Незалежність не схожа на банківський депозит. Вона не “обростає” рік за роком відсотками, не збільшується і не зміцнюється сама собою вже тільки тому, що минає час. Незалежність має набагато більше спільного з медициною, ніж з грошима. Незалежність країни визначає психічне і політичне здоров’я її громадян.
Що більше незалежності, то більше впевненості в собі у громадян, то сильніше вони відчувають політичну стабільність і, відповідно, менше нервуються, менше переживають з приводу майбутнього. А тому частіше народжують здорових дітей і виховують політично здорову націю. Наш День Незалежності — це укол глюкози й одночасно нагадування про те, які ми ще далекі від стабільності й від твердої впевненості у своєму майбутньому.
Наш День Незалежності — це привід озирнутися й замислитися: що і коли пішло не так в Україні? Наш День Незалежності — це привід подивитися в дзеркало. Всім і одночасно. Щоб зрозуміти: хто ми і як нам бути далі. Те, чого найбільше нам не вистачає зараз, — це відчуття гармонії між собою і державою.
А любити Україну означає погоджуватися бути від неї залежним. Якщо я люблю Україну, я залишаюся поруч. Ми бажаємо добра і щастя тим, кого любимо, і тому бажаємо добра й щастя своїй країні. Ми хочемо, щоб вона процвітала. Любов повертається любов’ю, добро — добром, довіра — довірою.
Ми часто вважаємо, що майбутнє України і її незалежності залежить від США і від Росії, забуваючи, що перш за все Незалежність України і нині, і в майбутньому залежить від нас, від наших дітей, від нашого зв’язку з рідною країною. Так вийшло, що нині український народ сильніший за українську державу. В історії всіляко буває.
Якщо я люблю Україну, я залишаюся поруч.
Емоційний зв’язок народу з Україною в 2013 — 2014 роках виявився сильнішим від раціонального зв’язку українських політиків з державою Україна. Емоційні зв’язки — це перш за все доказ душевної та сімейної спорідненості. П’ять років тому Україні завдала жорстокого і підступного удару країна-сусідка, і відтоді багато українців біль країни відчувають як свій власний. Цей біль став першопричиною унікального в історії конфлікту, коли влада не хоче військового параду, а ті, хто переживає за Україну, ті, хто захищав і захищає її зі зброєю в руках, хочуть. Для них парад — це доказ незалежності! Свій парад на своїй землі. Коли люди хочуть і можуть вийти на вулицю, щоб показати своє ставлення до подій, до нинішньої ситуації, — це і є доказ демократії та незалежності.
Ми вільні тому, що живемо у вільній, незалежній країні. Ми вільні, доки не хочемо поміняти нашу свободу на дешевий газ. Ми вільні, доки готові контролювати політиків і стежити за тим, щоб Незалежність України не стала темою переговорів, не стала валютою, якою можна оплачувати зовнішні борги або членство в різних митних та не митних союзах. Будьмо у любові! Будьмо незалежними! І просто будьмо!