101 рік тому прадід Івана Лишика пішки здолав шлях з Італії в рідну Україну. Цей вчинок надихнув Івана здійснити схожу подорож — але у зворотному напрямку.
У 1914 році 22-річного Івана Котелька, хлопця з-під Самбора, що на Львівщині, з початком Першої світової війни мобілізували до австро-угорського війська. А вже через чотири роки він з Північної Італії повернувся додому пішки.
Його подорож тривала близько місяця. За цей час вояк здолав приблизно 1300 кілометрів. Прадід помер, коли його правнукові Івану було всього два роки. Свого предка нащадок майже не знав. Але те, що прадід здолав пішки таку колосальну відстань, запам’яталось йому, вразило і запало в душу.
Тож якось Іван Лишик вирішив повторити дідів чин. І став готуватися до того, аби також здійснити пішку мандрівку. Утім він планував іти не з Рима, а до Рима.
“Я проклав маршрут через Польщу, Словаччину, Австрію, Угорщину, Словенію та Італію”, — каже Іван Лишик.
До речі, свого часу він навчався у Римі (від 1991-го до 2003 року). Здобув освіту в італійському коледжі, далі — в університеті на факультеті філософії. Іван володіє шістьма мовами: українською, російською, італійською, німецькою, англійською та польською.
Старт ував мандрівник 2 липня із Хмельницького. Ідучи до Рима, чоловік керувався лише автомобільним атласом та зрідка компасом. У Польщі, на кордоні між Австрією та Угорщиною та тричі в Італії мандрівника спиняли поліціянти.
Але після перевірки документів та спілкування відпускали.
“Почувши мою історію, вони підбадьорливо проводжали мене сигналами авто”, — каже Іван.
На початку подорожі наплічник мандрівника важив 40 кілограмів. Тому міг проходити щонайбільше 30 кілометрів за день. Згодом, коли рюкзак “схуд”, Іван Лишик долав і 45-кілометрову відстань.
Із собою ніс намет, туристичний каримат, спальний мішок, трохи одягу, їжу.
“Сніданок — кілька бутербродів та кава. Вечеря повноцінна — картопля, рис, гречка, — каже Іван. — З ночівлею було просто — відколи рибалю, навчився напинати намет навіть із заплющеними очима. Але треба знати, де це можна робити. Приміром, в Італії вночі біля моря заборонено ставити намети. Не кажучи вже про те, щоб розпалювати вогонь”.
До Рима Іван Лишик дістався 10 вересня. “Я йшов у 40-градусну спеку, йшов і в зливу, — каже. — На піші мандри витратив загалом 740 євро. Я щасливий, що повторив шлях свого прадіда. І що знову побачив Рим!”
До слова, в Україні Іван Лишик працює викладачем та перекладачем з італійської.
“Прожив в Італії 12 років, мав документи на легальне перебування. Міг там і залишитися. Чому не зробив цього? Через любов до жінки та до Батьківщини!”
Читайте також про те, хто така Стасік і як виник її хіт.
