Експерти ООН опублікували доповідь, згідно з якою біорізноманіття на планеті перебуває у колосальному занепаді: приблизно один мільйон видів опинився під загрозою зникнення. Вчені припускають, що діяльність людини прискорила процес вимирання видів у 100, а то й у 1000 разів!
Згідно з поясненнями ООН, біорізноманіття — це все різноманіття видів, генів і середовищ існування на Землі. Мій співрозмовник каже, що біорізноманіття — це життя на Землі. Без жодних винятків.
“Ми — теж частина біорізноманіття, — розповідає Олексій Василюк, голова правління ГО Українська природоохоронна група, науковий співробітник відділу Інституту зоології НАН України. — І за мільйони років еволюції людина анітрохи не перестала повністю залежати від інших організмів планети.
Наприклад, нафта — це біорізноманіття, адже це — розкладені організми минулого. Все паливо — це рештки рослин і тварин, будівельні матеріали — це біорізноманіття теж, адже крейда, з якої роблять цемент, — це черепашки, що мільйони років тому накопичувались на морському дні, ну й деревина врешті-решт — теж біорізноманіття”.
Олексій Василюк каже: є шість базових причин зникнення біорізноманіття. По-перше, людина знищує середовище його існування — оранкою земель, вирубкою лісів, будівництвом тощо. По-друге, фрагментація — коли людина поміж полями залишає лише невеликі шматки лісу, і вони між собою не пов’язані. “Багато видів це не влаштує, — веде далі фахівець. — Наприклад, одній родині вовків потрібна територія співмірна з площею Києва. Клаптики лісу між полями, через які, грубо кажучи, шапку можна перекинути, не підійдуть, щоби прогодувати родину орлів або для того, щоби там могли мігрувати стада диких копитних”.
Третя причина — зміни клімату. Четверта — забруднення планети. П’ята — інвазійні види (про них ви довідаєтесь більше трішки згодом). І шоста причина — це лісокористування, полювання та промисел, тобто умисне вилучення особин із природи.
ВЕЛИКИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ КОЛАПС
За словами Олексія Василюка, однією з найбільш руйнівних діяльностей людини щодо природи є сільське господарство. А найвичерпаніший ресурс на Землі — грунт.
“Нині дві третини грунтів суходолу планети розорано, — пояснює він. — Це ті території, розорювати які було логічно з точки зору економічної вигоди. Чимало ділянок уже втрачають свою родючість, оскільки грунт, коли тривалий час немає природного поновлення, а його фауна виздихала від пестицидів, — просто помирає”.
А вгадайте, яка найбільш розорана країна на планеті?
Україна. 54% наших земель — рілля. Чи не наймасштабнішого нищення зазнали степи України, які залишились лише на 3% площі свого первинного поширення. Степи — потужний буфер, що може вбирати вуглекислий газ. А переорані степи, навпаки, — джерело викидів СО2 в атмосферу.
“Родючий шар грунту — більш ніж на половину складається з органічної речовини, а в минулому — СО2, — каже Олексій Василюк. —А за рік після оранки з 1 кв.м. розораних земель виділяється до 3 кг СО2".
Природозахисник переконаний: продовжуючи виснажувати грунти такими ж темпами, як тепер, за 30 років ми можемо їх втратити. Ось така версія катастрофи: вирощувати рослини для того, аби прогодувати себе, стане неможливо. Вирощувати тварин, аби їсти м’ясо, — теж, адже корми для них переважно ростуть на полях. “В Україні, наприклад, 18% ріллі призначені для свинокомплексів. Загалом, щонайменше половину ріллі планети використовують для вирощування кормів для тварин”, — каже Олексій Василюк.
Ви, читаючи ці рядки, мабуть, уже разів зо три подумали: гей, але ж ми не можемо взагалі не обробляти землю! “Ми не кажемо, що слід відмовитись від обробляння грунтів повністю, але наполягаємо, що частину вже освоєних нині земель треба повернути природі. Загалом природа повинна займати дві третини суходолу, тоді вона підтримуватиметься у хорошому стані, — пояснює пан Василюк. — Обробляти землю треба у максимально екологічний спосіб. Наприклад, відмовившись від оранки на схилах, ми зупинимо втрату грунтів унаслідок ерозії. Збільшивши кількість пасовищ і тварин на вільному випасі, матимемо більшу кількість худоби, яку не треба буде годувати з полів”.
В Олексія Василюка також є земельна ділянка. Він каже, що ніколи не використовує там гербіцидів, бур’яни виполює лише руками. І не спалює їх, а відправляє на корм курям. “А між грядками у мене цвітуть квіти”, — додає він.
ВРЯТУВАТИ ПЕРЛИСТУ ВОЛОШКУ
В Україні зникають унікальні флора і фауна. "У долині Південного Бугу ростуть прекрасні перлисті волошки — таких більше ніде не побачиш. Їх залишилось лише декілька квіточок, — каже природозахисник. — Вони опинились на межі зникнення, коли лісники зруйнували їхнє середовище існування — засадили пониззя Бугу соснами. Низка унікальних рослин є також на Поділлі, у Криму”.
Перлисті волошки занесені до Червоної книги України.
