Отець Микола Липко, священик парафії Святого Андрія Первозванного у передмісті Чикаго.
"11 років тому я став священиком — висвятив мене Патріарх Філарет, — пригадує у коментарі газеті "Експрес" священик. — Отримав парафію у селі Світанок Переяслав Хмельницького району на Київщині. Приїхав у село, взявся до роботи. У той час у неділю до храму приходило трохи людей, переважно старших. А молодь узагалі не цікавилась Богом. Страсний піст, а вони йдуть на дискотеку, розпивають спиртне.
Щоби змінити ситуацію, я став організовувати спортивні змагання, козацькі забави. Одне слово, був, окрім священика, ще й завклубом. Тодішній сільський голова подивився на це все і каже: "А чому б вам, отче, й справді народний дім не очолити?" Я погодився.
Ми там і теніс зробили, і вистави постійно ставили, я у них теж грав. У 2015-му мені голова каже: "Отче, я уже на вибори не піду, роки не ті, а ви в селі все знаєте, давайте — йдіть на голову". Тоді я зробив помилку: не взяв благословення у владики. Мене потім митрополит Епіфаній, а нині глава нашої Церкви, викликав до себе, пожурив. Заборони бути священиком та мати роботу нема, проте обов'язково треба отримати дозвіл правлячого архиєрея.
Сільським головою пропрацював три роки. Було нелегко — вихідних, зізнаюсь, не мав; якщо свято припадало на будень, то вранці біг до церкви, а в сільраді мене секретар підстраховував.
Згодом отримав шанс пожити в Америці. Тут живу вже рік. Правлю служби в передмісті Чикаго, але лише раз на тиждень — по неділях. Оскільки життя в Штатах — недешеве, влаштувався у фірму, що займається перевезеннями та ремонтом автомобілей. Навіть уявити не міг, що стану механіком! На роботі знають, що я — священик, але це нікого не дивує. Маю руки — отже, працюю".
Пропонуємо вам прочитати ще одну історію священика, який поєднує служіння Богу із роботою в поліції.
