Цього тижня відзначали Всесвітній день людей похилого віку. За віковою класифікацією ВООЗ, це ті, кому 60 — 75 років. Про що ці люди мріють? Щоб зрозуміти це, ми вирішили поставити їм доволі непросте запитання: якби ви знали, що вам залишиться жити лише місяць, що б зробили за цей час?
...Село Кути на Косівщині. Біля хати порається струнка кароока жінка. Усе подвір’я засаджене квітами. “Люблю я цю справу, — каже 62-річна Марія Близнюк. — Квіти — моя гордість. Про що мрію? Та от добудувати цю хату, бо вже 20 років ніяк не можу! А ще думаю про здоров’я — моє і всієї сім’ї. Ну і ще, мабуть, хотіла б помандрувати в Австралію... Але все у гроші впирається”.
“А якби знали, що вам залишилось жити місяць, яку мрію втілили б?” — питаю.
Жінка дивується, зітхає: “Для себе нічого не хочу. Краще залишити по собі добру справу. Усі заощадження я б віддала дітям-сиротам або літнім людям. Зі собою на той світ нічого не забереш!”
Односельчанка пані Марії, 64-річна Орися Близнюк, каже: “Я дуже люблю турецькі серіали, тому давно мрію побувати в Туреччині, спробувати страви їхньої кухні, відпочити біля моря. Але можливостей з пенсією 1800 гривень не дуже багато”.
“А я, якби знала, що залишився лише місяць життя, неодмінно б полетіла до Ізраїлю, щоб побачити Стіну плачу”, — ділиться Ганна Гринів.
“Питаєте, про що мріє 70-річний Валерій Іванов? — усміхається ще один пенсіонер, якого зустрічаю в одному з найбільших парків Львова. І враз смутніє. — Та я вже давно ні про що не мрію. Хіба про здорові зуби. Аби виросли заново! Бо робити їх — так дорого! Їхати нікуди не хочу — все уже побачив. Та якби я знав, що мені залишилось місяць ходити по цій землі, неодмінно політав би на літаку удвох з пілотом. Покружляв би в небі...”
"А якби я знав, що мені залишилось місяць ходити по цій землі, неодмінно політав би на літаку удвох з пілотом".
На сусідній лавочці сидить світловолоса жінка. “Мене звуть Наталя Дзнеладзе, — відрекомендовується. — Маю за плечима вже 61 рік. Але вік — не головне! Головне — що на серці. Насамперед мрію про мир. А якщо для себе — подорожувати! Хотіла б в Одесу, а потім — в Африку!”
“То що вас зупиняє?” — запитую. Жінка здивовано дивиться на мене: “Ооо, дівчинко, домашні клопоти. Але я обіцяю собі, що поїду на море!” Має пані Наталя ще одну велику мрію — відкрити благодійний фонд для тварин.
“Якби знала, що залишився мені лише місяць, обов’язково б провела цей час з рідними, — каже 67-річна Людмила Яцина. — І в цей останній місяць я б втілювала мрії своїх рідних”.
Пані з гарно укладеним сивим волоссям та нафарбованими рожевою помадою губами каже: “Марія Удудяк мене звуть, але друзі ніжно називають Марічкою. Мені 63 роки. Співаю, вишиваю, шию — все роблю, що дає задоволення! Мрій маю багато. Перша у списку — поїхати в Ізраїль до святих місць. Далі — до Парижа, подивитись на Ейфелеву вежу і поснідати круасаном”.
Марія Удудяк розповідає, що старається відкладати потроху на бажання з цього списку. Адже мрії мають здійснюватись!
...Розпитуючи людей про їхні бажання, я зрозуміла: зовсім не знаю, про що мріє мій дідусь. “Ох, Оксанко, вже мрію перш за все про здоров’я, — каже 70-річний Микола Яремій. — Але ще хотів би побачити океан. Не на фото, а насправді”.
Питаю, що б робив, коли б знав, що йому залишився місяць життя. Ніяковіє. А за хвилину відповідає: “Ну, мабуть, таки поїхав би до Португалії, аби побачити океан. Бо все життя то грошей шкода, то часу нема, то ще щось”.
“Діду, а про що ще мрієте?!” — допитуюсь. “Ще б став президентом на схилі віку і зробив би дорогу в моєму селі. А там уже можна й помирати”, — усміхається дідусь.
Читайте також про 43-річного чоловіка, який пройшов 2000 кілометрів у пам'ять про родича
