Вся країна не може бути схожою ні на Галичину, ні на Донбас, або Чому нам потрібен україно-український діалог?

Українці в цілому вважають себе толерантними і поміркованими, однак це, на жаль, не зовсім так.

Любко Дереш
Любко Дереш

16 листопада — Міжнародний день толерантності. Вже два роки я є посланцем толерантності при Проекті розвитку ООН в Україні. За ці два роки я зміг поглянути на Україну зовсім іншими очима.

Перш за все, посланці толерантності — не "посли доброї волі". Посли доброї волі, на зразок Анджеліни Джолі чи Боно,— це фігури міжнародного рівня, а посланці толерантності — явище суто українське.

Рішення сформувати команду посланців толерантності належить попередньому керівникові українського ПРООН — панові Янтомасу Хімстрі. Янтомас — людина-епоха. Нідерландець за походженням, рішучий та відважний, він — спеціаліст з відновлення пост-кризових суспільств. Любить готувати для сімʼї, полюбяє музику фолк, іноді грає на банджо. Опинившись в Україні, незатьмареним поглядом людини зі сторони він побачив те, що не проглядалося нам зі середини.

"Українці мало розмовляють одне з одним", — таким був його висновок. Це був, здається, 2016-й рік — війна у розпалі. Однак війна йшла не тільки на Сході. До решти проблем України додалися внутрішня ворожнеча через місце походження, через мову, віру і так далі. Пан Хімстра виступив за те, щоб розпочати так званий українсько-український діалог.

Це стало початком програми посланців толерантності — команди відомих людей, котрі б заохочували українців ставитися з терпимістю, розумінням та повагою до людей іншої мови, віросповідання, нації і т. д.

Цікаво, що українці в цілому вважають себе толерантними і поміркованими, однак опитування показують, що це, на жаль, не так. Є велика кількість різних суспільних груп, які почуваються скривдженими чи пригніченими. Згідно з опитуваннями, проведеними на замовлення ООН, найбільше в Україні зазнають різних принижень та утисків насамперед люди літнього віку, після них — люди з інвалідністю, на третьому ж місці — люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. 

Щодо мене, то у своїй діяльності посланця я найчастіше стикався з упередженим ставленням українців до українців: на Заході — до східняків, і навпаки. Це, мабуть, на сьогодні найбільш болюче питання нашої країни і воно не оминає навіть представників найосвіченіших верств. На жаль, часто доводиться чути і в товаристві діячів культури про когось із Сходу — "та він москаль!",  хай які б здобутки в культурній сфері людина не мала. На жаль, так само часто довелося стикатися з тими чи іншими проявами явного або прихованого антисемітизму. З цим в української інтелігенції доходить іноді до комічного — якось під час мого виступу в одному з університетів у центральній Україні його ректор, відомий своїм патріотизмом, засумнівавшись в моїй генетиці, тихо спитав у моєї тодішньої видавчині: "А він, часом, не єврей?"

У своїй діяльності посланця я найчастіше стикався з упередженим ставленням українців до українців: на Заході — до східняків, і навпаки.

Мабуть, найбільшою проблемою українців є те, що частина людей взагалі не мають почуття відповідальності за власну країну (тобто, не вважають себе патріотами), тоді як інші, навпаки, вважають, що русофобія, антисемітизм чи інші форми агресії — це сутнісні складові патріотизму, без яких бути українцем неможливо.

Тому, справді, україно-український діалог — це те, що сьогодні дуже потрібно Україні. 

Зрозуміло, що позиції і однієї, й іншої групи витікають з певного негативного досвіду в минулому. На мою думку, замість того, аби сперечатися і розділяти країну, опираючись на минулі образи, українцям варто було би більше думати про спільне майбутнє — в ньому є потенціал до примирення і спільного процвітання.

Мій досвід посланця — це поїздки в різні міста України. Більшість із цих поїздок були в центральну та східну частини України — виступи в університетах, бібліотеках, різноманітних творчих закладах. З дорослою аудиторією, як не дивно, говорити про важливі речі виявилося простіше. Щодо студентів у мене складалося враження, буцім вони відгороджуються від навколишньої дійсності і замикаються в собі, залишаючи на поверхні викличну агресивність або байдужість. Якби я мав більше часу або якби мої поїздки в певний регіон носили більш систематичний характер, мені здається, що цю кригу можна було б розтопити. Але потрібно налагодити систематичне зрошування великих територій України теплом і любовʼю.

