Внаслідок такого розведення українським військовим доведеться покинути свої позиції, зокрема, утеплені бліндажі. А, відступивши на кілометр, слід будувати нові оборонні споруди.
Як відбуватиметься розведення сил та яких наслідків від цього процесу слід очікувати? Обговорюємо з експертами.
— Нагадаю, що йдеться про розведення сил на ділянці шириною два кілометри, — каже Олексій Мельник, спів директор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова. — Увесь механізм розведення сил чітко прописаний в одному з документів, який був затверджений ще у 2016 році. У ньому також визначені місця розведення сил і встановлено, що підготовчий період до відведення триває 7 днів. За цей час представники ОБСЄ мають підтвердити повне припинення вогню на ділянках розведення сил. І далі ОБСЄ та спільний центр координації, який, до речі, фактично паралізований після того, як росіяни вийшли з його складу, мають верифікувати виконання зобов'язань обома сторонами.
— Так, згідно з мінськими домовленостями, розведення сил можливе за умови дотримання абсолютної тиші протягом тижня, — розповідає Дмитро Снєгирьов, спів голова громадської ініціативи "Права справа". — А, скажімо, у Петрівському днями бойовики обстріляли безпілотник місії ОБСЄ. Це свідчить про те, що зараз поблизу місць можливого відведення військ навпаки накопичується техніка та жива сила. Представники ОБСЄ біля Петрівського зафіксували додаткові інженерні споруди — шанці — оборонні укріплення бойовиків, яких раніше не було. Тож бойовики не готуються до розмежування, а зводять додаткові оборонні позиції.
Крім того, у нас були всі підстави повернути військових у Станиці Луганській, де раніше відбулось розведення, на попередні позиції. Протягом 10 останніх днів місією ОБСЄ на цій ділянці зафіксовано три обстріли позицій ЗСУ. Останній — мінометний. Тобто із забороненої, згідно з Мінськими домовленостями, зброї. При цьому з української сторони не було жодної реакції.
Бойовики не готуються до розмежування, а зводять додаткові оборонні позиції.
— Що ще вас насторожує?
— Зараз відбувається ротація передових частин збройних сил РФ. Місією ОБСЄ напередодні верифікації формули Штайнмайєра зафіксовані вантажівки, які заїжджали на окуповані території з Росії і також виїжджали на територію РФ.
А за даними ООС, днями збройні формування Російської Федерації та її найманці 26 разів порушили режим припинення вогню. Більшість із обстрілів були на Первомайсько-Стаханівському напрямі, зокрема, у районі Золотого. Зрозуміло, що не йдеться про мирні наміри ворога. І, попри заяви Міноборони, що війська відводитимуть лише у момент дзеркальної відповіді іншої сторони, як бачимо на прикладі Станиці Луганської, насправді це розведення відбувається односторонньо.
— Які можуть бути наслідки розведення сил в Петрівському та Золотому?
— Біля Петрівського проходить танконебезпечний напрямок. Бойовики можуть отримати там плацдарм для наступу на Маріуполь і захоплення маріупольського порту та двох великих металургійних комбінатів. Золоте ж розташоване біля так званого луганського промислового трикутника: Сєвєродонецьк, Лисичанськ та Рубіжне. Тож Росія намагається отримати додатковий бонус для покращення своїх позицій і створення можливих плацдармів для наступів на згаданих напрямках. Якщо б реалізувався найгірший сценарій — можливий наступ, то Україна втратить контроль над промисловим потенціалом Луганщини та Донеччини.
У сірій зоні опиняться населені пункти. Думку місцевого населення не враховують, хоча у Петрівському та Золотому люди проти відведення українських військ. Президент заявляє, що гарантує безпеку місцевим мешканцям. Але не зрозуміло, як саме він це робитиме. Скажімо, у Станиці Луганській зараз є цілий район у сірій зоні — близько 90 будівель, куди не виїжджає ні ДСНС, ні "швидка", ні поліція.
Не будемо створювати ілюзії. Це — відступ.
Також слід врахувати, що потрібно буде знову витрачати кошти на розбудову оборонного комплексу. До прикладу, у 2015 році на будівництво 300 взводно-опорних пунктів у Донецькій та Луганській областях Кабмін виділив регіонам 850 мільйонів гривень (капітальні оборонні споруди включають систему бліндажів, окопів і укриттів для танків, БТР, мінометів, зенітних установок. — авт.). І це треба буде знову будувати. Уявіть собі, яка сума коштів потрібна...
Не будемо створювати ілюзії. Це — відступ.
— А які і за яких обставин можливі плюси для України від розведення сил?
О. Мельник:
— Українська сторона зацікавлена у розведенні сил у Петровському та Золотому, оскільки після цього російські представники готові зустрітися у нормандському форматі.
Загалом є кілька плюсів. Якщо відстань між позиціями збільшиться до двох кілометрів, то загроза ураження стрілецькою зброєю — автоматом чи гвинтівкою — зменшується практично до нуля. Звісно це стане можливим за умови, що інша сторона дотримуватиметься всіх зобов'язань. Зокрема, не заходитиме у так звану сіру зону і не використовуватиме міномети чи іншу заборонену зброю. Кількість жертв за цих умов зменшиться.
Якщо вдасться успішно провести розведення сил у Петрівському та Золотому, то це буде передумовою для поширення такої практики на всій лінії зіткнення. Дотримання домовленостей дозволить відновити довіру між сторонами і припинити гарячу фазу конфлікту.
Якщо відстань між позиціями збільшиться до двох кілометрів, то загроза ураження стрілецькою зброєю зменшується практично до нуля.
Очевидно, що також є мінуси. Про них говорять ті, хто перебуває у ділянках розведення сил. Якщо у сіру зону потрапить населений пункт, люди опиняться на лінії вогню. Крім цього, відсутній посередник, який би контролював дотримання домовленостей. У місії ОБСЄ немає мандата та можливостей на силові заходи. А спільний центр координації — недієздатний.
— Гадаєте, розведення відбудеться за будь-яких обставин?
Д. Снєгирьов:
— Президент — верховний головнокомандувач. Відповідно до статуту ЗСУ, армія виконує його доручення. Тож все залежить від політичної волі президента. А він зараз називає розведення сил у районі Станиці Луганської успішним.
Пропонуємо вашій увазі також текст про закулісся телефонних переговорів українського президента.
