Вся країна не може бути схожою ні на Галичину, ні на Донбас, або Чому нам потрібен україно-український діалог?

Українці в цілому вважають себе толерантними і поміркованими, однак це, на жаль, не зовсім так.

Любко Дереш
Любко Дереш

16 листопада — Міжнародний день толерантності. Вже два роки я є посланцем толерантності при Проекті розвитку ООН в Україні. За ці два роки я зміг поглянути на Україну зовсім іншими очима.

Перш за все, посланці толерантності — не "посли доброї волі". Посли доброї волі, на зразок Анджеліни Джолі чи Боно,— це фігури міжнародного рівня, а посланці толерантності — явище суто українське.

Рішення сформувати команду посланців толерантності належить попередньому керівникові українського ПРООН — панові Янтомасу Хімстрі. Янтомас — людина-епоха. Нідерландець за походженням, рішучий та відважний, він — спеціаліст з відновлення пост-кризових суспільств. Любить готувати для сімʼї, полюбяє музику фолк, іноді грає на банджо. Опинившись в Україні, незатьмареним поглядом людини зі сторони він побачив те, що не проглядалося нам зі середини.

"Українці мало розмовляють одне з одним", — таким був його висновок. Це був, здається, 2016-й рік — війна у розпалі. Однак війна йшла не тільки на Сході. До решти проблем України додалися внутрішня ворожнеча через місце походження, через мову, віру і так далі. Пан Хімстра виступив за те, щоб розпочати так званий українсько-український діалог.

Це стало початком програми посланців толерантності — команди відомих людей, котрі б заохочували українців ставитися з терпимістю, розумінням та повагою до людей іншої мови, віросповідання, нації і т. д.

Цікаво, що українці в цілому вважають себе толерантними і поміркованими, однак опитування показують, що це, на жаль, не так. Є велика кількість різних суспільних груп, які почуваються скривдженими чи пригніченими. Згідно з опитуваннями, проведеними на замовлення ООН, найбільше в Україні зазнають різних принижень та утисків насамперед люди літнього віку, після них — люди з інвалідністю, на третьому ж місці — люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. 

Щодо мене, то у своїй діяльності посланця я найчастіше стикався з упередженим ставленням українців до українців: на Заході — до східняків, і навпаки. Це, мабуть, на сьогодні найбільш болюче питання нашої країни і воно не оминає навіть представників найосвіченіших верств. На жаль, часто доводиться чути і в товаристві діячів культури про когось із Сходу — "та він москаль!",  хай які б здобутки в культурній сфері людина не мала. На жаль, так само часто довелося стикатися з тими чи іншими проявами явного або прихованого антисемітизму. З цим в української інтелігенції доходить іноді до комічного — якось під час мого виступу в одному з університетів у центральній Україні його ректор, відомий своїм патріотизмом, засумнівавшись в моїй генетиці, тихо спитав у моєї тодішньої видавчині: "А він, часом, не єврей?"

У своїй діяльності посланця я найчастіше стикався з упередженим ставленням українців до українців: на Заході — до східняків, і навпаки.

Мабуть, найбільшою проблемою українців є те, що частина людей взагалі не мають почуття відповідальності за власну країну (тобто, не вважають себе патріотами), тоді як інші, навпаки, вважають, що русофобія, антисемітизм чи інші форми агресії — це сутнісні складові патріотизму, без яких бути українцем неможливо.

Тому, справді, україно-український діалог — це те, що сьогодні дуже потрібно Україні. 

Зрозуміло, що позиції і однієї, й іншої групи витікають з певного негативного досвіду в минулому. На мою думку, замість того, аби сперечатися і розділяти країну, опираючись на минулі образи, українцям варто було би більше думати про спільне майбутнє — в ньому є потенціал до примирення і спільного процвітання.

