Вся країна не може бути схожою ні на Галичину, ні на Донбас, або Чому нам потрібен україно-український діалог?

Українці в цілому вважають себе толерантними і поміркованими, однак це, на жаль, не зовсім так.

Любко Дереш
Любко Дереш

16 листопада — Міжнародний день толерантності. Вже два роки я є посланцем толерантності при Проекті розвитку ООН в Україні. За ці два роки я зміг поглянути на Україну зовсім іншими очима.

Перш за все, посланці толерантності — не "посли доброї волі". Посли доброї волі, на зразок Анджеліни Джолі чи Боно,— це фігури міжнародного рівня, а посланці толерантності — явище суто українське.

Рішення сформувати команду посланців толерантності належить попередньому керівникові українського ПРООН — панові Янтомасу Хімстрі. Янтомас — людина-епоха. Нідерландець за походженням, рішучий та відважний, він — спеціаліст з відновлення пост-кризових суспільств. Любить готувати для сімʼї, полюбяє музику фолк, іноді грає на банджо. Опинившись в Україні, незатьмареним поглядом людини зі сторони він побачив те, що не проглядалося нам зі середини.

"Українці мало розмовляють одне з одним", — таким був його висновок. Це був, здається, 2016-й рік — війна у розпалі. Однак війна йшла не тільки на Сході. До решти проблем України додалися внутрішня ворожнеча через місце походження, через мову, віру і так далі. Пан Хімстра виступив за те, щоб розпочати так званий українсько-український діалог.

Це стало початком програми посланців толерантності — команди відомих людей, котрі б заохочували українців ставитися з терпимістю, розумінням та повагою до людей іншої мови, віросповідання, нації і т. д.

Цікаво, що українці в цілому вважають себе толерантними і поміркованими, однак опитування показують, що це, на жаль, не так. Є велика кількість різних суспільних груп, які почуваються скривдженими чи пригніченими. Згідно з опитуваннями, проведеними на замовлення ООН, найбільше в Україні зазнають різних принижень та утисків насамперед люди літнього віку, після них — люди з інвалідністю, на третьому ж місці — люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. 

Щодо мене, то у своїй діяльності посланця я найчастіше стикався з упередженим ставленням українців до українців: на Заході — до східняків, і навпаки. Це, мабуть, на сьогодні найбільш болюче питання нашої країни і воно не оминає навіть представників найосвіченіших верств. На жаль, часто доводиться чути і в товаристві діячів культури про когось із Сходу — "та він москаль!",  хай які б здобутки в культурній сфері людина не мала. На жаль, так само часто довелося стикатися з тими чи іншими проявами явного або прихованого антисемітизму. З цим в української інтелігенції доходить іноді до комічного — якось під час мого виступу в одному з університетів у центральній Україні його ректор, відомий своїм патріотизмом, засумнівавшись в моїй генетиці, тихо спитав у моєї тодішньої видавчині: "А він, часом, не єврей?"

У своїй діяльності посланця я найчастіше стикався з упередженим ставленням українців до українців: на Заході — до східняків, і навпаки.

Мабуть, найбільшою проблемою українців є те, що частина людей взагалі не мають почуття відповідальності за власну країну (тобто, не вважають себе патріотами), тоді як інші, навпаки, вважають, що русофобія, антисемітизм чи інші форми агресії — це сутнісні складові патріотизму, без яких бути українцем неможливо.

Тому, справді, україно-український діалог — це те, що сьогодні дуже потрібно Україні. 

Зрозуміло, що позиції і однієї, й іншої групи витікають з певного негативного досвіду в минулому. На мою думку, замість того, аби сперечатися і розділяти країну, опираючись на минулі образи, українцям варто було би більше думати про спільне майбутнє — в ньому є потенціал до примирення і спільного процвітання.

Мій досвід посланця — це поїздки в різні міста України. Більшість із цих поїздок були в центральну та східну частини України — виступи в університетах, бібліотеках, різноманітних творчих закладах. З дорослою аудиторією, як не дивно, говорити про важливі речі виявилося простіше. Щодо студентів у мене складалося враження, буцім вони відгороджуються від навколишньої дійсності і замикаються в собі, залишаючи на поверхні викличну агресивність або байдужість. Якби я мав більше часу або якби мої поїздки в певний регіон носили більш систематичний характер, мені здається, що цю кригу можна було б розтопити. Але потрібно налагодити систематичне зрошування великих територій України теплом і любовʼю.

