Вся країна не може бути схожою ні на Галичину, ні на Донбас, або Чому нам потрібен україно-український діалог?

Українці в цілому вважають себе толерантними і поміркованими, однак це, на жаль, не зовсім так.

Любко Дереш
Любко Дереш

16 листопада — Міжнародний день толерантності. Вже два роки я є посланцем толерантності при Проекті розвитку ООН в Україні. За ці два роки я зміг поглянути на Україну зовсім іншими очима.

Перш за все, посланці толерантності — не "посли доброї волі". Посли доброї волі, на зразок Анджеліни Джолі чи Боно,— це фігури міжнародного рівня, а посланці толерантності — явище суто українське.

Рішення сформувати команду посланців толерантності належить попередньому керівникові українського ПРООН — панові Янтомасу Хімстрі. Янтомас — людина-епоха. Нідерландець за походженням, рішучий та відважний, він — спеціаліст з відновлення пост-кризових суспільств. Любить готувати для сімʼї, полюбяє музику фолк, іноді грає на банджо. Опинившись в Україні, незатьмареним поглядом людини зі сторони він побачив те, що не проглядалося нам зі середини.

"Українці мало розмовляють одне з одним", — таким був його висновок. Це був, здається, 2016-й рік — війна у розпалі. Однак війна йшла не тільки на Сході. До решти проблем України додалися внутрішня ворожнеча через місце походження, через мову, віру і так далі. Пан Хімстра виступив за те, щоб розпочати так званий українсько-український діалог.

Це стало початком програми посланців толерантності — команди відомих людей, котрі б заохочували українців ставитися з терпимістю, розумінням та повагою до людей іншої мови, віросповідання, нації і т. д.

Цікаво, що українці в цілому вважають себе толерантними і поміркованими, однак опитування показують, що це, на жаль, не так. Є велика кількість різних суспільних груп, які почуваються скривдженими чи пригніченими. Згідно з опитуваннями, проведеними на замовлення ООН, найбільше в Україні зазнають різних принижень та утисків насамперед люди літнього віку, після них — люди з інвалідністю, на третьому ж місці — люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. 

Щодо мене, то у своїй діяльності посланця я найчастіше стикався з упередженим ставленням українців до українців: на Заході — до східняків, і навпаки. Це, мабуть, на сьогодні найбільш болюче питання нашої країни і воно не оминає навіть представників найосвіченіших верств. На жаль, часто доводиться чути і в товаристві діячів культури про когось із Сходу — "та він москаль!",  хай які б здобутки в культурній сфері людина не мала. На жаль, так само часто довелося стикатися з тими чи іншими проявами явного або прихованого антисемітизму. З цим в української інтелігенції доходить іноді до комічного — якось під час мого виступу в одному з університетів у центральній Україні його ректор, відомий своїм патріотизмом, засумнівавшись в моїй генетиці, тихо спитав у моєї тодішньої видавчині: "А він, часом, не єврей?"

У своїй діяльності посланця я найчастіше стикався з упередженим ставленням українців до українців: на Заході — до східняків, і навпаки.

Мабуть, найбільшою проблемою українців є те, що частина людей взагалі не мають почуття відповідальності за власну країну (тобто, не вважають себе патріотами), тоді як інші, навпаки, вважають, що русофобія, антисемітизм чи інші форми агресії — це сутнісні складові патріотизму, без яких бути українцем неможливо.

Тому, справді, україно-український діалог — це те, що сьогодні дуже потрібно Україні. 

Зрозуміло, що позиції і однієї, й іншої групи витікають з певного негативного досвіду в минулому. На мою думку, замість того, аби сперечатися і розділяти країну, опираючись на минулі образи, українцям варто було би більше думати про спільне майбутнє — в ньому є потенціал до примирення і спільного процвітання.

Мій досвід посланця — це поїздки в різні міста України. Більшість із цих поїздок були в центральну та східну частини України — виступи в університетах, бібліотеках, різноманітних творчих закладах. З дорослою аудиторією, як не дивно, говорити про важливі речі виявилося простіше. Щодо студентів у мене складалося враження, буцім вони відгороджуються від навколишньої дійсності і замикаються в собі, залишаючи на поверхні викличну агресивність або байдужість. Якби я мав більше часу або якби мої поїздки в певний регіон носили більш систематичний характер, мені здається, що цю кригу можна було б розтопити. Але потрібно налагодити систематичне зрошування великих територій України теплом і любовʼю.

Звісно, були поїздки і на Захід — у Франківськ, до Львова. Це зовсім інші враження. Ці міста не поранені, не скалічені. Там міцні, добре організовані громади з впевненим відчуттям затишку і благополуччя.

На Сході найбільше я відчував брак любові — самотність, покинутість, відчуття, що від тебе всі відвернулися буквально висить у повітрі...

Тим часом мені подобаються теплі, дружні громади Галичини. Але мене тривожить те, що в них легко зароджується певне почуття зверхності та самовдоволеності.

Мені подобаються теплі, дружні громади Галичини. Але мене тривожить те, що в них легко зароджується певне почуття зверхності та самовдоволеності.

Мене боляче вразили розбиті, атомізовані громади Сходу України. Бібліотеки, творчі гуртки, хати-читальні там часто чи не єдині осередки, де ти можеш отримати порцію тепла і людської уваги. Водночас мені дуже до серця мешканці Сходу — вони прямі, щирі, і разом з тим, без погорди. Готові вкладатися в гідну справу, служити іншим заради спільного блага. В них — у тих, що психологічно вціліли в час війни, — загострене відчуття відповідальності за спільну Україну.

