Вся країна не може бути схожою ні на Галичину, ні на Донбас, або Чому нам потрібен україно-український діалог?

Українці в цілому вважають себе толерантними і поміркованими, однак це, на жаль, не зовсім так.

Любко Дереш
Любко Дереш

16 листопада — Міжнародний день толерантності. Вже два роки я є посланцем толерантності при Проекті розвитку ООН в Україні. За ці два роки я зміг поглянути на Україну зовсім іншими очима.

Перш за все, посланці толерантності — не "посли доброї волі". Посли доброї волі, на зразок Анджеліни Джолі чи Боно,— це фігури міжнародного рівня, а посланці толерантності — явище суто українське.

Рішення сформувати команду посланців толерантності належить попередньому керівникові українського ПРООН — панові Янтомасу Хімстрі. Янтомас — людина-епоха. Нідерландець за походженням, рішучий та відважний, він — спеціаліст з відновлення пост-кризових суспільств. Любить готувати для сімʼї, полюбяє музику фолк, іноді грає на банджо. Опинившись в Україні, незатьмареним поглядом людини зі сторони він побачив те, що не проглядалося нам зі середини.

"Українці мало розмовляють одне з одним", — таким був його висновок. Це був, здається, 2016-й рік — війна у розпалі. Однак війна йшла не тільки на Сході. До решти проблем України додалися внутрішня ворожнеча через місце походження, через мову, віру і так далі. Пан Хімстра виступив за те, щоб розпочати так званий українсько-український діалог.

Це стало початком програми посланців толерантності — команди відомих людей, котрі б заохочували українців ставитися з терпимістю, розумінням та повагою до людей іншої мови, віросповідання, нації і т. д.

Цікаво, що українці в цілому вважають себе толерантними і поміркованими, однак опитування показують, що це, на жаль, не так. Є велика кількість різних суспільних груп, які почуваються скривдженими чи пригніченими. Згідно з опитуваннями, проведеними на замовлення ООН, найбільше в Україні зазнають різних принижень та утисків насамперед люди літнього віку, після них — люди з інвалідністю, на третьому ж місці — люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. 

Щодо мене, то у своїй діяльності посланця я найчастіше стикався з упередженим ставленням українців до українців: на Заході — до східняків, і навпаки. Це, мабуть, на сьогодні найбільш болюче питання нашої країни і воно не оминає навіть представників найосвіченіших верств. На жаль, часто доводиться чути і в товаристві діячів культури про когось із Сходу — "та він москаль!",  хай які б здобутки в культурній сфері людина не мала. На жаль, так само часто довелося стикатися з тими чи іншими проявами явного або прихованого антисемітизму. З цим в української інтелігенції доходить іноді до комічного — якось під час мого виступу в одному з університетів у центральній Україні його ректор, відомий своїм патріотизмом, засумнівавшись в моїй генетиці, тихо спитав у моєї тодішньої видавчині: "А він, часом, не єврей?"

У своїй діяльності посланця я найчастіше стикався з упередженим ставленням українців до українців: на Заході — до східняків, і навпаки.

Мабуть, найбільшою проблемою українців є те, що частина людей взагалі не мають почуття відповідальності за власну країну (тобто, не вважають себе патріотами), тоді як інші, навпаки, вважають, що русофобія, антисемітизм чи інші форми агресії — це сутнісні складові патріотизму, без яких бути українцем неможливо.

Тому, справді, україно-український діалог — це те, що сьогодні дуже потрібно Україні. 

Зрозуміло, що позиції і однієї, й іншої групи витікають з певного негативного досвіду в минулому. На мою думку, замість того, аби сперечатися і розділяти країну, опираючись на минулі образи, українцям варто було би більше думати про спільне майбутнє — в ньому є потенціал до примирення і спільного процвітання.

Мій досвід посланця — це поїздки в різні міста України. Більшість із цих поїздок були в центральну та східну частини України — виступи в університетах, бібліотеках, різноманітних творчих закладах. З дорослою аудиторією, як не дивно, говорити про важливі речі виявилося простіше. Щодо студентів у мене складалося враження, буцім вони відгороджуються від навколишньої дійсності і замикаються в собі, залишаючи на поверхні викличну агресивність або байдужість. Якби я мав більше часу або якби мої поїздки в певний регіон носили більш систематичний характер, мені здається, що цю кригу можна було б розтопити. Але потрібно налагодити систематичне зрошування великих територій України теплом і любовʼю.

