Центр Разумкова провів дослідження щодо релігійності українців, яке показало, що за останній рік зменшився відсоток віруючих в усіх регіонах.
Тему обговорюємо з Михайлом Міщенком, заступником директора соціологічної групи Центру Разумкова, Вадимом Васютинським, доктором психологічних наук, і релігієзнавцями Людмилою Филипович та Ігорем Козловським.
— Скільки українців важають себе віруючими?
М. Міщенко:
— Дві третини, або 66%. Сплеск релігійності спостерігався у 2014 році, коли віруючими себе називали 85% українців. Можливо, вплинув важкий період — Майдан, початок війни. Нині найбільше віруючих на Заході України — 81%, найменше — на Півдні та Сході (52 — 53%). Справді, фіксуємо зменшення числа тих, хто визнає себе віруючим.
Зокрема, на Заході України цей відсоток знизився із 90% у 2014 — 2018 роках до 81% у 2019-му, а в Центрі — з 82% до 70% відповідно. Подібна ситуація на Сході, де за два останні роки відбулося зниження релігійності із 65% до 51,9%.
Серед молоді частка віруючих трохи нижча (52%), ніж серед осіб віком понад 60 років (70%). Цікаво, що у 2018 році віруючими позиціонували себе 65% молодих людей.
Л. Филипович:
— Хочу зауважити, що, на жаль, українці загалом погано знають основи свого віросповідання, не привчені читати священні писання, не живуть по-релігійному. З тих 66%, хто декларує віру в Бога, лише 10% можуть підтвердити релігійність знанням молитов, Біблії, Корану тощо.
— Що впливає на рівень релігійності та кількість віруючих людей у нашому суспільстві?
В. Васютинський:
— Після розвалу СРСР був сплеск релігійності. Україну вважали навіть за найбільш релігійну державу Європи. Те, що ці процеси слабнуть, певною мірою закономірно. По-перше, в нас утвердився ідеологічний плюралізм. Крім патріотичної і релігійної ідеології, з’явилося багато інших. Частково вони ніби відвертають українців, особливо молодь, від релігійної тематики. Друга причина — з’явився новий “бог” — інтернет. Люди узалежнюються від соцмереж.
Події останнього часу в країні (Майдан, війна) посилили в людині переконання, що від неї самої залежить її життя. Загалом ми належимо до суспільств екстернальних, де люди вважають, що їхнє життя залежить від обставин, впливу інших людей, чогось великого, позамежного, проте тепер посилюється інтернальність — вона передбачає, що людина бере відповідальність за своє життя на себе, тому Бог їй потрібен менше. Або вона спілкується з Ним як рівний партнер.
І. Козловський:
— Цікаво, що в різні періоди, залежно від тих чи тих подій, люди змінюють уявлення про Бога. Якщо проаналізувати останні сто років європейської релігійності, то бачимо: у часі Першої світової війни образ Бога люблячого змінюється на Бога, який карає. Історичні процеси цього періоду позначалися на релігійності й призводили до тих руйнівних подій, які вибухали після 1914 — 1918 років, — громадянські війни, розпад імперій...
Відзначу також, що для України сьогодні характерні сильніші духовні пошуки, ніж в інших колишніх республіках СРСР. У нас 38 тисяч офіційно зареєстрованих релігійних організацій, а якщо брати й незареєстровані, то їх понад 40 тисяч. Тоді як у Росії, де населення втричі більше, — лише 27 — 28 тисяч. Так, в Україні дещо нижча релігійність, ніж у Польщі чи Ірландії (95% населення визнають себе віруючими), але вища, ніж у Франції чи Чехії.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з наймолодшим католицьким єпископом у світі.