У своїх поїздках я також бачив дуже багато байдужих людей. Мені здається, на Сході, де колективізація та індустріалізація значною мірою зруйнували сімейні звʼязки та родинні традиції, залишатися людиною значно важче — потрібно постійно протиставляти себе агресивному оточенню. В цьому сенсі Галичина, як на мене, виграє більш комфортним середовищем. Однак тим більшою є її відповідальність за те, аби не відкидати “іншу” Україну й не навʼязувати свого розуміння патріотизму іншим регіонам. 

На Сході, де колективізація та індустріалізація значною мірою зруйнували сімейні звʼязки та родинні традиції, залишатися людиною значно важче — потрібно постійно протиставляти себе агресивному оточенню.

Мені здається, сенс українсько-українського діалогу якраз і полягає в тому, аби зрозуміти, що вся Україна не може бути схожою ані на Галичину, ані на Донбас. Вона має бути достатньо широкою, аби вміщати всіх — а ми, українці, справді різні. Почути іншого — означає визнати, що він може відрізнятися від тебе. При цьому, це не є причиною знехтувати ним і розірвати спілкування. В цьому діалозі ми, можливо, зможемо віднайти таку Україну, котра буде привабливою для всіх — для україно- і російськомовних, для православних, католиків, мусульман чи атеїстів, для консерваторів та лібералів. 

З чого ми можемо почати?

Як на мене, відповідь дещо несподівана. Нам всім варто більше плекати в собі доброту. На щоденному, побутовому рівні. В дрібних справах. В транспорті, на роботі, в сімʼї. Опираючись на слово Боже, на ідеї гуманізму або ж просто розуміючи, що в доброзичливій атмосфері елементарно легше дихати.

В Міжнародний день толерантності нам важливо зрозуміти, що бути добрим важливіше, аніж вперто стояти на своїй правоті. Доводити свою правоту можна до сказу, до смерті, і це не принесе нічого, окрім гіркоти. Тоді як доброта зцілює, зближує людей і народи. Вона дозволяє подивитися на проблеми під іншим кутом і побачити вихід, якого раніше не помічали. Україні потрібні інвестиції — але насамперед, це інвестиції у добро.

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Здоров'я
Фото pexels.com

Така процедура тамує біль та знімає напругу в м'язах, кажуть лікарі.

19.01
Подробиці

Довжина волосся 73-річної пенсіонерки - 120 сантиметрів.

19.01
Cпорт

Український і грузинський атлети перетворили борцівську сутичку на бій без правил.

19.01
Подробиці

Як виначити безпечні водойми, як підготуватись до пірнання та інші важливі запитання.

18.01
Подробиці
Фото pixabay.com

Метеорологи та рятувальники попереджають про сильні тумани.

18.01
Подробиці
Фото УНІАН

Як саме формується склад Ради з питань розвитку “Мистецького Арсеналу”? І хто запропонував ввести до нього дружину президента?

18.01
Подробиці
Фото зі сторінки Оксани Максимчук у Facebook

Верховна Рада ухвалила постанову про переслідування Марківа в Італії, у якій назвала процес щодо українського воїна упередженним.

17.01
Подробиці
Фото зі сторінки Білого дому у Facebook

Про деталі пакту між двома найбільшими економіками світу і його вплив на відносини між США, КНР і ЄС.

17.01
Подробиці

На Сході активізувалися ворожі стрільці: за два дні від їхніх куль загинуло двоє українських військових.

17.01
Подробиці
Фото uk.wikipedia.org

Про життя та творчість сина автора легендарних пригодницьких романів "Гобіт, або Туди і звідти" та "Володар перснів" Джона Толкіна.

17.01
Політика
Фото зі сторінки О. Гончарука у Facebook

Що спонукало очільника уряду скласти повноваження і чому міністр просить звільнення саме в президента.

17.01
Здоров'я
Фото pixabay.com

Хвороба нагадує ГРВІ, але збудника досі не встановили.

17.01
Подробиці
Фото wikipedia.org

Яка саме авіатехніка буде на її озброєнні і чому для базування обрали Вінницю?

17.01
Cпорт
Фото зі сторінки Еліни Світоліної у Facebook

В Австралії стартує один з найпрестижніших тенісних турнірів.

16.01
Подробиці
Фото зі сторінки ЗСУ у Facebook

Що передувало ухваленню документа і скількох осіб призвали минулого сезону.

16.01
Подробиці
Фото pixabay.com

Рекордні температури та погодні аномалії науковці спостерігали на всій планеті.

16.01
Подробиці
Фото Ярослава Станчака

Письменник Андрій Курков та художник Юрко Кох створили нову мистецьку форму на очах у сотні глядачів.

16.01
Політика
Фото УНІАН

Про реакції на зміст документа закордонних колег України і чому його таки вирішили відкликати.

16.01
Здоров'я

Розповідаємо, як працюватиме Програма медичних гарантій і чому не всі зможуть нею скористатися.

16.01
Подробиці
Фото pixabay.com

Скільки наших співгромадян працює в сусідній країні і яких професій там потребують.

16.01
Подробиці

Скорочене написання року можуть використовувати шахраї.

16.01
Cтиль життя
Фото зі сторінки Paris Musées у Twitter

Оцифровано понад 100 тисяч творів мистецва. Які репродукції можна знайти у відкритому архіві та як їх зберегти собі?

15.01
Подробиці

Про новий звіт Організації об'єднаних націй і рішення, яке пропонують науковці.

15.01
Подробиці
Фото зі сторінки Д. Дубілета у Facebook

Кабмін оголосив, що вже знає реальну кількість українців. Які методики використовували для підрахунку і коли оголосять результат?

15.01
показати більше