У цей Великий піст влаштують 23 такі дійства у різних містах. Долаючи близько трьох кілометрів за дві з половиною години, молодь прагне відтворити Хресну дорогу Спасителя в Єрусалимі понад дві тисячі років тому. Мета — нагадати вірянам про надлюдські терпіння Ісуса Христа, яких Він зазнав заради спасіння кожної людини.
На театралізованій Хресній дорозі побували і ми. Подивитися на це дійство зібралися близько 400 людей.
“Не боїтеся, що дитина злякається?” — питаю жінку, яка прийшла сюди з п’ятирічним онуком. “Читаючи таку відправу в молитовнику, ми не можемо осягнути всієї міри Ісусових страждань. А тут їх можна побачити і краще зрозуміти”, — відповідає вона.
...На кузов вантажного автомобіля, на якому облаштовано сцену, виходять дійові особи: первосвященик і Юда. За зраду учень Христа отримує гроші. Коли на сцені з’являється Ісус, Юда цілує його. Сторожа хапає Спасителя.
Ісуса приводять до Пилата. Той вагається, чи засуджувати цього чоловіка, адже не бачить його вини. Первосвященики натякають на хиткість становища Пилата, і той віддає Христа на страту. Клавдія, Пилатова дружина, намагається врятувати Ісуса. Та не вдається. На цьому закінчується перша стація. Лунає релігійна музика.
Сторожа жене Ісуса вперед, за ним ідуть усі персонажі Хресної дороги, священики, містяни. Друга стація. З’являються кати. Вбрані у чорне, з нагайками, руки та обличчя обмащені кров’ю. Вони б’ють Ісуса, той падає на сцену, білосніжна сорочка заплямовується кров’ю. Христа одягають в червоний плащ і накладають терновий вінок.
Женуть на Голготу.
На кожен удар нагайкою жінки охають, а діти заплющують очі. Здається, що все це — насправді.
Ісус падає під хрестом, зустрічає свою Матір, Симеон Киринеєць допомагає йому нести хреста. Вероніка обтирає обличчя Христа. Ще одне падіння під тягарем, ще одне... Час від часу кати хапають Ісуса за волосся і ведуть до натовпу, аби показати закривавлене обличчя. Люди відводять очі — дивитися прямо важко і соромно. “Боже, пробач мені мої гріхи!” — плаче старенька жінка.
Кати женуть Ісуса. Штовхають, б’ють, копають. Жінка вигукує з натовпу: “Досить! Не бийте!” Прадавня історія оживає — і кров уже не здається бутафорською...
На церковному подвір’ї стоять два хрести, на яких висять розбійники. Горить вогнище. Кати приганяють сюди Ісуса, ще трохи знущаються, роздягають. Люди довкола втирають очі, хлипають.
Ісуса кладуть на хрест, голосно гупають молотком по цвяхах. Ось він — уже розп’ятий. Прощається з Матір’ю, з учнем. Віддає духа...
Якщо придивитися, можна побачити, що величезні цвяхи — не в долонях, а між пальцями актора, який виконав головну роль. І насправді він стоїть на дощечці, прибитій знизу хреста. Та люд заходиться сльозами, коли Ісуса знімають із хреста й огортають плащаницею.
КОМЕНТАР ДЛЯ ЕКСПРЕСУ
“Перші таємні хресні дороги в Єрусалимі проводили учні Ісуса, згадуючи Його страждання, — каже отець Богдан Киктик, ліцензіат літургійного богослов’я, голова літургічної комісії Коломийської єпархії УГКЦ. — За часів правління імператора Константина, який у 335 році спорудив храм Гробу Господнього на місці, де була могила Ісуса, йти хресним шляхом можна було вже вільно. Згодом з’явився фіксований маршрут: від руїн фортеці Антонія, де був зал суду Пилата, до храму Гробу Господнього. Цей відтинок шляху, що донині залишається незмінним, називають Via Dolorosa — дорога страждань.
Відправа Хресної дороги у храмах пов’язана з монахами францисканцями. Чин Хресної дороги уклав святий Альфонс Лігуорі, італійський єпископ (1696 — 1787). В Україні хресні дороги впровадили римо-католики у ХVІІІ — ХІХ столітях, а греко-католики — на початку ХХ століття.
До речі, кількість стацій протягом століть змінювалася — від 37 до 14. У сучасних відправах ми згадуємо 14, а останніми роками — 15 стацій.
Театралізована Хресна дорога — добрий та дуже дієвий спосіб наблизити людей до останніх днів Ісуса. Коли люди бачать на відстані простягнутої руки, що відбувалося перед Воскресінням, який шлях пройшов Цар Світу, вони задумуються над сенсом посту та Великодня”.
Читайте також: "Діди палили, і я буду". 9 історій загибелі людей через підпал сухої трави чи хмизу
