Подія: Мобілізовані росіяни з 1439-го полку Іркутської області вдруге за місяць записали відеозвернення до Владіміра Путіна. Вони скаржаться на командування, яке їх виправляє "на забій". Про це повідомляє Telegram-канал "Люди Байкалу".
Деталі і коментарі: Закривши каптурами обличчя, військовослужбовці просять допомоги російського президента, додаючи, що "більше терпіти нікуди". Розповідають, що командування бригади "днр", у підпорядкування якого вони входять, використовує їх як "гарматне м'ясо", відправляючи штурмувати "авдіївський укріпрайон".
"Прямо каже командування, що ми витратний матеріал, – стверджують мобілізовані на відео. – Командири з днр стріляють з автоматів та БМП по наших мобілізованих, оскільки солдати відмовляються йти до штурмових підрозділів".
Дружини мобілізованих передали виданню скріншоти свого листування з чоловіками, в яких ті стверджують, що командири стріляють по них за відмову йти в бій.
"Вчора днрівці стріляли в будинок пацанів із БМП за те, що хлопці відмовилися йти на штурм", – пишуть мобілізовані.
За словами військових, їхнє командування "вшосте з листопада заповнює штат мобілізованими" і не дорожить життям новоприбулих.
Раніше один із авторів першого відеозвернення мобілізованих з Іркутської області, яке з'явилося в соцмережах на початку лютого, розповів виданню "Люди Байкалу", що з них сформували штурмову бригаду, хоча спочатку обіцяли, що направлять у тероборону. Губернатор Іркутської області Ігор Кобзєв тоді прозвітував про зустріч із сім'ями мобілізованих, проте родичі військових повідомили журналістам, що їх на неї ніхто не покликав.
За словами мобілізованого іркутянина Ігоря, після публікації їхнього відеозвернення до них вперше приїхав замполіт батальйону.
"Ми його, до речі, після приїзду на фронт навіть не бачили, – згадує мобілізований. – Він сказав: "Ви сто відсотків не штурмовики, нічого не бійтеся". Ми заспокоїлися".
Однак у наступні дні військових перевезли ще ближче до лінії фронту і сформували з них штурмові бригади, після чого вони воювали тиждень на передовій. У ці дні багатьох товаришів по службі Ігоря поранило, а кілька людей загинули.
За його словами, командири поставили їхній бригаді мету перекрити дорогу до найближчого населеного пункту. У їхньої бригади набагато менше зброї, ніж у противника.
"У ворога було чотири "птахи" – квадракоптери зі снарядами, звичайні гранати, міномети, – перераховує Ігор. – У нас тільки один "птах" міг носити снаряди. Двох наших одразу поранило осколками снаряда, який приніс "птах". Мінометів у нас теж не було, нас прикривав один танчик, старий. Він навісами закидав ворожі позиції. Щоб ви розуміли, "танчик" із десяти пострілів, дай боже, один раз вцілить. І то не завжди. Найкраще, що я почув від нашого командира: "Ідіть і подихайте"».
Жодного спеціального перенавчання на штурмовиків у них не було. Після початку мобілізації Ігор та інші мобілізовані спочатку місяць пробули у навчальному центрі в Юрзі, а потім їх перевезли до Новосибірська – там вони пробули до 29 грудня, після чого відправили до Ростова.
Також він розповів, що за тілами вбитих товаришів по службі вони на поле бою не повертаються, витягують тільки поранених.
Друга група батальйону мобілізованих з Іркутської області – спочатку у ньому було близько 70 осіб – воювати на передовій відмовилася, каже Ігор. Він сам і його товариші по службі побоюються, що, якщо наслідують приклад земляків, на них заведуть кримінальну справу.
"Вчора до них мала приїхати прокуратура, – міркує він. – Припускаємо, що це і є кримінальна справа. Не знаємо, що робити: чи відмовитися теж, чи змиритися вже. Гинути не має бажання".
