За даними Світового банку, продуктивність праці в нашій країні в десятки разів нижча, аніж у розвинутих державах. “Середньостатистичний робітник у Німеччині за 17 днів виробляє стільки ж, скільки робітник в Україні за рік”, — стверджують аналітики в дослідженні. Дані вражають. “Адже це означає, що Україні реально знадобиться 50 років, аби досягти рівня розвитку Польщі, а Німеччини — сторіччя”, — наголосив експерт Світового банку Карліс Смітс. Цікаво, українці не можуть чи не хочуть працювати краще?
На цю тему дискутуємо з Михайлом Колісником, викладачем фінансів Львівської бізнес-школи (LvBS), Лідією Ткаченко, експерткою, та Вадимом Васютинським, доктором психологічних наук.
— Для початку поясніть, що таке продуктивність праці.
М. Колісник:
— Це кількість продукції, яку може зробити фірма із розрахунку на одного працівника за одиницю часу, — годину, день. Можна порахувати продуктивність праці й на рівні держави, знаючи її ВВП за рік (кількість вироблених товарів і послуг), кількість населення у країні та кількість робочих годин на рік. Я провів власні розрахунки, взявши дані ВВП на душу на селення у поточних доларах різних країн. Якщо вважати, що в Україні та Німеччині люди працюють однакову кількість годин на рік, то виходять такі дані: те, що українець виробляє за 365 днів, німецький працівник у 2018 році — за 23,7 дня. Якщо порівнювати з іншими країнами, бо Німеччина не є лідером у світі за продуктивністю праці, то цифри ще більше вражають. Австрійці зроблять те саме, що ми за рік, за 21 — 22 дні, австралійці — за 19,7 дня, американці — за 17,99 дня, ірландці — за 14,34 дня, а швейцарці — за 13,6 дня.
— За даними Держстату, українці працюють у середньому 1678 годин на рік, а німці (за даними Світового економічного форуму) — лише 1363 години. Попри це, у них вища продуктивність праці. Чому?
— Кількість пропрацьованих годин не визначальна. Річ у тому, що в нас дуже низький показник ВВП на душу населення на рік — $3095. Середній ВВП на душу населення у світі — приблизно $10 — 11 тисяч, а в Люксембурзі він сягає $116 тисяч, Норвегії — $81 тисячу, Швейцарії — $82 тисячі, Ісландії та Ірландії — $83 і $88 тисяч відповідно. У Польщі — $15 420, Угорщині — $16 161, Чехії — $23 078. У Світовому банку основною причиною низької продуктивності праці в Україні називають відсутність значних інвестицій та накопичення основного капіталу. Простіше кажучи, Україна погано накопичує обладнання й різноманітні інші основні фонди для того, щоб збільшити свою продуктивність, виробляти високотехнологічнішу продукцію з більшою доданою вартістю.
Структура ВВП України дуже відрізняється від інших країн. Вважається, що держава економічно успішна, якщо її споживання та інвестиції у майбутнє у структурі ВВП співвідносяться як 20% до 80%. У нас — все навпаки. 80% того, що виробляємо, проїдаємо, і тільки 20% пускаємо на обладнання і розвиток.
— Чому так?
— Причин багато. Зокрема, в Україні високі податки, не працює правова система, існують подвійні стандарти в оподаткуванні, бізнесовий клімат — непривабливий. Як на мене, є ще одна важлива причина, чому в Україні несприятливий інвестиційний клімат для іноземного капіталу: заможні люди, які є при владі (чи пов’язані з нею), хочуть мати можливість накопичувати цей капітал самостійно.
— А може, українці ще й до всього трохи ліниві?
В. Васютинський:
— Абсолютна більшість людей у світі вважає, що їх недооцінюють, їм недоплачують. В українців теж є колективна ілюзія, що ми працьовитий народ, але нас експлуатують багачі, імперіалісти. Хоча дуже часто причиною низьких зарплат є винятково непрофесіоналізм. Та не всі це усвідомлюють. І змінити таких людей майже неможливо. Оце суб’єктивне відчуття, що “ми працюємо, а нас недостатньо цінують”, справді домінує у нашій масовій свідомості.
— На вашу думку, якби українцям більше платили, наприклад, так, як за кордоном, то чи краще би вони працювали?
В. Васютинський:
— Висока оплата роботи справді може мотивувати і впливати на продуктивність, та так є не завжди. Наші бізнесмени можуть розповісти тисячі історій, коли набирають працівників на високі ставки, але через місяць-два прощаються з ними, бо ті не хочуть добре працювати. Або ж є безліч ситуацій, коли людям пропонують високу зарплату, але вони не хочуть йти на таку роботу, бо втягнулися у неробство, а тому знаходять різні виправдання.
Л. Ткаченко:
— Головна причина низької продуктивності — низька вартість робочої сили, адже зарплати та сплачений роботодавцями ЄСВ формують валову додану вартість та ВВП. У ВВП розвинутих країн компенсація працівникам (зарплати + соціальні внески роботодавців) зазвичай становить понад 50%, а в Україні — лише 40%.
Дійсно, у нас рівень зайнятості значно нижчий, аніж у країнах Західної та Північної Європи, але порівняно з Південною Європою — не надто. Зайняті українці в середньому начебто працюють не менше, ніж в інших країнах Європи. Але якість та результати праці у нас значно гірші. Якщо говорити глобально, то треба змінювати структуру зайнятості та технології, тоді й у людей буде більше мотивації добре працювати.
Дякуємо, що прочитали цей тексту газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як майора ЗСУ покарали за власну думку про діяльність Зеленського
