Мій дім, моя в’язниця. В епоху карантину та самоізоляції наша оселя стає не просто прихистком, але й неминучістю

Як не втратити відчуття цінності дому?

Мій дім, моя в’язниця. В епоху карантину та самоізоляції наша оселя стає не просто прихистком, але й неминучістю
Остап Сливинський, поет, перекладач та літературознавець

Так званий паноптикон — легка й прозора в’язниця, вигадана ще у XVIII столітті Джеремі Бентамом — завжди здавалася мені чимось жахливішим, ніж каземати з метровими мурами й маленькими отворами-годівницями у важких дверях. Тюрма, в якій ти постійно, 24 години на добу, перебуваєш під невидимим оком охоронця, є тріумфом усемогутньої влади, що хоче мати доступ до кожної клітини мозку в’язня. Зрештою, сьогодні, в епоху всюдисущого відеоспостереження і реаліті-шоу, це вже не здається чимось таким монструозним, як колись. Можна звикнути до всього, на жаль.

Але було для мене дещо гірше, ніж “паноптикон”. Це — домашній арешт. Ідея Бентама зблідла, коли я прочитав про Галілео Галілея, який впродовж дев’яти років не міг покинути свого дому через присуд інквізиції. Як же так? У цьому була якась глибока помилка, таке брутальне заперечення і приниження всіх людських прав, що з цим просто неможливо було змиритися. Бо одна річ — в’язниця, хай навіть “бентамівська”, яка пхає свої мацаки в найдальші закутки твоєї приватності. Все одно ти — на її ворожій території, й можеш, принаймні, тужити за домом, його затишком і безпекою. А тут? Перетворити дім на в’язницю, позбавити людину останнього притулку, зробити з дому контрольовану ззовні й зсередини установу... Це нестерпно.

І хто б подумав, що 2020 року значній частині населення Землі доведеться пережити на собі це “відчуження дому”, його перетворення на сферу компетенцій держави. Локдаун та різноманітні вимоги самоізоляції, всі ці — називаймо речі своїми іменами — форми домашнього арешту неабияк змінили наше ставлення до власного дому.

Якось у розпал весняного локдауну на одній з вузеньких вулиць міста я став свідком сценки: дві старші жінки, вочевидь, давні знайомі, перемовлялися із вікон своїх помешкань, доки між ними вулицею проходили поодинокі перехожі. Та вулиця і дві квартири були ніби різними світами, сполученими, але водночас щільно розділеними відчиненими вікнами.

Відтоді відчинене вікно стало для мене новим символом дому в нашу “пандемійну” епоху. Воно (і тут байдуже, про яке саме вікно йдеться — реальне чи віртуальне, вікно “зуму” чи “скайпу”) залишає можливість побачити й почути, рятуючи від цілковитої самотності, але водночас закриває можливість руху: через вікно не вийдеш і не ввійдеш. Наш дім стає вітриною недоступної іншості, якщо дивитися знадвору, і келією відчуження, коли дивитися зсередини. Ми відчуваємо, що пливемо в спільному човні, розбитому на мільйони непроникних комірок-домів — може, тому пізніми карантинними вечорами мені так важливо було, щоб у полі зору за вікном залишалося хоча б ще декілька освітлених, як моє, вікон. Це — така собі солідарність розділених.

Зрозуміло, різниця між самоізоляцією й арештом є, і ми — бодай у терапевтичних цілях — мусимо собі весь час нагадувати, що ми, на відміну від бідолахи Галілея — не лише постраждала, але й зацікавлена сторона, а наш дім — не лише в’язниця, але й фортеця. І все ж... Цінність дому для нас найвідчутніша тоді, коли ми можемо його покидати й прагнути до нього повернутися: ніколи його затишок не здається нам таким важливим, як на відстані. Дім — це плід руху, а не статичності.

Цінність дому для нас найвідчутніша тоді, коли ми можемо його покидати й прагнути до нього повернутися.

До того ж руху не лише нашого, але й того, хто на наше запрошення переступає наш поріг, — гостя. Це гість надає форми нашому дому. Подібно до того, як наше “я” набуває рис і динамічності під поглядом іншого, наш дім залишається продовженням нас самих лише тоді, коли ми запрошуємо до нього гостя. Наш дім, як і ми, переживає самотність, коли ми перебуваємо в ізоляції. Це можна порівняти з мовчанням: подовгу не розмовляючи з іншими, людина поступово втрачає динаміку внутрішнього мовлення.