Мій досвід посланця — це поїздки в різні міста України. Більшість із цих поїздок були в центральну та східну частини України — виступи в університетах, бібліотеках, різноманітних творчих закладах. З дорослою аудиторією, як не дивно, говорити про важливі речі виявилося простіше. Щодо студентів у мене складалося враження, буцім вони відгороджуються від навколишньої дійсності і замикаються в собі, залишаючи на поверхні викличну агресивність або байдужість. Якби я мав більше часу або якби мої поїздки в певний регіон носили більш систематичний характер, мені здається, що цю кригу можна було б розтопити. Але потрібно налагодити систематичне зрошування великих територій України теплом і любовʼю.

Звісно, були поїздки і на Захід — у Франківськ, до Львова. Це зовсім інші враження. Ці міста не поранені, не скалічені. Там міцні, добре організовані громади з впевненим відчуттям затишку і благополуччя.

На Сході найбільше я відчував брак любові — самотність, покинутість, відчуття, що від тебе всі відвернулися буквально висить у повітрі...

Тим часом мені подобаються теплі, дружні громади Галичини. Але мене тривожить те, що в них легко зароджується певне почуття зверхності та самовдоволеності.

Мені подобаються теплі, дружні громади Галичини. Але мене тривожить те, що в них легко зароджується певне почуття зверхності та самовдоволеності.

Мене боляче вразили розбиті, атомізовані громади Сходу України. Бібліотеки, творчі гуртки, хати-читальні там часто чи не єдині осередки, де ти можеш отримати порцію тепла і людської уваги. Водночас мені дуже до серця мешканці Сходу — вони прямі, щирі, і разом з тим, без погорди. Готові вкладатися в гідну справу, служити іншим заради спільного блага. В них — у тих, що психологічно вціліли в час війни, — загострене відчуття відповідальності за спільну Україну.

У своїх поїздках я також бачив дуже багато байдужих людей. Мені здається, на Сході, де колективізація та індустріалізація значною мірою зруйнували сімейні звʼязки та родинні традиції, залишатися людиною значно важче — потрібно постійно протиставляти себе агресивному оточенню. В цьому сенсі Галичина, як на мене, виграє більш комфортним середовищем. Однак тим більшою є її відповідальність за те, аби не відкидати “іншу” Україну й не навʼязувати свого розуміння патріотизму іншим регіонам. 

На Сході, де колективізація та індустріалізація значною мірою зруйнували сімейні звʼязки та родинні традиції, залишатися людиною значно важче — потрібно постійно протиставляти себе агресивному оточенню.

Мені здається, сенс українсько-українського діалогу якраз і полягає в тому, аби зрозуміти, що вся Україна не може бути схожою ані на Галичину, ані на Донбас. Вона має бути достатньо широкою, аби вміщати всіх — а ми, українці, справді різні. Почути іншого — означає визнати, що він може відрізнятися від тебе. При цьому, це не є причиною знехтувати ним і розірвати спілкування. В цьому діалозі ми, можливо, зможемо віднайти таку Україну, котра буде привабливою для всіх — для україно- і російськомовних, для православних, католиків, мусульман чи атеїстів, для консерваторів та лібералів. 

З чого ми можемо почати?

Як на мене, відповідь дещо несподівана. Нам всім варто більше плекати в собі доброту. На щоденному, побутовому рівні. В дрібних справах. В транспорті, на роботі, в сімʼї. Опираючись на слово Боже, на ідеї гуманізму або ж просто розуміючи, що в доброзичливій атмосфері елементарно легше дихати.

В Міжнародний день толерантності нам важливо зрозуміти, що бути добрим важливіше, аніж вперто стояти на своїй правоті. Доводити свою правоту можна до сказу, до смерті, і це не принесе нічого, окрім гіркоти. Тоді як доброта зцілює, зближує людей і народи. Вона дозволяє подивитися на проблеми під іншим кутом і побачити вихід, якого раніше не помічали. Україні потрібні інвестиції — але насамперед, це інвестиції у добро.

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Автор: Любко Дереш
Подробиці
Фото: РосЗМІ

Трапилось це в Україні на Куп'янському напрямку.

20.06
Подробиці
Фото: ДСНС

Цієї ночі ворог накинувся на Південну Пальміру: знищено будинки, магазини, автівки...

20.06
Подробиці
Фото: oa.edu.ua

Війська очолив генерал із досвідом міжнародної співпраці.

