Без перебільшення, трагічна новина про авіатрощу українського літака сколихнула весь світ. Жертвами катастрофи рейсу PS752 з Тегерана до Києва стали 82 громадянина Ірану, 63 громадянина Канади, 11 українців, а також громадяни Швеції, Великої Британії, Афганістану та Німеччини.
Іранська влада спочатку наполягала на версії технічної несправності літака. Та після оприлюднення даних розвідок різних країн й однозначної заяви, зокрема прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо, таки визнала, що збили “Боїнг” МАУ ракетою сил протиповітряної оборони Корпусу вартових ісламської революції.
Іранці підкреcлили: збили ненавмисно, військові просто сприйняли пасажирський літак за ворожий об’єкт. Бо, мовляв, через напругу у відносинах зі США “були у стані найвищої боєготовності”.
Тож, що сталося у небі над Тегераном? Про це розпитуємо Олександра Мусієнка, керівника Центру військово-правових досліджень, Юрія Яковлєва, авіаконструктора, авіаексперта, Ілію Кусу, експерта з питань міжнародної політики та Близького Сходу, Ігоря Семиволоса, директора Центру близькосхідних досліджень, Олександра Мішина, політолога-міжнародника, та Олександра Краєва, голову аналітичного відділу “Центру ініціативи з безпеки”.
— Які події передували трагедії?
О. Мусієнко:
— Іран здійснив обстріли американської військової бази, розташованої на території Іраку. Усі системи протиповітряної оборони були в стані повної бойової готовності й постійно моніторили небо над Іраном. США заборонили своїм літакам літати над Іраном та Іраком, розуміючи реальність небезпеки...
Наш літак пролітав над індустріально-промисловою зоною Парант у передмісті Тегерана, що перекривається щонайменше двома базами систем протиповітряної оборони Ірану.
— На вашу думку, іранці справді випустили ракету випадково?
О. Мусієнко:
— Будь-який цивільний літак має транспондери — пристрої, які передають сигнал. Завдяки їм кожен з нас може на спеціалізованих сайтах простежити, куди прямує певний борт цивільної авіації.
Для систем протиповітряної оборони зі справними радарами цивільний борт видно й поготів. Якщо система ППО перебуває в зоні цивільного аеропорту, військовослужбовці не можуть не розуміти, що тут пролітають цивільні літаки! Якщо говорити, що пасажирський лайнер збито випадково — слід визнати, що була допущена злочинна недбалість, яка призвела до особливо тяжких наслідків. Не розрізнити цивільний і військовий літаки — це злочин.
Але нема підстав казати, що Іран хотів збити саме цей літак. Я не думаю, що він був зацікавлений це зробити.
Але нема підстав казати, що Іран хотів збити саме цей літак. Я не думаю, що він був зацікавлений це зробити.
— Однак визнавати це не хотів...
О. Мусієнко:
— Але був змушений, коли про збиття літака заговорили лідери провідних країн, зокрема Канади. Вони спиралися на дані розвідки. Після того, як Іран завдав ракетні удари по базі в Іраку, супутники, розвідувальні літаки моніторили ситуацію і точно зафіксували момент запуску ракет систем ППО.
Ю. Яковлєв:
— Відмова двигуна, яку спершу називали причиною катастрофи, — не є критичною ситуацією загалом. Сучасні літаки спроектовані так, що якщо один двигун відмовить, то пілот безпечно приведе лайнер на посадку на інших. Якби після злету відмовив двигун, екіпаж прийняв би рішення посадити літак у тому ж аеропорту. Але пілоти набрали висоту 2400 метрів, прибрали всі закрилки, шасі. Борт летів у так званій крейсерській конфігурації, працював вже не на зльотному режимі, продовжував набір висоти.
Загалом авіакатастрофи з технічних причин, через помилку екіпажу або диспетчера стаються найчастіше під час зльоту та посадки. Неполадки трапляються зазвичай у момент, коли двигун — на максимальній потужності, відбувається прибирання чи випуск механізації (закрилків), шасі. А тут літак летів вже у спокійному режимі. І раптом упав. Це “Боїнг” нової генерації, дуже надійний тип літаків. Плюс цей конкретний лайнер — 2016 року випуску, тож до нього також не може бути жодних питань.