Звісно, були поїздки і на Захід — у Франківськ, до Львова. Це зовсім інші враження. Ці міста не поранені, не скалічені. Там міцні, добре організовані громади з впевненим відчуттям затишку і благополуччя.

На Сході найбільше я відчував брак любові — самотність, покинутість, відчуття, що від тебе всі відвернулися буквально висить у повітрі...

Тим часом мені подобаються теплі, дружні громади Галичини. Але мене тривожить те, що в них легко зароджується певне почуття зверхності та самовдоволеності.

Мені подобаються теплі, дружні громади Галичини. Але мене тривожить те, що в них легко зароджується певне почуття зверхності та самовдоволеності.

Мене боляче вразили розбиті, атомізовані громади Сходу України. Бібліотеки, творчі гуртки, хати-читальні там часто чи не єдині осередки, де ти можеш отримати порцію тепла і людської уваги. Водночас мені дуже до серця мешканці Сходу — вони прямі, щирі, і разом з тим, без погорди. Готові вкладатися в гідну справу, служити іншим заради спільного блага. В них — у тих, що психологічно вціліли в час війни, — загострене відчуття відповідальності за спільну Україну.

У своїх поїздках я також бачив дуже багато байдужих людей. Мені здається, на Сході, де колективізація та індустріалізація значною мірою зруйнували сімейні звʼязки та родинні традиції, залишатися людиною значно важче — потрібно постійно протиставляти себе агресивному оточенню. В цьому сенсі Галичина, як на мене, виграє більш комфортним середовищем. Однак тим більшою є її відповідальність за те, аби не відкидати “іншу” Україну й не навʼязувати свого розуміння патріотизму іншим регіонам. 

На Сході, де колективізація та індустріалізація значною мірою зруйнували сімейні звʼязки та родинні традиції, залишатися людиною значно важче — потрібно постійно протиставляти себе агресивному оточенню.

Мені здається, сенс українсько-українського діалогу якраз і полягає в тому, аби зрозуміти, що вся Україна не може бути схожою ані на Галичину, ані на Донбас. Вона має бути достатньо широкою, аби вміщати всіх — а ми, українці, справді різні. Почути іншого — означає визнати, що він може відрізнятися від тебе. При цьому, це не є причиною знехтувати ним і розірвати спілкування. В цьому діалозі ми, можливо, зможемо віднайти таку Україну, котра буде привабливою для всіх — для україно- і російськомовних, для православних, католиків, мусульман чи атеїстів, для консерваторів та лібералів. 

З чого ми можемо почати?

Як на мене, відповідь дещо несподівана. Нам всім варто більше плекати в собі доброту. На щоденному, побутовому рівні. В дрібних справах. В транспорті, на роботі, в сімʼї. Опираючись на слово Боже, на ідеї гуманізму або ж просто розуміючи, що в доброзичливій атмосфері елементарно легше дихати.

В Міжнародний день толерантності нам важливо зрозуміти, що бути добрим важливіше, аніж вперто стояти на своїй правоті. Доводити свою правоту можна до сказу, до смерті, і це не принесе нічого, окрім гіркоти. Тоді як доброта зцілює, зближує людей і народи. Вона дозволяє подивитися на проблеми під іншим кутом і побачити вихід, якого раніше не помічали. Україні потрібні інвестиції — але насамперед, це інвестиції у добро.

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Автор: Любко Дереш
Подробиці
Фото: ASTRA

Українські БПЛА систематично паралізують роботу головної транспортної галузі РФ.

20.07
Подробиці
Фото: АрміяІнформ

Диктатор хоче захопити якомога більше української території, щоб було чим торгуватися через 50 днів.

20.07
Подробиці
Фото: ОГШБр Едельвейс

Штурмовик-мотоцикліст втратив орієнтування і заскочив в український окоп.

20.07
Подробиці
Фото: ASTRA

У Москві і Санкт-Петербурзі не працюють аеропорти.

