виданих книжок, Валерію Шевчуку виповниться 80 років. Їду на зустріч із письменником за 20 кілометрів від Києва, у письменницький кооператив, де він живе вже майже тридцять років.

Валерій Олександрович виходить мені назустріч. Стежка до хати заросла дрібними ромашками. Цегляний двоповерховий будинок тоне в зелені. У коридорі на дверях — плакат із Шевченком, над стелажем із книжками — ікона Матері Божої.

Зупиняємося у просторій вітальні. На стінах — обкладинки книжок у рамках.

Народився Валерій Шевчук 1939 року в Житомирі. “Материна родина була римо-католицької віри, писалась поляками, хоч у сім’ї завжди говорили українською, — каже літератор. — Мій батько був шевцем, але багато працював над собою, щоби стати студентом педагогічного інституту. “Коли тебе люди не пошанували, а ще й зробили зло — не сварися, просто більше ніколи не май з ними діла”, — казав він. Настанови батька сформували мій світогляд”.

Мету свого життя він, як стверджує, сформулював для себе ще в десятому класі: повернути українській літературі, спаплюженій тогочасною ідеологією, чесність. “Я присвятив цьому все своє життя.

Мати казала, що я поводжуся, наче справжній націоналіст, — згадує. — Коли довкола нас зміцнювався радянський лад, ми, шістдесятники, закладали основу для знищення цієї людиноненависницької держави — СРСР”.

/storage/2019/08/03/image/md_4xjV_67772914-713082795795179-6422126870992519168-n.jpeg

“ПИСАВ ЩОДНЯ, ІНАКШЕ НЕ ЗМІГ БИ ВИЖИТИ”

Після школи Валерій Шевчук мав намір стати геологом, надумав вступати до Львова в лісотехнічний інститут. Але, почувши, що його можуть відправити до Сибіру (за розподілом навчального закладу), забрав документи та повернувся додому. Пішов у будівельні підсобники, згодом закінчив училище, рік працював бетонником. Пригадує, як його покликав майстер і сказав: “Оце на тебе дивлюся, тобі тут, між нами, не місце. Йди вчитися!”

“І поїхав я вступати на історичний факультет Київського університету”, — пригадує. Повернувся до Житомира власним кореспондентом київської газети. Став писати новели.

“Коли мої писання з’явились у журналі “Літературна Україна” в 1962 році, про них негативно написали київські газети. Мене десь на рік перестали друкувати, — каже Валерій Олександрович. — А потім — армія”.

Письменник два роки прослужив на Кольському півострові, у Заполяр’ї. “Писав щодня, інакше не зміг би тут вижити. У середовищі дикого офіцерства, ідіотських звичаїв радянської армії, до якої в мене серце ніколи не лежало, я дуже страждав. І тільки написання листів дружині мене рятувало”, — усміхається.

На столі письменника — комп’ютер. “Користуєтесь технікою?” — цікавлюсь.

“Та намагався. Сів друкувати свої вірші, але частина збірки видалилась, — зітхає. — Тому більше за це не берусь”. Твори Валерій Шевчук пише від руки, а потім друкує на машинці.

/storage/2019/08/03/image/md_IJX5_67952268-1236342729904662-7428924560168189952-n.jpeg

“ТУТ НЕМА ТАКОГО ТЮТЮНУ”

Письменник запрошує випити кави. Бере люльку: “Вона у мене з юнацьких часів. Подарунок, куплений за кордоном. А тютюн мені братова донька купує на житомирському базарі й надсилає до Києва. У столиці нема такого”.

У 1980 році письменникові дали Шевченківську премію. Каже, що здивувався тоді, адже ніколи не вписувався у рамки офіційного мистецтва. “Нині платять пенсію десь три тисячі. За Шевченківську премію не доплачують, за два ордени Ярослава Мудрого — теж. Щось підзаробляю, видаючи книжки. Та тепер дуже важко, бо тиражі валяться, — зауважує. — Нелегко, але я голодний не сиджу, дах над головою маю. А що мені ще треба?”

