Мій дім, моя в’язниця. В епоху карантину та самоізоляції наша оселя стає не просто прихистком, але й неминучістю

Як не втратити відчуття цінності дому?

Остап Сливинський, поет, перекладач та літературознавець
Остап Сливинський, поет, перекладач та літературознавець

Так званий паноптикон — легка й прозора в’язниця, вигадана ще у XVIII столітті Джеремі Бентамом — завжди здавалася мені чимось жахливішим, ніж каземати з метровими мурами й маленькими отворами-годівницями у важких дверях. Тюрма, в якій ти постійно, 24 години на добу, перебуваєш під невидимим оком охоронця, є тріумфом усемогутньої влади, що хоче мати доступ до кожної клітини мозку в’язня. Зрештою, сьогодні, в епоху всюдисущого відеоспостереження і реаліті-шоу, це вже не здається чимось таким монструозним, як колись. Можна звикнути до всього, на жаль.

Але було для мене дещо гірше, ніж “паноптикон”. Це — домашній арешт. Ідея Бентама зблідла, коли я прочитав про Галілео Галілея, який впродовж дев’яти років не міг покинути свого дому через присуд інквізиції. Як же так? У цьому була якась глибока помилка, таке брутальне заперечення і приниження всіх людських прав, що з цим просто неможливо було змиритися. Бо одна річ — в’язниця, хай навіть “бентамівська”, яка пхає свої мацаки в найдальші закутки твоєї приватності. Все одно ти — на її ворожій території, й можеш, принаймні, тужити за домом, його затишком і безпекою. А тут? Перетворити дім на в’язницю, позбавити людину останнього притулку, зробити з дому контрольовану ззовні й зсередини установу... Це нестерпно.

І хто б подумав, що 2020 року значній частині населення Землі доведеться пережити на собі це “відчуження дому”, його перетворення на сферу компетенцій держави. Локдаун та різноманітні вимоги самоізоляції, всі ці — називаймо речі своїми іменами — форми домашнього арешту неабияк змінили наше ставлення до власного дому.

Якось у розпал весняного локдауну на одній з вузеньких вулиць міста я став свідком сценки: дві старші жінки, вочевидь, давні знайомі, перемовлялися із вікон своїх помешкань, доки між ними вулицею проходили поодинокі перехожі. Та вулиця і дві квартири були ніби різними світами, сполученими, але водночас щільно розділеними відчиненими вікнами.

Відтоді відчинене вікно стало для мене новим символом дому в нашу “пандемійну” епоху. Воно (і тут байдуже, про яке саме вікно йдеться — реальне чи віртуальне, вікно “зуму” чи “скайпу”) залишає можливість побачити й почути, рятуючи від цілковитої самотності, але водночас закриває можливість руху: через вікно не вийдеш і не ввійдеш. Наш дім стає вітриною недоступної іншості, якщо дивитися знадвору, і келією відчуження, коли дивитися зсередини. Ми відчуваємо, що пливемо в спільному човні, розбитому на мільйони непроникних комірок-домів — може, тому пізніми карантинними вечорами мені так важливо було, щоб у полі зору за вікном залишалося хоча б ще декілька освітлених, як моє, вікон. Це — така собі солідарність розділених.

Зрозуміло, різниця між самоізоляцією й арештом є, і ми — бодай у терапевтичних цілях — мусимо собі весь час нагадувати, що ми, на відміну від бідолахи Галілея — не лише постраждала, але й зацікавлена сторона, а наш дім — не лише в’язниця, але й фортеця. І все ж... Цінність дому для нас найвідчутніша тоді, коли ми можемо його покидати й прагнути до нього повернутися: ніколи його затишок не здається нам таким важливим, як на відстані. Дім — це плід руху, а не статичності.

Цінність дому для нас найвідчутніша тоді, коли ми можемо його покидати й прагнути до нього повернутися.

До того ж руху не лише нашого, але й того, хто на наше запрошення переступає наш поріг, — гостя. Це гість надає форми нашому дому. Подібно до того, як наше “я” набуває рис і динамічності під поглядом іншого, наш дім залишається продовженням нас самих лише тоді, коли ми запрошуємо до нього гостя. Наш дім, як і ми, переживає самотність, коли ми перебуваємо в ізоляції. Це можна порівняти з мовчанням: подовгу не розмовляючи з іншими, людина поступово втрачає динаміку внутрішнього мовлення.

