На попередньому чемпіонаті Європи, що відбувся 2023 року, збірна Україна повернулась до першого дивізіону командної першості, посівши п’яте місце у медальному заліку і третє — за набраними очками. Тож основним завданням “синьо-жовтих” на цьогорічному Євро було зберегти прописку в елітному дивізіоні.
За перші три дні стартів українці чотири рази фінішували в першій трійці. Найкращий результат показала стрибунка у висоту Ярослава Магучіх, котра здобула перемогу, подолавши планку на висоті 2 метри. Друге місце посів метальник списа Артур Фельфнер із результатом 80,54 метра, поставивши особистий рекорд сезону. Саме ці спортсмени принесли найбільше очок команді — 16 і 15 відповідно. Згодом 12 очок до командного заліку додав Артем Левченко, котрий увійшов у п’ятірку штовхальників ядра. По шість очок українці заробили у трьох дисциплінах: бігу на 1500 метрів (Вадим Лонський) і на 5000 метрів (Андрій Атаманюк) та у мікст-естафеті 4х400 метрів.
В останній день змагань до заліку “синьо-жовті” додали ще 71 очко. У підсумку Україна фінішувала 14-ю з-поміж 16 команд-учасниць із доробком 231 бал та вибула до другого дивізіону командного Євро. Від збірної Угорщини, яка посіла останнє прохідне (13 місце), нашу команду відділили 13,5 бала. Тобто забракло однієї бронзової нагороди.
“Звісно, прикро переходити в нижчий дивізіон. Але поясню, чому так сталося. Умовно легку атлетику можна поділити на технічні види і види витривалості. І якщо з першими, а це, приміром, стрибки, метання молота, у нас великих проблем нема, то з другими (біг на короткі, середні й довгі дистанції) вони є. Річ у тім, що такі види потребують великих фінансових вливань у медикаментозне забезпечення, відновлення, реабілітацію спортсменів. У технічних дисциплінах це теж потрібно, але не в такій мірі. Тому ми чітко побачили, що очки набирають зазвичай стрибуни і метальники. Але цього замало, щоб вигравати змагання такого формату. Потрібен результат і від представників інших дисциплін.
Командний чемпіонат Європи відбувається кожні два роки. Перші 13 збірних залишаються в елітній лізі і ще три мігрують між першим і другим дивізіоном. Якщо через два роки ми зможемо у нижчій лізі посісти з першого по третє місце, то повернемося в еліту. Найбільше нинішнє вибуття б’є по престижу української легкої атлетики. Але в нас війна, чимало тренерів і спортсменів виїхали з країни. Тому й маємо таку невтішну ситуацію”.