Звісно, були поїздки і на Захід — у Франківськ, до Львова. Це зовсім інші враження. Ці міста не поранені, не скалічені. Там міцні, добре організовані громади з впевненим відчуттям затишку і благополуччя.

На Сході найбільше я відчував брак любові — самотність, покинутість, відчуття, що від тебе всі відвернулися буквально висить у повітрі...

Тим часом мені подобаються теплі, дружні громади Галичини. Але мене тривожить те, що в них легко зароджується певне почуття зверхності та самовдоволеності.

Мені подобаються теплі, дружні громади Галичини. Але мене тривожить те, що в них легко зароджується певне почуття зверхності та самовдоволеності.

Мене боляче вразили розбиті, атомізовані громади Сходу України. Бібліотеки, творчі гуртки, хати-читальні там часто чи не єдині осередки, де ти можеш отримати порцію тепла і людської уваги. Водночас мені дуже до серця мешканці Сходу — вони прямі, щирі, і разом з тим, без погорди. Готові вкладатися в гідну справу, служити іншим заради спільного блага. В них — у тих, що психологічно вціліли в час війни, — загострене відчуття відповідальності за спільну Україну.

У своїх поїздках я також бачив дуже багато байдужих людей. Мені здається, на Сході, де колективізація та індустріалізація значною мірою зруйнували сімейні звʼязки та родинні традиції, залишатися людиною значно важче — потрібно постійно протиставляти себе агресивному оточенню. В цьому сенсі Галичина, як на мене, виграє більш комфортним середовищем. Однак тим більшою є її відповідальність за те, аби не відкидати “іншу” Україну й не навʼязувати свого розуміння патріотизму іншим регіонам. 

На Сході, де колективізація та індустріалізація значною мірою зруйнували сімейні звʼязки та родинні традиції, залишатися людиною значно важче — потрібно постійно протиставляти себе агресивному оточенню.

Мені здається, сенс українсько-українського діалогу якраз і полягає в тому, аби зрозуміти, що вся Україна не може бути схожою ані на Галичину, ані на Донбас. Вона має бути достатньо широкою, аби вміщати всіх — а ми, українці, справді різні. Почути іншого — означає визнати, що він може відрізнятися від тебе. При цьому, це не є причиною знехтувати ним і розірвати спілкування. В цьому діалозі ми, можливо, зможемо віднайти таку Україну, котра буде привабливою для всіх — для україно- і російськомовних, для православних, католиків, мусульман чи атеїстів, для консерваторів та лібералів. 

З чого ми можемо почати?

Як на мене, відповідь дещо несподівана. Нам всім варто більше плекати в собі доброту. На щоденному, побутовому рівні. В дрібних справах. В транспорті, на роботі, в сімʼї. Опираючись на слово Боже, на ідеї гуманізму або ж просто розуміючи, що в доброзичливій атмосфері елементарно легше дихати.

В Міжнародний день толерантності нам важливо зрозуміти, що бути добрим важливіше, аніж вперто стояти на своїй правоті. Доводити свою правоту можна до сказу, до смерті, і це не принесе нічого, окрім гіркоти. Тоді як доброта зцілює, зближує людей і народи. Вона дозволяє подивитися на проблеми під іншим кутом і побачити вихід, якого раніше не помічали. Україні потрібні інвестиції — але насамперед, це інвестиції у добро.

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Cтиль життя
Фото depositphotos.com

У деяких регіонах у день весілля молода пов'язувала на шию молодому хустку, і він з нею ходив цілий вечір - це означало, що тепер чоловік належить їй.

14.12
Cпорт
Фото сторінка НОК у facebook

Роман Гладиш каже, що тренується щодня, накручуючи від 50 до 150 кілометрів.

14.12
Подробиці
Фото mvs.gov.ua

Кого підозрюють правоохоронці і чому їхні версії називають непереконливими.

13.12
Політика
Фото Павла Лозинського

Лідер РФ не вперше вдається до погрозливих аналогій: мовляв, на Донбасі може повторитись трагедія, яка сталась у 1995 році в Боснії та Герцеговині. Що відбулось у Сребрениці, яка роль українських миротворців у тих подіях, і як Росія досі не визнає цей злочин геноцидом.

