Зокрема, у безпечне місце вивезли три дитячі будинки сімейного типу та дві родини з дітьми. "Загалом евакуйовано 32 особи, з яких 26 — діти. Наймолодшій дівчинці 5 років, а найстаршому хлопцю — 18", — розповів у коментарі газеті "Експрес" керівник гуманітарної місії "Проліска" Євген Каплін.
Евакуація сімей з Великого Бурлука: дітей розділили і вивозили окремо
Великобурлуцька громада лежить фактично вздовж кордону з РФ. "У 2022-му місцеві пережили окупацію. А тепер росіяни їх обстрілюють керованими авіабомбами та ракетами. Ось нещодавно ми евакуйовували людей з місцевої лікарні, по якій було завдано ракетно-бомбового удару", — розповів Євген Каплін.
Він додав, що план евакуації волонтери підготували заздалегідь, оскільки розуміли, що перевозити дітей великим автобусом дуже небезпечно. Тому вирішили евакуйовувати усіх сімома невеличкими "бусами", а саму евакуацію провели на світанку. Як це було волонтери показали у відео.
Родини доставили до Харкова, а вже звідти вони вирушили до Тернополя. Загалом від початку повномасштабного вторгнення станом на 1 лютого 2024 року ми евакуювали вже 22 590 осіб", — сказав керівник гуманітарної місії.
Евакуація із Харківщини: родині довелось знову залишити дім
61-річна Наталя Тітаренко евакуювалася з Великого Бурлука разом з вісьмома дітьми. "Тепер на вихованні у мене п’ятеро хлопчиків і три дівчинки, віком від 7 до 17 років. Нас окупували дуже швидко. Вулицями проходили довжелезні колони різноманітної техніки. Росіяни з машин кидали нашим дітям, наче щенятам, ящики з вафлями та цукерками. Я своїх попросила нічого від загарбників не брати. Казала: у вас же двоюрідні брати зараз в окопах на фронті! Тож мої діти жодного разу не спокусилися на такі "пригощання", — розповіла "Експресу" Наталя Тітаренко, засновниця будинку сімейного типу.
Вона розповіла, що росіяни привозили в село "гуманітарну допомогу", і записували інтерв’ю з тими, хто її брав. Але родина жінки не ходила по ці продукти. Під час окупації пані Наталя не дозволяла дітям гуляти вулицями. "Вони гралися тільки біля будинку на майданчику... А як же ми зраділи, коли у вересні 2022 року українські військові нас звільнили!
Але невдовзі почалися обстріли — спершу вели їх зрідка, а потім частіше. А коли торік на нашу вулицю прилетіла ракета, діти дуже налякалися. За ніч ми зібралися й втекли до Тернополя. Коли ж удома трохи стихло, повернулися", — розповіла жінка.
Однак обстріли поновилися: настільки, що страшно було й на вулицю вийти. Тож вона вирішила покинути рідний дім удруге. Родина знову мешкає у Тернополі. Жінка каже, що діти можуть вільно ходити вулицями міста, у парку, і їм не треба боятися, що зараз щось "прилетить". Найменша донечка родини, Соня, готується йти в перший клас, а старші, майбутні випускники, міркують про професію. "Та в усіх нас спільна мрія — перемога України над ворогом", — підсумовує жінка.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