Що ж робити, якщо тривалий час не можемо дозволити собі, щоб хтось переступив наш поріг? Дехто вдосконалює, дооблаштовує дім, додає в нього те, чого, на його думку, бракувало, і це правильно: адже дім мусить перебувати у постійному становленні. Але цього не досить. Треба наважитися, щоб у домі з’являлися елементи, які міг би принести туди хтось інший, не ви. Лише будучи хоча б на крихту “не нашим”, дім залишатиметься справді нашим. Лише тоді наш дім буде для нас співрозмовником.

Що ж нас чекає попереду в наших взаєминах із домом? Можливо, якесь переосмислення понять комфорту й затишку? Можливо, ми навчимося по-справжньому бути зі своєю оселею (а не лише бути “в ній”, як у суто ужитковій оболонці).

А ще, можливо, ми стоїмо на порозі нового, глибшого уявлення про гостинність: ймовірно сьогодні, коли гостювання стає рідкісною і цінною подією, ми знову навчимося сприймати гостя як посланця долі, щоб відкривати тепло нашого дому назустріч його теплу.

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Подробиці
Скріншот.

Федерація тенісу б'є на сполох: спорт використовується режимами у власних пропагандистських цілях.

30.01
Подробиці
Фото НТВ.

Цю тему заборонили висвітлювати в новинах РФ, щоби не "дискредитувати армію"

30.01
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Нині на території Білорусі перебуває близько 9 тисяч російських окупантів.

30.01
Подробиці
Фото СБУ.

20-річний чоловік сфотографував 2 об'єкти енергетики у Тернополі й переслав ці фото співробітнику спецслужби РФ.

30.01
Подробиці
Фото з Telegram-каналу Ярослава Янушевича.

Загалом за добу ворог обстріляв девʼять областей України.

30.01
Подробиці
Фото ДПСУ.

Зокрема, це – службове відрядження, лікування, смерть члена сім'ї та для відвідування дітей одиноким батьком.

30.01
Подробиці
Зеленський опублікував спогад про Дмитра Павличка, який помер на 94-у році життя

Автор шедевру "Червоне – то любов, а чорне – то журба" публічно визнавав свою належність до УПА.

30.01
Люди і проблеми
Фото depositphotos.com

Щоб вступити на бакалаврат (чи в магістратуру - для медичних спеціальностей), потрібно скласти Національний мультипредметний тест.

30.01
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Із початку повномасштабного вторгнення Росія втратила близько 126 650 своїх військових.

30.01
Подробиці
Фото ЗСУ у Telegram.

Загалом за добу ворог завдав авіаційного та 3 ракетних ударів, здійснив 44 обстріли з реактивних систем залпового вогню

30.01
Подробиці
Ворог наступає на 4 напрямках, — Генштаб

ЗСУ підірвали під Мелітополем міст, яким окупанти перевозили живу силу і техніку.

29.01
Подробиці
Окупанти обстріляли декілька областей: є вбиті та поранені

Пошкоджені житлові будинки й об'єкти інфраструктури.

29.01
Подробиці
На військових об'єктах в Ірані пролунали потужні вибухи: що відомо

Наразі жодна країна не взяла відповідальність за масовану атаку.

29.01
Подробиці
На виборах у Чехії за попередніми даними лідирує генерал у відставці Павел. Чому це важливо для Києва?

Війна в Україні була ключовим питанням у період передвиборних перегонів.

28.01
Подробиці
У Новоайдарі стався вибух у лікарні з пораненими окупантами. Росіяни звинувачують ЗСУ

Генштаб ЗСУ у вечірньому зведенні повідомив, якою була ситуація на інших ділянках фронту.

28.01
Подробиці
Посла Угорщини викликають у київське МЗС після слів Орбана про те, що Україна нічийна земля

Це не перше зневажливе висловлювання угорського прем'єра на адресу нашої держави.

28.01
Подробиці
Винесено вирок трьом бойовикам, які штурмували українські міста на Донбасі та Запоріжжі

Контррозвідка викрила колаборантів, котрі хотіли влаштуватися до українських держустанов.

28.01
Здоров'я
Фото depositphotos.com

Із запаленням придатка яєчка пов'язують безплідність у чоловіків і дуже серйозні проблеми в сексі.

28.01
Cпорт
Михайло Мудрик і Олександр Зінченко.

Українці Михайло Мудрик і Олександр Зінченко стали головними ньюзмейкерами найсильнішого на континенті футбольного чемпіонату.

28.01
Подробиці
Остаточна доля скіфського золота буде вирішена у вересні. Воно може повернутися в Україну

Поки триває судова тяганина, колекція з двох тисяч предметів зберігається в музеї Амстердаму.

28.01
Люди і проблеми
Артур Печенюк працює над збільшенням потужності винаходу.

Для створення міні-генератора Артур Печенюк із житомирської школи №30 використав двигун зі старого автомобіля дідуся та підручні засоби.

28.01
показати більше