Подія: 21-річний син українського співака Віктора Павліка Павло помер після майже двох років боротьби з раком.
Деталі та коментарі: Сумну звістку повідомила мама хлопця, колишня дружина Павліка Лариса Созаєва на своїй сторінці в Facebook. Вона опублікувала у Facebook архівне відео, в якому Павло, будучи маленьким хлопчиком, читає молитву і написала: "Забрав Господь мого ангела!" А Віктор Павлік на своїй сторінці в Instagram додав: "Спочивай з Богом, синку, ти тепер мій Ангел. Амінь".
У молодшого сина Віктора Павліка діагностували рак кісток у 2018 році. Юнак навчався в Академії Служби безпеки України, двічі брав участь у військовому параді на День Незалежності. За час боротьби із хворобою переніс 18 курсів хіміотерапії і курс променевої терапії. У січні 2019 року батько повідомив, що син одужує, проте саркома так і не відступила. Наприкінці червня 2020 року хлопець розповів у своєму Facebook, що відмовився від терапії, адже вона вже не допомагає перемогти злоякісну пухлину. Син артиста зізнався, що вже не може пересуватися без візка, а одна рука практично втратила свою функціональність. За його словами, результати останніх КТ і МРТ показали, що хвороба прогресує.
Тоді ж Павло розповів, як із кожним днем погіршується його здоров’я. Юнак зазначив, що ставиться до свого стану спокійно і прийняв долю, але дуже переживає за близьких. В емоційному пості він закликав людей цінувати життя і звернувся до друзів дитинства зі закликом здійснювати свої мрії. А близько двох тижнів тому колишня дружина Віктора Павліка повідомила, що Павла помістили в хоспіс, де він продовжує боротися за життя.
Свою підтримку родині Павліків висловило в соцмережі чимало зірок. Серед них — Олександр Пономарьов, Гайтана, Олена Мозгова тощо. Співачка Анжеліка Рудницька опублікувала у своєму Facebook архівні фото разом із експодружжям Павліків, до якого додала зворушливий пост: "Згадую, як з Віктором зустрічали Лору з пологового будинку з кульками і велетенським зайчиком. Як тримала крихітного Павлика на руках. Як милувалися всі ці роки його вродою і ямочками на щічках. Як святкували День народження і, не змовляючись, подарували Паші кроликів. Як раділи, коли хлопчик став вищим за тата і маму. Як думали-гадали, ким стане талановитий Паша. Як захоплювалися його поставою у військовому строї. Як дивувалася його ніжності і любові до мами. Як нервували, коли дізналися про хворобу. Як молилися всі ці роки за його одужання… Світла пам'ять нашому хлопчику".