19.06
Подробиці
В Одесі знайшли тіло зниклої семирічної дівчинки: підозрюваний був у розшуку ТЦК

Зловмисник помістив тіло жертви у коробку і вивіз за кілька кварталів.

19.06
Подробиці
Фото ілюстративне: km-oblrada.gov.ua

“Швидка” приїхала через 12 хвилин після виклику, але медики не встигли врятувати мобілізованого.

19.06
Подробиці
Безугла накинулась на Єфросиніну після того, як ведуча обізвала нардепку матом

Народна обраниця дорікнула телезірці чоловіком, який служить у Києві.

19.06
Подробиці
Алабуга, Татарстан, фото з відкритих джерел

Північна Корея розглядає можливість відправити робітників на завод з виробництва безпілотників у Росії в обмін на навчання управлінню безпілотними літальними апаратами.

19.06
Подробиці
Фото: facebook.com/koordshtab

З полону Росії додому повернулись наші захисники: у всіх них проблеми зі здоров'ям. Черговий етап обміну відбувся сьогодні, 19 червня.

19.06
Подробиці
Фото: facebook.com/delyatynskaotg

Війна з окупантами забрала життя молодого воїна: на фронті загинув 26-річний легкоатлет Віталій Римарук. Він був чемпіоном України з метання диска.

19.06
Подробиці
Скриншот з відео

Обмін полоненими: пропагандисти Кремля заявили, що в Україні більше нема російських солдатів на обмін, мовляв, РФ повернула всіх "своїх" додому.

19.06
Люди і проблеми
Фото unsplash.com

Чи вплине на становище України конфлікт між Іраном і Ізраїлем та чи матиме з цього дивіденди наш заклятий ворог?

19.06
Подробиці
Фото: testportal.gov.ua

З початком війни та введенням воєнного стану молодим чоловікам заборонили виїжджати з України після того, як їм виповнюється 18 років, але молоді жінки можуть вільно виїжджати.

19.06
Подробиці
Фото: ssu.gov.ua

СБУ затримала російського "крота", який готував атаку Росії на українські протикорабельні комплекси "Нептун".

19.06
Подробиці
Фото видання Фокус (ілюстративне)

Військових обурила не відсутність знижки, а те, як про це повідомляє адміністрація.

19.06
Люди і проблеми
Фото unsplash.com

Як громадяни ставляться до політики європейських країн щодо України? Результати опитування.

19.06
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

Путін у конфлікті на Близькому Сході втрачає близького союзника, але все одно виграє.

19.06
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Окупанти пішли у наступ на Костянтинівку. Сили оборони відбили штурм і знищили 18 бронемашин.

19.06
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

Російський диктатор заявив про готовність до переговорів з Володимиром Зеленським, однак за умови, що президент України не підписуватиме жодних угод.

19.06
Подробиці
Фото: РосЗМІ

Австралія вперше зробила потужний хід, якого він неї не очікували.

18.06
Подробиці
Фото: Defense Express

Намір окупанта "рознести Україну" тепер виглядає цілком реальним.

18.06
Подробиці
Фото: ДБР

Масштаб цієї злочинної схеми вразив навіть бувалих правоохоронців.

18.06
Подробиці
Фото: фейсбук

Загиблого від обстрілу киянина депутатка звинуватила у "кармі".

18.06
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Станом на 18 червні лише з Ізраїлю хочуть поїхати 293 українці.

18.06
Подробиці
Фото ілюстративне: kharkivoda.gov.ua

Загальна сума, виділена на встановлення 88 пам'ятників, становила 4,8 млн грн.

18.06
Подробиці
Фото: armyinform.com.ua

Окупанти масштабують виробництво ударних дронів. В України залишилося обмаль часу на підготовку.

18.06
Подробиці
Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Поліцейські Львівщини притягнули до відповідальності власника вівчарки, яка вкусила дитину в Миколаєві.

18.06
Подробиці
Фото: СБУ

СБУ і ДБР викрили ще одного "крота" у лавах військових, який наводив російські удари по Силах оборони: всього він "здав" точки у чотирьох регіонах.

18.06
показати більше