13.12
Судові історії

"Вона сама могла згвалтувавти кого завгодно", - казали свідки зі сторони кривдника.

13.12
Люди і проблеми

26-річнинй та 28-річний хлопці п'ять років судяться з ДМСУ за право отримати паспорт громадянина України. Утім правова колізія не дозволяє наразі цього зробити.

13.12
Подробиці
Фото depositphotos.com

Подробиці перегонів і що означають їхні результати для Європи.

13.12
Cпорт
Фото зі сторінки Андрія Шевченка у facebook

Згідно з оцінкою німецької компанії Transfermarkt, команда Андрія Шевченка випередила лише збірні Туреччини, Уельсу, Швеції, Чехії та Фінляндії

13.12
Подробиці
Статус УБД для добровольців: подробиці нового закону

Який саме механізм надання статусу передбачено новим законом? Та які пільги і соцгарантії отримають добровольці?

13.12
Cтиль життя
Фото Євгенія Кравса

Андрія наші предки вважали покровителем шлюбу, тож саме у ніч з 12 на 13 грудня популярними були ворожіння, пов'язані з заміжжям.

12.12
Подробиці
Фото wikipedia.org

Що саме передбачають затверджені документи і чи готовий їх підписати Дональд Трамп?

12.12
Подробиці

У Києві визначили номінантів антипремії “Це яйце”. Президента України "нагородили" за те, що назвав українських жінок "брендом".

12.12
Подробиці

Медики діагностували отруєння невідомою речовиною. Найімовірніше, це була цикута.

12.12
Історія
Томас Едісон в робочому кабінеті

Навіщо винахідник витратив сотні тисяч доларів для пошуку спеціального сорту бамбуку і якою фразою розпочалася історія звукозапису.

11.12
Подробиці

Убивці курки призначили 5 років позбавлення волі з однорічним іспитовим терміном. Хтось вважає цей вирок надто суворим. Утім зоозахисники та психологи заперечать - які в них аргументи?

11.12
Подробиці
Фото УНІАН

Про резолюцію Генасамблеї ООН, переговори українського уряду із високопосадовцями ЄС у Брюсселі і месидж Майка Помпео Сергію Лаврову.

11.12
Здоров'я

Медики кажуть: зараз у лікарнях дуже багато хворих, які мають хвороби серця і дуже чутливі до перепадів атмосферного тиску.

11.12
Здоров'я
Фото Світлани Русіної

“Мотивація - основний критерій успіху реабілітації”, - каже реабілітолог Микола Вахрамєєв.

10.12
Подробиці
Фото president.gov.ua

Про що домовились лідери Франції, Німеччини, України та РФ.

10.12
Судові історії

На суді вона своєї вини не визнала, але свідки сказали інакше.

10.12
Подробиці
Фото зі сторінки René Thomas у Facebook

Українці Парижа розповідають про перебіг протестів та настрої страйкарів.

09.12
Подробиці
Фото зі сторінки Георгія Ліхтаровіча у Facebook

Президент Білорусі після переговорів з лідером Кремля був небагатослівним, а от громадяни країни не стримувались у своїх протестних гаслах. Подробиці.

09.12
Подробиці
Фото Сабіни Ружицької

Журналістка "Експресу" побувала на танцях для пенсіонерів, аби довідатись, що приваблює стареньких у такій розвазі.

09.12
Cпорт
Фото зі сторінки Валентини Семаль у facebook

Спортсменка розповіла "Експресу" про бій із росіянкою, стипендію 4 тисячі доларів та те, чому задушливий прийом - це набагато краще, ніж больовий.

09.12
Думка
Оксана Півень, докторка біологічних наук

Це знущання і повний жах, - кажуть опоненти науки. А ось що хочу сказати їм у відповідь я.

08.12
Здоров'я
Фото Олі Піліщук

Малюки, які з перших місяців життя пірнають під воду, менше хворіють, краще сплять і мають добре розвинені м'язи, кажуть фахівці.

08.12
Дискусії
Фото depositphotos.com

Що Церква радить парафіянам, які відчувають сексуальний потяг до своєї статі?

08.12
Думка
Ірина Батюк

У День Гідності та Свободи вони пишуть про цілі на новий рік, а в День пам'яті жертв Голодомору... вони далі пишуть про цілі на новий рік.

07.12
показати більше