Двоє військових з Рівненської області понад 160 днів тримали позицію під Покровськом. Історію відважних захисників із позивними Повар і Текіла у вівторок, 16 грудня, розповіли у військовій частині 3045 НГУ, яка дислокується у Вараші.
Герої Рівненщини: Повар і Текіла протистояли штурмам і обстрілам ворога понад 160 днів
Як розповіли у частині, росіяни обстрілювали військових з мінометів, намагалися вбити дронами, вогнем артилерії і штурмами піхоти. Майже пів року гвардійці не лише вели спостереження, допомагали евакуювати інших і відбивали атаки, а і знищували ворога у стрілецьких дуелях.
“На визначену позицію гвардійці на псевдо Текіла, Повар і Музикант заходили втрьох. Вони добре замаскувались, і це дозволило їм довгий час залишатись непомітними для росіян. Окрім спостереження і розвідки, вони надавали допомогу побратимам, яких евакуювали після отриманих поранень. Поранених і виснажених бійців доводилося переправляти з ризиком для власного життя – під обстрілами та наглядом ворожих дронів. Втім згодом противник з’ясував місцезнаходження гвардійців, і тоді почалось справжнє пекло. Оборонців накривали з мінометів, атакували дронами та вогнем артилерії, штурмували силами піхоти. В одному бою Музиканта поранило, і його евакуювали. Повар з Текілою залишились вдвох. А згодом шляхів для відходу вже не залишилося”, — розповіли у військовій частині.
Побут захисників був максимально простим: мінімум речей, постійні чергування, жодного демаскування. Поки один на спостереженні, інший відпочиває або готує їжу.
Воду бійці брали з найближчого джерела, пересувалися лише в сутінках, щоб не видати позицію ворожим дронам. Нечасто холод і морок окопу вони намагались порушити окопною свічкою. Вона додавала трохи світла і тепла у сувору реальність війни. Коли здавалось, що виходу немає, гвардійці молилися.
Військовий розповів, що було найскладніше
“Найважче – мінометні обстріли, коли укриття розбирається прямо над головою. Вижили завдяки дисципліні й чіткому виконанню наказів. На позиції головне – вода, боєкомплект, медицина і підтримка побратима. Коли ставишся один до одного, як до брата, можна витримати багато”, – говорить гвардієць на псевдо Повар.
Чоловік уклав контракт з Національною гвардією одразу після строкової служби. Ці майже пів року пліч-о-пліч з побратимом Текілою мотивували і допомагали вистояти думки про рідних і відповідальність за напарника, каже він.
“Під час обстрілів може зникнути все, тому вода, ліки й запас провізії критично важливі. А триматися допомагали думки про рідних. Я знав, що колись діти спитають, що я робив, коли прийшла війна. Саме ця думка не дозволяла зламатися. Ми стояли заради своїх рідних і своєї землі”, — розповів захисник.
Зв’язок з рідними бійці підтримували через радіостанцію командира, коли той прикладав її до мобільного телефону. Під час оборони свого рубежа кожен з них отримав не одну контузію, нерідко з ворожою піхотою виникали справжні дуелі, де все залежало від особистої швидкості, влучності і навченості. З кожної з цих перестрілок Текіла і Повар виходили переможцями.
Лише нещодавно обстановка дозволила провести ротацію. Під ворожим обстрілом до них пробилися побратими, які і замінили незламних оборонців. Втомлені, але нескорені вони вийшли до своїх. Зараз вони відновлюють сили та готуються передавати бойовий досвід побратимам.
“Бо хід війни вирішує не лише зброя. Все залежить від людей: сміливих, сильних, рішучих і навчених”, — кажуть у військовій частині.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
