Багнюка, вкриті водою поля та луки. Вулиці — суцільне болото. Без гумовців годі пройтись. Та й у них ноги грузнуть у землі, важкій і забитій. Такий вигляд нині мають села Полісся, де через інтенсивні опади річки повиходили з берегів.
“Отут раніше був спуск до води, а там — футбольне поле. Тепер лише верх воріт виглядає з-під води”, — показує мені затоплену рівнину Микола Булак, найстарший житель села Лютинськ. Тут розлилася річка Горинь.
“Такого лиха вже давно не було. Ця повінь знищила всі посіви”, — зітхає чоловік.
Люди нарікають: ні картоплі, ні овочів не буде. Подекуди залишились лише самотні пера зеленої цибулі, яка дивом встояла та не зігнила. А доки земля не підсохне, немає сенсу висаджувати щось заново. У багатьох мешканців вода знищила і курей, корів, свиней. Люди не знають, що робити далі, бо жили саме з того, що виростили чи вигодували самі.
Наступний пункт у моєму маршруті — Рокитнівський район. Тут потік води зносив мости, а між селами Томашгород та Єльне зруйнував дорогу.
Микола Булак з Лютинська: "Ось тут раніше були луки, тепер все затоплено".
Люди відновлюють хати власними силами. Хоча місцева влада обіцяла допомогти — виплатити по 20 тисяч гривень тим, у кого затопило дім, й по 4 тисячі, якщо підсобні приміщення та городи.
Проте люди обіцяного ще не отримали.
Вулиця Зарічна, яка у Рокитному постраждала від води найбільше, тепер нагадує будівельний майданчик: біля кожної хати — купа піску та щебеню, працюють бетономішалки, господарі щось лагодять у хатах.
Заходжу до одного з таких обійсть. Ззовні будинок уже підсох, всередині — шпалери, обдерті знизу приблизно на метр, на тому рівні, на якому стояла вода.
“Це сталося вночі, дуже неочікувано, — каже Марія Лисковець, жителька Рокитного. — Рівень води стрімко зростав, все полилося у хату. Вода піднялася майже до метра, — жінка показує на стіні відмітку. — Лячно було, 7-річна онучка дуже боялася, щоб не потонула її 1-річна сестричка.
Під водою опинилися кущі і дерева, неподалік тут було футбольне поле.
Меблі після потопу довелося викинути. Як і частину побутової техніки. Одяг, постіль, ковдри та подушки тепер просушуємо, проте врятувати вдасться не все”. Придатне для використання вбрання тут акуратно складене в пакети — все стоїть просто на підлозі, бо шафи нема.
“Поки даємо раду в хаті своїми силами. Забетонували підлогу. А наша сусідка — їй 80 років — уже не має сили самотужки впоратись зі збитками. В її хаті після потопу жити неможливо...”
Та хай там як, селяни підсумовують: головне, що всі живі та здорові. Втім із острахом дивляться прогноз погоди: раптом знову дощі?
Читайте також про дорогу, яка могла б очолити рейтинг найгірших в Україні.