Звісно, були поїздки і на Захід — у Франківськ, до Львова. Це зовсім інші враження. Ці міста не поранені, не скалічені. Там міцні, добре організовані громади з впевненим відчуттям затишку і благополуччя.

На Сході найбільше я відчував брак любові — самотність, покинутість, відчуття, що від тебе всі відвернулися буквально висить у повітрі...

Тим часом мені подобаються теплі, дружні громади Галичини. Але мене тривожить те, що в них легко зароджується певне почуття зверхності та самовдоволеності.

Мені подобаються теплі, дружні громади Галичини. Але мене тривожить те, що в них легко зароджується певне почуття зверхності та самовдоволеності.

Мене боляче вразили розбиті, атомізовані громади Сходу України. Бібліотеки, творчі гуртки, хати-читальні там часто чи не єдині осередки, де ти можеш отримати порцію тепла і людської уваги. Водночас мені дуже до серця мешканці Сходу — вони прямі, щирі, і разом з тим, без погорди. Готові вкладатися в гідну справу, служити іншим заради спільного блага. В них — у тих, що психологічно вціліли в час війни, — загострене відчуття відповідальності за спільну Україну.

У своїх поїздках я також бачив дуже багато байдужих людей. Мені здається, на Сході, де колективізація та індустріалізація значною мірою зруйнували сімейні звʼязки та родинні традиції, залишатися людиною значно важче — потрібно постійно протиставляти себе агресивному оточенню. В цьому сенсі Галичина, як на мене, виграє більш комфортним середовищем. Однак тим більшою є її відповідальність за те, аби не відкидати “іншу” Україну й не навʼязувати свого розуміння патріотизму іншим регіонам. 

На Сході, де колективізація та індустріалізація значною мірою зруйнували сімейні звʼязки та родинні традиції, залишатися людиною значно важче — потрібно постійно протиставляти себе агресивному оточенню.

Мені здається, сенс українсько-українського діалогу якраз і полягає в тому, аби зрозуміти, що вся Україна не може бути схожою ані на Галичину, ані на Донбас. Вона має бути достатньо широкою, аби вміщати всіх — а ми, українці, справді різні. Почути іншого — означає визнати, що він може відрізнятися від тебе. При цьому, це не є причиною знехтувати ним і розірвати спілкування. В цьому діалозі ми, можливо, зможемо віднайти таку Україну, котра буде привабливою для всіх — для україно- і російськомовних, для православних, католиків, мусульман чи атеїстів, для консерваторів та лібералів. 

З чого ми можемо почати?

Як на мене, відповідь дещо несподівана. Нам всім варто більше плекати в собі доброту. На щоденному, побутовому рівні. В дрібних справах. В транспорті, на роботі, в сімʼї. Опираючись на слово Боже, на ідеї гуманізму або ж просто розуміючи, що в доброзичливій атмосфері елементарно легше дихати.

В Міжнародний день толерантності нам важливо зрозуміти, що бути добрим важливіше, аніж вперто стояти на своїй правоті. Доводити свою правоту можна до сказу, до смерті, і це не принесе нічого, окрім гіркоти. Тоді як доброта зцілює, зближує людей і народи. Вона дозволяє подивитися на проблеми під іншим кутом і побачити вихід, якого раніше не помічали. Україні потрібні інвестиції — але насамперед, це інвестиції у добро.

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Автор: Любко Дереш
Подробиці
Фото: РосЗМІ

У Кремлі вважають Одесу історично російським містом.

30.06
Подробиці
Фото: АрміяІнформ

Збільшення швидкості російських БПЛА створило проблеми для нашої ППО, але вихід знайдено.

30.06
Подробиці
Фото: т-к КіберБорошно

Ворог до останнього приховував кількість враженої техніки.

30.06
Подробиці
Фото Нацполіції України (ілюстративне).

Чоловіка просять повернути БПЛА, адже він може вибухнути будь-якої миті.

30.06
Подробиці
Трагедія в Румунії: автобус з 60 українцями потрапив в аварію

Автобус, що перевозив 60 громадян України, у тому числі 21 дитину, зіткнувся з мікроавтобусом, що перевозив п'ятьох осіб.

30.06
Подробиці
Фото zoda.gov.ua

Законопроєкт передбачає відстрочку від мобілізації на 12 місяців для тих, хто відслужив за "Контрактом 18-24".