Виходимо у двір. Валерій Олександрович сідає у крісло, запалює люльку. У саду виспівують птахи. З яблук, що тут достигають, письменник робить домашнє вино. Згодом побачу в підвалі декілька рядів наповнених ним трилітрових банок.

“Пам’ятаю, як під час вручення нагород наші митці дякували партії та уряду. Я був єдиним чоловіком, який не робив цього. Просто виступив, говорив відверто, хоча розумів, що це шлях до неприємностей. Але я чхав на це. Для мене було важливо залишитись у цьому світі щасливим, а для того потрібно було залишатися собою”, — каже письменник.

ВСЕСВІТ ІЗ КІМНАТИ

...Піднімаємось дерев’яними сходами на другий поверх у кабінет Валерія Олександровича. Одна стіна закладена книжками. На інших — афіші з творчих вечорів письменника, зображення Шевченка, Сковороди, живопис, ікона та хрест. На шафі висить рубель (вузька дерев’яна дошка з поперечними зарубками та ручкою) — ним бабуся Шевчука колись прасувала білизну. Над дверима кабінету — підкова.

Один зі стелажів заповнений книжками Шевчука. Ось видана в Ірані перською мовою, далі — польською, угорською, англійською... Загалом його твори перекладено 22 мовами світу.

Зараз письменник працює над перекладами творів Бартоломея Зиморовича. "Перед цим перекладав твори його молодшого брата "Роксоланки або руські дівчата", — каже. — Ці автори писали польською мовою, але там українські імена, звичаї XVII століття. Дуже хочу, щоб у Львові спорудили пам'ятник цим братам — адже вони найвидатніші поети того часу".

Валерій Шевчук має викладацький досвід. Але маленький: “У 80-х мене вмовили викладати на літературній програмі в Київському університеті. Тоді сказав студентам: “Хто не хоче слухать — вийдіть”. Залишилось три особи з двадцяти. Я побачив, що там такі “дундуки” сидять, що за декілька місяців покинув ту справу. Більше не піддавався такій спокусі.

Я людина не дуже компанійська, — наголошує. — Я — кабінетний вчений. Хочу, як писав Євген Плужник, “Всесвіт бачити з кімнати”. Моя робота дає мені самодостатність, надихає працювати для людей. Наш народ не дурніший за інші. Ми відбулися!

Але нашу історію треба популяризувати, нашу справжню історію, без нашарувань”.

Згадує письменник і про своє велике прагнення.

"У мене була мета повернути українській літературі її гуманістичний патос, адже наша література завжди була на загальноєвропейському рівні пізнання світу й людини, — каже він. — Тому я не визнавав російської літератури. Вважав, що ми мусимо повернути собі образ цивілізованої нації. І присвятив цьому все життя".

Валерій Шевчук наголошує, що кожен має знайти собі літературу до душі, а передусім знайти самого себе: "Для розуміння себе потрібно мати глибоке бажання збагнути те, чого досі не розумів", — говорить. 

Коли питаю про майбутнє держави, відповідає: "Я ніколи не гадаю, що буде… Буде так, як треба. Думати про те, яким буде майбутнє — це велика людська наївність. Ще давні римляни казали: "Лови день!". І в цьому дні зроби добро, яке можеш".

“ЗНИЩИТИ НАС НЕ МОЖНА”

“Український народ пройшов гарний шлях до єднання, — розмірковує Валерій Олександрович. — Об’єдналися нарешті проти Росії. Так, це кров’ю дається, та не ми в цьому винні. Ми не хочемо чужих територій. А коли поруч є варвар без моралі, то треба боротись. Візьмімо бандерівців. Вони не мали шансу перемогти величезну радянську армію, але боролися. Так, вони були “лицарями абсурду”, але створили передумови для воскресіння нації у подальшому”.

