9 листопада — День української писемності та мови. З нагоди цього свята ми запросили до розмови мовознавиць, які переконані: солов’їна відображає особливе сприйняття світу українців, що відмінне від світогляду інших народів.
Христина ДАЦИШИН, кандидатка філологічних наук:
Німецький вчений Вільгельм фон Гумбольдт стверджував, що в різних звуках втілена різна енергія народу.
Мовну картину світу творять люди — носії мови. І вона залежить від дуже багатьох чинників: способу життя народу, стосунків між людьми, природних умов. Наприклад, ми, українці, живемо в такому середовищі, де багато лісів. Відповідно, в українській мові існує чимало слів, які відтворюють цю особливість: бір, лісок, праліс...
Наприклад, в українській дуже поширений звук “о”, який пов’язують з широтою, простором. Цей звук невипадково в словах “море”, “поле”, “обшир”. А от звук “р” означає рух та енергію, якісь потенційні зміни. Комбінація “стр” ще більше підсилює енергію, закладену в звукові “р”, як-от у словах “стрімкий”, “бистрина”, “стріла”, “стрімголов”. Навіть особливості стосунків між людьми можуть бути зафіксовані в мові на синтаксичному рівні. Наприклад, українською ми кажемо “одружитися з кимось”, тим самим підкреслюючи рівноправність двох людей, які один із одним створюють сім’ю. А в російській мові кажуть “жениться на ком-то”, “выйти замуж за кого-то”. У цих словосполученнях прийменники “на” та “за” демонструють зверхність — у стосунках хтось вищий, а хтось нижчий.
А ось ще цікаве спостереження. Українська мова має дієслівну структуру, що свідчить про її динамічність. Наприклад, назва книги польського письменника Яна Парандовського мовою оригіналу звучить Niebo w plomieniach (дослівно — “небо в пломенях”). А в українському перекладі назва має дієслівну форму “Небо пломеніє”. В польській мові бачимо статичне зображення, а в українській — процес: небо розгорається і палахкотить. Із цією мовною особливістю можна пов’язати прагнення українців до змін.
Катерина БЛИЗНЮК, викладачка кафедри загального та слов’янського мовлення НУ “Києво-Могилянська академія”:
Згідно з теорією польської дослідниці Анни Вежбицької, усі ми відчуваємо світ стандартними способами, але в кожній мові виведені спеціальні унікальні слова, які називають особливі для певного суспільства емоції. Наприклад, для української мови унікальне слово “кохати”. Ця емоція не має абсолютно точних відповідників у інших мовах світу. Коли українці говорять про кохання, то мають на увазі не універсальну любов, а конкретну емоцію, яка виникає між двома партнерами, щось інтимне та пристрасне й одночасно романтичне.
А ви зауважували, наскільки українська лайка відрізняється від, приміром, російської чи англійської? У цих мовах лайка пов’язана зі статевими органами та їх безпосередніми функціями. В англомовному світі ця особливість виникла внаслідок довготривалого пригнічення Католицькою церквою сексуального потягу, який вона трактувала як щось негативне та погане. У російській культурі сексуалізація лайки пов’язана із впливом мусульманських та монгольських релігійних поглядів, де стосунки з жінкою були тавровані. Натомість українська лайка посилається на копроректальну функцію, себто процеси випорожнення. Адже їх здебільшого сприймали як максимально гидкі, тим самим апеляція до них у мові принижувала людину. Тож матюки, насаджені російською мовою, українцям абсолютно не властиві.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