Що ж робити, якщо тривалий час не можемо дозволити собі, щоб хтось переступив наш поріг? Дехто вдосконалює, дооблаштовує дім, додає в нього те, чого, на його думку, бракувало, і це правильно: адже дім мусить перебувати у постійному становленні. Але цього не досить. Треба наважитися, щоб у домі з’являлися елементи, які міг би принести туди хтось інший, не ви. Лише будучи хоча б на крихту “не нашим”, дім залишатиметься справді нашим. Лише тоді наш дім буде для нас співрозмовником.

Що ж нас чекає попереду в наших взаєминах із домом? Можливо, якесь переосмислення понять комфорту й затишку? Можливо, ми навчимося по-справжньому бути зі своєю оселею (а не лише бути “в ній”, як у суто ужитковій оболонці).

А ще, можливо, ми стоїмо на порозі нового, глибшого уявлення про гостинність: ймовірно сьогодні, коли гостювання стає рідкісною і цінною подією, ми знову навчимося сприймати гостя як посланця долі, щоб відкривати тепло нашого дому назустріч його теплу.

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Подробиці
Фото зі сторінки Міністерства культури та інформаційної політики у Facebook

Премія щороку відзначає молодих артистів у сфері популярної та сучасної музики і допомогає їм розвиватися.

16.01
Подробиці
Фото pexels.com

Що робити, якщо вас відмовляються обслуговувати державною?

16.01
Пригоди

Дві історії про те, що від любові до агресії може бути всього лиш один крок.

16.01
Подробиці
В Україні можливі віялові відключення світла: до чого готуватися населенню

Міненерго заявило про дефіцит електроенергії на ринку.

16.01
Подробиці
Фото з офіційного сайту ФК Манчестер-Сіті

37-річний титулований футболіст отримав посаду помічника головного тренера українського клубу.

16.01
Подробиці
Фото УНІАН

Середня температура в Україні зростає у 3,5 раза швидше, ніж загалом на планеті.

15.01
Подробиці
Фото phm.gov.ua

На офіційному сайті президента зареєстрували петицію із закликом повернути документи з відзнаками.

15.01
Люди і проблеми
Фото unsplash.com

З 15 січня синоптики прогнозують суттєве похолодання й сніг, але така погода протримається лише декілька днів.

15.01
Cпорт
Фото unsplash.com

На думку міністра Вадима Гутцайта, цієї суми вистачить на всі потреби.

15.01
Подробиці
Фото з офіційного сайту ФК Динамо

Кияни уперше із 2007-го року готуватимуться до сезону в Об'єднаних Арабських Еміратах.

15.01
Подробиці
Шампанське подорожчає. Уряд підвищив мінімальні роздрібні ціни на ігристі вина

Скільки тепер доведеться викласти за алкогольний напій з бульбашками?

15.01
Подробиці
Фото зі сторінки Укравтодору у facebook

Через тривалий снігопад 14 січня у Києві сталося понад півтори сотні ДТП.

14.01
Подробиці
Фото зі сторінки Дональда Трампа у Facebook

Дональд Трамп став першим главою Білого дому, якому Палата представників оголосила імпічмент двічі.

14.01
Подробиці
Долар впав нижче 28 гривень. Що буде з курсом далі?

Згідно з оновленим індексом Біг Мака, долар в Україні має коштувати 11 гривень.

14.01
Подробиці
Фото з офіційного сайту НБА

Провівши неповний поєдинок, наш 23-річний легіонер "Детройт Пістонс" набрав аж 18 очок.

14.01
Політика
Фото зі сторінки Олександра Дубінського у Facebook

Аналізуємо санкції США, які Вашингтон запровадив проти кількох осіб з українським громадянством.

14.01
Подробиці
У світі зростає попит на українське продовольство

Ціни на нашу пшеницю перевищили 6-річний максимум.

13.01
Подробиці

На думку Третьої дисциплінарної палати ВРП, достатніх підстав для обшуку не було.

13.01
Подробиці
Фото wikipedia.org

За попередньою інформацією, водій не впорався з керуванням.

13.01
Подробиці
Фото з офіційного сайту ATP

Стаховський єдиний з-поміж шести представників нашого чоловічого та жіночого тенісу потрапив до основної сітки турніру.

13.01
Подробиці
Фото Ірини Батюк

У 1968 році вона і ще 138 діячів культури підписали славнозвісний лист на захист українських політв'язнів.

13.01
показати більше