Однак повчати людей письменнику не до душі: "В іншій людині шукаємо те, чого хочемо досягти самі. І навпаки, — філософує митець. — А коли наші думки збігаються — ми єднаємось. Це і є прозріння нації. А прозріла нація буде жити. Це відбувається на духовному рівні".

Валерій Шевчук розповідає, що ходив на Майдан. “Це копія давніх козацьких рад, коли збирались люди та колективно вирішували справи, — каже. — У моїй книжці про козацьку державу багато пояснень феномена Майдану, підтверджених документально.

Нам багато біди зробили, але знищити нас не можна. Якщо ми пройшли важкий багатотисячолітній шлях боротьби і збереглись, то ми є і будемо. Я в це вірю!”

“Я НАЛЕЖУ ДО ЗАБУТИХ ПИСЬМЕННИКІВ”

У кабінеті літератора спекотно. Робочий стіл — перед балконом. Він повністю закладений книжками, різними баночками, ручками, аркушами. Біля друкарської машинки — лампа та попільничка.

“Я належу до забутих письменників, — сміється Валерій Олександрович. — Мало хто цікавиться тим, чим я займаюсь”.

Звертаю увагу на сімейні фотографії. “Доньки вже дорослі, живуть у Києві. Приїжджають рідко, бо вони — люди міста”, — каже із сумом. Показує фото батька, матері, брата Анатолія — на два роки старший, був його провідником у світ літератури. Анатолій відсидів п’ять років у таборах Мордовії за спробу поширити нелегальний текст.

...Виходимо на просторий балкон, обвитий диким виноградом. Валерій Олександрович сідає на стілець та знову запалює люльку.

“Щоби писати, я мушу відчути внутрішній сигнал, — каже. — Перед тим стаю ледачим, потім відчуваю якийсь процес усередині. Далі — сигнал, мушу відразу писати. Тоді вже пишу не я, а наче якась інша сила змушує мене це робити”.

...Надходить вечір. Проводжаючи мене, письменник підбиває підсумок: “Знаєте, є між людей хижаки та трударі. Хижаки прагнуть усе забрати, вкрасти. А трудар — це творець, не злодій. Він задоволений тим, що має. Уся його сила — у праці, у користі для світу. Так і народи — є трударі, а є хижаки. Українці — трударі, тому нам так тяжко живеться”.

Читайте також фрагмент інтерв'ю з Дмитром Ступкою

Подробиці
Фото: АрміяІнформ

Як мінімум російські літаки більше не зможуть безкарно скидати КАБи і ФАБи на українські позиції на лінії фронту.

14.07
Cпорт
Фото facebook.com/minmolodsport

Змагання відбулося у німецькому Кілі й саме на ньому наш екіпаж уперше претендував на перемогу.

14.07
Подробиці
Фото з відкритих джерел

Оновлення даних для військовозобов'язаних в Україні, яке необхідно зробити до 16 липня, не означає мобілізацію.

14.07
Подробиці
Скриншот з відео

Військовослужбовці ЗС РФ увірвалися на свиноферму в Бєлгородській області та пограбували її. Момент зафіксувала камера відеоспостереження.

14.07
Подробиці
Фото: t.me/osirskiy

Одіозна народна депутатка Мар'яна Безугла заявила, що головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський не вірить в перемогу України, і готовий до різних варіацій "примусу до миру".

14.07
Cтиль життя
Фото з архіву Галини Твердоли

Галина Твердола, знана майстриня з Вінниччини, волонтерить ще з часів АТО.

14.07
Подробиці
Фото: wikipedia.org

Україна, озброєна високоточними ракетами американського виробництва, вперше може атакувати будь-яке місце в Криму. Півострів перетворився з плацдарму на пастку для російських військових.

14.07
Подробиці
Фото: t.me/DeepStateUA

Селище Урожайне Донецької області перейшло під контроль російської армії. Захоплення населеного пункту підтвердив військово-аналітичний ресурс DeepState.