20.07
Подробиці
Фото: YIGAL LEVIN

В РФ навіть не приховують, що до виробництва "Шахедів" залучають підлітків.

20.07
Подробиці
Фото: РосЗМІ

Щоправда у Москві не поспішають відмовлятися від своїх цілей.

20.07
Подробиці
Скриншот з відео

Бійці 34-го батальйону "Вовкодави" 57-ї мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка взяли в полон китайця, який пішов у російську армію на заробітки.

20.07
Подробиці
Фото: Нацполіція

Росія суттєво розширює виробничі потужності для масового застосування безпілотників у війні проти України: вона готується запускати до 2 тисяч дронів одночасно.

20.07
Подробиці
Фото: agents.media

Фінська компанія Checkfirst, що спеціалізується на боротьбі з дезінформацією, опублікувала звіт про 16-й Центр ФСБ – один з найзасекреченіших підрозділів спецслужби, що займається кібершпигунством та перехопленням переговорів.

20.07
Cпорт
Фото facebook.com

Золоту медаль Ольга Луб'янська виборола у словенському місті Порторож.

20.07
Подробиці
Скриншот з відео

Пізно увечері 19 липня в Києві сталось ДТП. Жінка стояла на пішохідній зоні і на неї раптово вискочило авто.

20.07
Cтиль життя
Фото з архіву Оксани Сусяк

Оксана Сусяк із Верховини створює мистецькі композиції, використовуючи різні природні матеріали. Їх жінка збирає під час подорожей Україною та світом.

20.07
Cтиль життя
Фото з архіву Валентини Гуровської

Родина Гуровських із Великої Кісниці, що на Вінниччині, розпочинає свій робочий день о п'ятій ранку. Бо треба і біля господарства попоратись, і квіти доглянути. А їх - чималенько, на 25 сотках городу цвітуть лише троянди.

20.07
Подробиці
Скриншот з відео

У ніч на 20 липня ЗСУ атакували безпілотниками російську столицю та її околиці. Вибухи чули у багатьох районах, хоча влада запевняє, що "все збито".

20.07
Подробиці
Фото: x.com/usykaa

Українець Олександр Усик нокаутував британця Даніеля Дюбуа в 5-му раунді і знову став абсолютним чемпіоном світу.

20.07
Подробиці
Фото: kr.consumer.gov.ua

Поки місцеві знімають моторошні відео, експерти розповідають, як боротися зі шкідниками.

19.07
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Очільник Кремля мстить Україні і відмовляється від миру. Аналітики вважають, що така позиція російського президента закінчиться крахом для економіки РФ і дипломатичної ізоляцією.

19.07
Подробиці
Фото: armyinform.com.ua

Роман Костенко заявив, що місцева влада самоусунулась, а військові виконують невластиві їм функції

19.07
Подробиці
Фото з Telegram

Енергодар і вся окупована територія Запорізької області - без світла.

19.07
Подробиці
Фото поліції Києва.

Поліція розшукала та притягнула до відповідальності дівчину, яка у метро вигукнула "Слава Росії".

19.07
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Троє бойовиків були ліквідовані. Крім того, зібрано розвіддані про логістику, техніку та командні пункти армії РФ.

19.07
Подробиці
Фото Getty Images.

Нині на озброєнні Збройних сил РФ немає жодної ракети «Орешнік».

19.07
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

"Якщо хтось стверджує, що в армії говорять російською, знайте: це – брехня", – наголосив воїн.

19.07
Подробиці
Фото ДСНС у Дніпропетровській області.

Внаслідок російського удару пошкоджено пожежну частину. Також значних ушкоджень зазнали промислові підприємства та п'ятиповерховий житловий будинок.

19.07
Подробиці
Фото МНС РФ (ілюстративне).

РосЗМІ інформують, що загалом їхню країну атакував 91 дрон. Які наслідки.

19.07
Подробиці
Прапори в Китаї

Європа звинувачує їх у сприянні російському ВПК. Тим часом Китай протягом кількох місяців активно лобіював вилучення цих банків з пакета.

18.07
Подробиці
Фото ілюстративне: armyinform.com.ua

Моніторингові Telegram-канали повідомляють про високу ймовірність масованого обстрілу вночі.

18.07
показати більше