І. Куса:
— Я не вважаю, що іранська влада мала на меті приховувати причини авіакатастрофи. Затримка з версіями сталася тому, що вони не люблять тиску з-за кордону. Це обумовлено історичним досвідом протистояння Ірану із Заходом. Окрім того, там були певні бюрократичні проблеми й дуже погана кооординація між відомствами, що нині перекладають вину одне на одного.
— На місці катастрофи знайшли уламки ракети від російського зенітно-ракетного комплексу “Тор”. Що відомо про цей ЗРК?
— Це дивізійний ЗРК ближнього радіусу дії, — каже військовий експерт Олег Жданов. — Розроблений ще за часів СРСР. Дальність пуску ракети становить до 12 кілометрів, висота підйому — 5 — 6 кілометрів, залежно від модифікації. До речі, остання модифікація цього ЗРК має колісну базу. Місяць тому таку купила в Росії Вірменія.
— “Тор” входить до системи протиповітряної оборони сухопутних військ ближньої дії, — додає Ігор Романенко, генерал-лейтенант запасу, колишній заступник начальника Генштабу. — Український літак, що летів на висоті 2,5 кілометра, був для нього ідеальною ціллю. Бо чим вища висота об’єкта, тим важче ЗРК вразити ціль.
— А яка в нього система наведення? Де використовують цей ЗРК?
І.Романенко:
— ЗРК “Тор” може працювати як у ручному, за участю операторів, так і повністю в автоматичному режимі. Іранці заявили, що літак був збитий оператором.
— Яку він має вірогідність ураження цілей?
О.Жданов:
— Не надто високу. Найбільша ймовірність ураження безпілотних літальних апаратів — 85%, гелікоптерів — 50 — 80%, а ймовірність ураження однією ракетою цілі типу “літак” становить від 30 до 77%. Сучасні переносні зенітно-ракетні комплекси переважають “Тор” за дальністю та точністю враження цілі.
— Хто буде розслідувати авіакатастрофу?
Ю. Яковлєв:
— За стандартами ІКАО (Міжнародної організації цивільної авіації), це має робити авіаційна влада країни, де сталася троща. Вона може залучати представників країни, з якої походить авіакомпанія, а також представників виробника.
— Іранці відмовились надавати виробникові літака записи “чорних скриньок” та заявили, що частина їхніх даних — пошкоджені. Розкажіть більше про “чорні скриньки”.
О. Мусієнко:
— Такі типи “чорних скриньок”, як на “Боїнгу”, встановлюють дані літака приблизно за 300 параметрами: від переговорів пілотів до інших дій, які відбуваються на борту. Відображається навіть інформація про те, хто натиснув у себе над кріслом кнопку виклику стюардеси. Крім дій екіпажу, фіксуються параметри літака — стан роботи двигунів, електрообладнання, систем навігації, записується курс, висота, набір чи зниження висоти, усі повороти тощо.
Ю. Яковлєв:
— Правильна назва цих пристроїв — бортові самописці (“чорними скриньками” їх почали називати через заборону наземному техперсоналу їх обслуговувати). Раніше вони були на магнітних носіях, дані записували на спеціальний дріт чи стрічку. Тепер — на флешку. Зазвичай самописці розміщують у хвості літака, оскільки під час катастрофи ця частина найменше пошкоджується. За розміром це невеликі ящики чи циліндри помаранчевого кольору. Якщо у самописця під час катастрофи пошкоджуються мікросхеми, їх треба відновити. А це займає час. Тож час розшифровки даних залежить від кожного конкретного випадку та ступеня пошкодження скриньки.
Зазвичай самописці розміщують у хвості літака, оскільки під час катастрофи ця частина найменше пошкоджується.
— Визнання провини — цього достатньо з боку Ірану?
І.Куса:
— Іран має щонайменше виплатити компенсацію сім’ям загиблих та завдану шкоду через знищення літака.
І. Семиволос:
— За фактом збиття у Ірані має бути порушене відповідне кримінальне провадження. Розслідування має встановити всі обставини, оскільки досі існують різні тлумачення перебігу подій. Зокрема, є твердження іранської сторони, що український літак відхилився від маршруту і це стало причиною його збиття. Є багато інших нез’ясованих обставин.
— Чи бували випадки, коли родичам потерпілих компенсацію за збиття пасажирських літаків виплачувала країна, де це сталося?