А багато чудових видів, які населяли нашу країну, вже зникли. “Пращури свійських биків — тури — жили в наших лісах, дикі коні тарпани — у степах, — зазначає Олексій Василюк. — Вони повністю зникли під час освоєння їхнього середовища сільським господарством. Під загрозою зникнення низка видів рідкісних орхідних рослин, а ще — славнозвісний символ гірської флори — едельвейс!”
Наразі нічого кращого для порятунку природи, ніж створення національних парків, людина не придумала, зауважує Олексій. У країнах ЄС площа нацпарків становить 16 — 17 відсотків, в Україні — 6 — 7. Тож працювати нам є над чим.
“Ба більше, у 2015 — 2016 роках в Україні у національних парках та заповідниках відбувались військові навчання! — розповідає Олексій. — Наприклад, у Чорноморському заповіднику випробовували нові ракети в рамках програми Україна — НАТО. Це нонсенс! Три роки нашої боротьби призвели до того, що в Україні таки перестали проводити навчання у нацпарках і заповідниках. Значною мірою тому, що інформацію про цю проблему екологи змогли донести до НАТО”.
За словами Олексія, потужні армії світу переважно піклуються про природу, таким чином ніби віддаючи їй заборговане. Наприклад, в Ізраїлі підрозділи збройних сил опікуються нацпарками за свої кошти, допомагають охороняти ці території, роблять будиночки для птахів з упаковок для боєприпасів.
ЯКЩО ХОЧЕШ ПОСАДИТИ ДЕРЕВО, НЕ ОБИРАЙ АКАЦІЮ
Тому що акація — це інвазійний вид, який походить з Північної Америки. Так само, як і червоний дуб. Інвазійні види чужі для нашої екосистеми, вони легко окуповують усе навколо, адже не мають в Україні природних ворогів. “Садити в нас білу акацію — те саме, що знищувати природу, — каже Олексій. — Так, акація — це дерево, але вона — не природа! І, до речі, в більшості держав ЄС за бюджетні кошти акацію знищують”.
Свого часу чужим видом для Полісся та Лісостепу стала сосна, яку посадили там замість дубів. “Навколо дубів у лісах були зосереджені 3 — 4 тисячі видів організмів, які можуть жити лише там, — каже Олексій. — Адже сосна не утворює дупла, щоби там жили птахи, кажани, білки. Комахи, які селяться під корою дуба, не можуть жити під корою сосни, тому гинуть. Гриби, які мають розкладати дуб, не можуть розкладати сосну, тож і вони там не ростуть”.
Якщо ви хочете посадити дерево — обирайте для цього лише місцеві види. Тоді це буде справді корисно. Навіть дуже корисно. Адже в середньому один гектар, наприклад, українського лісу може за рік продукувати 4 тонни кисню і вбирати 5 тонн вуглекислого газу.
Андрій Плига, координатор лісових проектів Всесвітнього фонду природи в Україні, додає: роль лісу в регуляції клімату — колосальна. І річ не лише в CO2. Дерева випаровують багато води (одне — кількасот літрів за день!) і зволожують атмосферу. “А з іншого боку, коли є опади, дерева сприяють тому, що волога повільно надходить до струмків, озер тощо, — каже Андрій Плига. — Вони зменшують темпи стікання цієї води, запобігаючи ерозіям”.
СУМНА МЕЛОДІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІСОВОЇ ПІСНІ
Що цікаво, площі лісів в Україні формально навіть трішки збільшились. Але так само зросла їх деградація. “У наших лісах проводять суцільні вирубки, які, до речі, формально здебільшого не є протизаконними, хоча можуть відбуватися без врахування природоохоронних норм, — каже Андрій. — На місці вирубаних площ лісгоспи зобов’язані посадити нові дерева або сприяти природному поновленню лісу. І ця площа офіційно залишається лісом. Але 5-річний ліс матиме в рази менше біорізноманіття і виконуватиме гірше кліматорегулювальні та водорегулювальні функції, ніж 200-річний!”
Щоби врятувати легені України, потрібно багато чого змінити в лісовій галузі. По-перше, каже Андрій, самозаліснені площі слід не перетворювати на поля. По-друге — садити ліси варто саме в лісовій зоні. “У 2010 — 2015 роках у рамках державної програми у нас садили ліси на неугіддях — таких ділянок особливо багато в степовій зоні, — додає експерт. — Таким чином знищили низку степових ділянок. А такі ліси в умовах зміни клімату з великою ймовірністю просто вигорять у лісових пожежах”.
Андрій Плига наголошує: потрібно також відмовитися від практики суцільних рубок. Натомість проводити вибіркові — тобто не гектарами знищувати ліс, а рубати лише окремі дерева. “Тоді ліс існуватиме далі, — каже він. — У такий спосіб треба відновлювати корінні для лісу деревостани — наприклад, поетапно перетворювати ті ж соснові ліси Полісся в листяні”.
Площа старих лісів в Україні — 15%. А найцінніших пралісів та квазіпралісів, куди ще практично не діставалась рука людини зі сокирою чи бензопилою, попередньо ідентифікували близько 100 тисяч гектарів, тобто лише 1 відсоток усіх лісів. “Це останні найцінніші ліси, які в нас є, — каже Андрій. — І їх дуже-дуже мало”.
Дякуємо, що прочитали цей тексту газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, як британець проплив під айсбергом в Антарктиді