30.06
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Ставлення поляків до біженців з України сильно змінилося за три роки війна. І на це є кілька причин.

30.06
Подробиці
Фото ілюстративне: armyinform.com.ua

Проти школярів порушили кримінальну справу через нібито “реабілітацію нацизму”.

30.06
Подробиці
Фото ілюстративне: facebook.com/GeneralStaff.ua

Генштаб повідомив, що українські війська втримали лінію оборони та звільнили Андріївку.

30.06
Cпорт
Фото fckarpaty.com.ua

У міжсезоння футбольний клуб може наробити великого шуму на трансферному ринку й значно підсилити команду.

30.06
Подробиці
Фото ілюстративне: wikipedia.org

Нафтовий танкер Vilamoura у квітні і травні побував в Усть-Лузі та Новоросійську.

30.06
Здоров'я
Фото uk.wikipedia.org/wiki/Хантавірусний_легеневий_синдром

У людини може несподівано заболіти голова, живіт і спина, з'являється кров у сечі.

30.06
Подробиці
Понад 15 вантажівок з чеченцями заїхало в Маріуполь: ворог готує наступ на Запоріжжя

Це найбільша кількість бойовиків Кадирова, що заїхали на тимчасово окуповані території України з 2023 року.

30.06
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Москва вважає участь західних країн у підготовці українських військових прямою участю у конфлікті.

30.06
Подробиці
Фото: ДСНС

Сьогодні, 30 червня ворогом завдано удар за допомогою БпЛА поряд з будівлею одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у м. Кривий Ріг.

30.06
Подробиці
Фото з відкритих джерел

Командування Сухопутних військ продовжує публічно звітувати перед суспільством про роботу ТЦК та СП.

30.06
Люди і проблеми
Фото pixabay.com

Вартість контракту й раніше зростала на близько 10% щороку. А цьогоріч збільшиться подекуди й на 30%.

30.06
Подробиці
Фото з відкритих джерел

Російська армія має величезні переваги в живій силі та техніці над Україною, але її прогрес був повільним, і російські військові блогери звинувачують у цьому культуру військової корупції.

30.06
Подробиці
Фото з відкритих джерел

Переговори Росії та України: речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що підштовхнути Росію за стіл переговорів тиском чи силою неможливо.

30.06
Подробиці
Фото: Генштаб ЗСУ

Російські війська знаходяться всього за 20 кілометрів від Сум – нової мети для Москви, оскільки Кремль використовує свою перевагу в живій силі в дедалі більшій кількості місць уздовж фронту.

30.06
Подробиці
Скриншот з відео

В російському Льгові у ніч на 30 червня відбулись прильоти по складах окупантів в районі залізничної станції.

30.06
Подробиці
Фото: ГУР

Вбивство російського військового: українку та росіянку засудили до 18 та 24 років позбавлення волі. Росія інкримінує їм вбивство офіцера-ракетника ЗС РФ Костянтина Нагайка.

29.06
Подробиці
Максим Устименко – Герой України: Зеленський розповів про загиблого пілота F-16

Відповідний указ № 444/2025 з'явився на сайті Офісу президента України.

29.06
Подробиці
Скриншот з відео

На Харківщині пілоти підрозділу "Фенікс" бригади прикордонників "Помста" знищили російський танк, БМП, блокпост, антену зв'язку, гармату Д-20, а також ліквідували з десяток окупантів.

29.06
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Кремль жорстко придушує інакомислення після того, як Путін віддав наказ про вторгнення в Україну в лютому 2022 року.

29.06
Подробиці
Фото з відкритих джерел

Сенатор Грем озвучив позицію Трампа щодо нових санкцій проти Росії: за його словами, американський лідер підтримав законопроект.

29.06
Подробиці
Воїн, на тілі якого окупанти випалили Слава России, розповів про свою першу реакцію на тавро

Десантник, на тілі якого окупанти залишили "Z" і тавро "Слава России", нещодавно повернувся з полону. Його світлина з рубцями на животі облетіла соцмережі, а медики у Львові взялись допомогти чоловіку.

29.06
Подробиці
Фото зі сторінки Анастасії Приходько у Фейсбук.

Таким чином Приходько відреагувала на новину про те, що Вєрку Сердючку не покарають за виконання пісень російською.

29.06
показати більше