І. Куса:
— Так, таких випадків досить багато. Зокрема, це довелося зробити й Україні. Нагадаю, у 2001 році літак Ту-154М російської авіакомпанії “Сибір”, який виконував рейс Тель-Авів — Новосибірськ, впав із висоти 11 кілометрів у Чорне море. Загинули 66 пасажирів та 12 членів екіпажу, громадяни Росії та Ізраїлю. Тоді проходили спільні українсько-російські навчання, росіяни заявили, що літак збито українською ракетою ППО. Україна де-юре провину не визнала. Однак компенсацію родичам загиблих виплатила: 7,8 мільйона доларів — родичам загиблих росіян, 7,6 мільйона доларів — громадянам Ізраїлю.
У 1988 році американський крейсер Vincennes ракетою “земля-повітря” збив літак Airbus A300B2-203 іранської авіакомпанії Iran Air над Перською затокою. Загинули 274 пасажири та 16 членів екіпажу. США не визнали свою юридичну відповідальність, але погодилися виплатити 61,8 мільйона доларів компенсації родинам жертв.
— Володимир Зеленський довго утримувався від заяв стосовно Ірану. А після того, як лідери західних країн заявили про збиття нашого літака, публічно зажадав від них доказів провини Ірану. Як оціните таку реакцію?
О. Мусієнко:
— Ще напередодні звернення президента секретар РНБО сказав: щонайменше три версії катастрофи передбачають зовнішнє втручання, зокрема, влучання ракети. А просити розвідувальну інформацію слід було в таємному режимі, аби потім покласти її в основу розслідувань. Але президент вирішив звертатися публічно. Це свідчить про брак довіри наших партнерів до української сторони. А також, публічно вимагати доказів — це щонайменше поставити під сумнів слова прем’єр-міністрів Канади, Британії, Австралії та президента США. Мовляв, “хлопці, я вам не вірю. Надайте дані розвідки”.
І. Куса:
— У таких випадках не можна повторювати все, що говорять за кордоном. Має бути своя позиція. Тим більше, що наші спеціалісти були на місці й могли самі перевірити інформацію.
Щодо того, що нібито не хотіли псувати стосунки з Тегераном... Політичних контактів у нас особливих не було. У торгівлі Іран займає якісь 0,4 відсотка міжнародної торгівлі України. Культурної та гуманітарної співпраці у нас також нема.
Інша справа, що загалом антикризові комунікації влади були провальними. Не було координації, всі говорили, що хотіли. Не змогли вчасно зібрати РНБО. Хтось у відпустці, хтось не доїхав, хтось невідомо де. Це показало, що у нас не можуть оперативно реагувати на серйозні виклики. Це великий мінус.
— Після трагедії з українським літаком в Ірані почалися акції протесту...
І.Семиволос:
— Так, винними у збитті літака є підрозділи КВІР. Він уособлює собою радикальну ісламістську частину правлячого класу. Тож частина населення вимагає відставки верховного лідера Ірану Хаменеї, і взагалі припинення правління аятол. Брехня уряду стає для людей особистою образою. Політичний клас, який і раніше був не дуже об’єднаний, ще більше розколовся. Суперечностей стало більше. А ця подія може стати “чорним лебедем”, який пришвидшить розкол іранських еліт.
О. Мусієнко:
— В Ірані декілька місяців тому вже були великі демонстрації проти діючої влади. На вулиці вийшла опозиційно налаштована молодь. Виступали за розширення демократичних свобод, обмеження режиму правління релігійної ієрархії.
І. Куса:
— 80-мільйонний Іран — дуже складна країна, напівавторитарна, поєднує в собі риси республіки та теократії. Лідер аятола Алі Хаменеї вирішує всі питання, попри те, що народ обирає президента й парламент. В Ірані багато внутрішніх політичних еліт, які на тлі протестів, викликаних збиттям українського “Боїнга”, вчиняють розбірки. Помірковане ліберальне крило представляє президент Ірану Хасан Рукхані, є консервативне духовенство, є силовики, де конкурують армія та Корпус вартових ісламської революції.
КВІР — це фактично міні-держава. Його елітні підрозділи мають навіть власні військово-повітряні сили, військово-морські сили, ракетні війська. КВІР контролює також велику частину економіки. Це каста, яка має вагомий вплив на політичне та економічне життя країни. Її якраз намагаються посунути ліберали. Саме ППО КВІР командували обороною аеропорту і вони взяли на себе повну відповідальність за збиття.
Читайте також про те, де живе найбільш злісний боржник аліментів в Україні.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
