Що ближче до виборів, то солодшими стають обіцянки кандидатів у президенти. Знизити ціни на газ у чотири рази, виплачувати 50 тисяч гривень за народження першої дитини, 100 тисяч — другої та 150 тисяч гривень — третьої, підвищити мінімальну пенсію до 500 євро, а зарплату — до тисячі. Як розпізнати, порожні це обіцянки чи ні? Чи завжди популізм — абсолютне зло?
Про природу та наслідки популізму дискутуємо з Віктором Тараном, політологом, головою Центру “Ейдос”, Євгеном Головахою, заступником директора з наукової роботи Інституту соціології НАН України, та Ігорем Петренком, експертом Міжнародного центру перспективних досліджень.
— Коли виник популізм?
І. Петренко:
— Термін походить від латинського populus — народ. Популізм як течія зародився у США наприкінці XIX століття і спершу не мав негативного забарвлення. У представників цієї течії були абсолютно нормальні вимоги — наприклад, восьмигодинний робочий день. Популісти апелюють до мас, пропонуючи прості розв’язки складних проблем, що існують у суспільстві.
Є. Головаха:
— У давнину популістів називали демагогами. Ці люди намагалися викликати захоплення в народу, вдавалися до іронії, виступали зі звинуваченням на адресу еліт. Один із найвідоміших демагогів Стародавнього Риму — Катіліна (суперник Цицерона). Він закликав маси йти проти тогочасного істеблішменту, який захопив владу.
— Чи поширений популізм у світі?
І. Петренко:
— Так, він набирає обертів. У восьми країнах Європи популісти присутні у парламенті, а в трьох ( Німеччині, Франції, Чехії.
В Угорщині, Польщі поширений націоналістичний популізм, так званий правий — його суть полягає в апелюванні до якоїсь винятковості, активному формуванні образу “свій — чужий”, коли до “своїх” причисляють прибічників, а тих, хто проти, зараховують до ворогів.
Також є популізм соціального характеру (лівий), коли лунають обіцянки на кшталт “встановимо мінімальну зарплату в Україні 1000 євро, пенсію — 500 євро”.
— Які особливості популізму в Україні?
В. Таран:
— Більшість політиків у нашій країні — не популісти, а демагоги. Яка між ними відмінність? Популісти пропонують легкі шляхи вирішення складних завдань, а демагоги спеціально використовують прийоми, якими вводять аудиторію в оману і схиляють на свій бік. Ще Арістотель казав: особливість демагогів у тому, що вони, коли обіцяють вирішення складних завдань, свідомо брешуть. Тобто їхні механізми не працюють у принципі.
Є. Головаха:
— Водночас будь-який політик — популіст. Уявіть собі претендента на високу державну посаду, який скаже: “Знаєте, коли я прийду до влади, вас чекає багато проблем, реформи будуть складними”. Хто обере такого політика?.. Якщо претендент не апелює до мас, він, на мою думку, не має шансів на перемогу.
І. Петренко:
— В Україні всі партії постали на грунті загравання з певними потребами суспільства, з якимись цікавими для нього темами. Тобто популізм у нашій країні — це певна технологія, до якої більшою чи меншою мірою
вдаються всі політичні сили.
— Чи правда, що популісти здобувають більшу популярність у бідних верств населення?
Є. Головаха:
— Так, що бідніша людина, то більше вона схильна сприймати популістські гасла.
Фото pixabay.com