14.07
Подробиці
Фото: telegram.org

Спроба вбивства колишнього американського президента Дональда Трампа відбулась у Пенсільванії. Стрілянина пролунала в той момент, коли Трамп виступав перед присутніми: після перших пострілів він схопився за вухо і сховався за трибуною.

14.07
Подробиці
Фото: telegram.org

Самопроголошений президент Білорусі нібито зробив “жест доброї волі”.

13.07
Подробиці
Фото: facebook.com/DSNSKHARKIV

Російські війська вдарили по селу на Харківщині двома ракетами Іскандер-М. Внаслідок ударів двоє осіб загинули і 23 постраждали, серед них 14-річна дівчинка.

13.07
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Бундесвер розробив "Оперативний план Німеччини" (OPLAN DEU) на випадок можливого військового конфлікту з Росією. Про це повідомили два німецькі відомі видання Bild та Der Spiegel.

13.07
Подробиці
gur.gov.ua

Кирівник ГУР не уточнив, якого саме напрямку це стосується – Сумського чи Чернігівського.

13.07
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Невеликі дрони чудово підходять для “гарячих” гранат.

13.07
Здоров'я
Фото freepik.com

Наслідок надмірного перебування під сонцем є передчасне старіння шкіри.

13.07
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

За оцінками фахівців, українські війська продовжуватимуть оборонятися протягом наступних шести місяців, а наприкінці року зможуть провести низку контрнаступальних операцій.

13.07
Подробиці
Фото зі сторінки Радослава Сікорського у Фейсбук.

Польща розглядає збиття російських ракет над Україною. Ця пропозиція була включена до спільної оборонної угоди між двома країнами, підписаної під час візиту президента Володимира Зеленського до Варшави.

13.07
Cпорт
Фото facebook.com/ruslan.rotan

В українському спорті спалахнув скандал після того, як головний тренер олімпійської футбольної збірної Руслан Ротань оприлюднив склад на Ігри-2024.

13.07
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

Батюшка, який утік з Росії, викрив Кирила і назвав діяльність РПЦ "священною проституцією". На теренах РФ він служив аж 25 років.

13.07
Подробиці
Фото з Інстаграму.

Максим Галкін провів весілля українською мовою на елітній віллі росіян. Крім нього, гостей розважав український співак Монатік.

13.07
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

Армія РФ так і не звільнила окупантів, які опинилися в котлі у Вовчанську. Про вихід з оточення повідомляли російські пропагандистські ЗМІ.

13.07
Люди і проблеми
Фото Лариси Дідик

Хвороба, яку ще називають несправжньою борошнистою росою, з'являється переважно у другій половині літа, коли водночас висока температура і вологість.

13.07
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

На півночі Харківщини Сили Оборони України вибили росіян з прикордонного села Сотницький Козачок. Туди окупанти зайшли в середині травня.

13.07
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Ситуація на Харківщині близька до стабілізації. Ворог втратив позиції та не має тактичних успіхів.

12.07
Подробиці
Фото зі сторінки НДСЛ Охматдит у Фейсбук.

Вивела дітей, а сама врятуватися не встигла. Поліцейський, який останнім бачив живою 30-річну Світлану Лукʼянчик, до останнього сподівався, що лікарка буде жити.

12.07
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Ворог трохи змістив увагу з Часового Яру. Тепер окупанти більше зусиль спрямовують на захоплення Торецька.

12.07
Подробиці
Канівське водосховище. Фото з Вікіпедії.

Росія лякає українців підривом дамб у Києві та Каневі. Таким чином Кремль хоче посіяти паніку серед українців.

12.07
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

У Коломенському районі Московської області розбився пасажирський літак Superjet 100. На борту перебували троє людей, усі загинули.

12.07
Подробиці
Фото: АТЕШ

В армії РФ поранених бійців відправляють на реабілітацію... на "нуль".

12.07
показати більше