На недільних виборах у Польщі перемогла партія влади “Право і Справедливість”, котра здобула 235 мандатів у Сеймі. На другому місці — опозиційний блок “Громадянська коаліція” (134 депутатські місця). Також після чотирирічної перерви до Сейму пройшла “Лівиця”. На четвертому місці — блок Польської селянської партії та популістів із Kukiz’15. Уперше в Сеймі буде партія друзів Путіна — крайня права “Конфедерація”.
Результати виборів у Польщі обговорюємо з Євгеном Магдою, директором Інституту світової політики, та Ігорем Ісаєвим, головним редактором порталу українців Польщі.
— Людей з неприховано антиукраїнськими поглядами в Сеймі стало більше, чи не так?
І. Ісаєв:
— Мене непокоїть потрапляння до Сейму люблінського воєводи Пшемислава Чарнека, котрий ініціював переслідування українського історика Григорія Купріяновича. Також у Сеймі буде Томаш Жимковський, що кілька років тому з парламентської трибуни говорив, ніби під час церковної процесії в Перемишлі “бандерівці” напали на польського громадянина. Пройшов до Сейму й Маріуш Блащак. Він відомий тим, що не впустив до Польщі 2016 року український гурт “OtVinta”. Це представники провладної партії.
А в “Конфедерації” депутатом став Роберт Вінницький, що має антиукраїнські погляди. У березні минулого року він під час ходи націоналістів у Варшаві топтав червоно-чорний прапор, заявляючи, що це “бандерівська ганчірка”. Очевидно, що ці люди з трибуни Сейму далі критикуватимуть Україну.
Водночас у Сеймі буде й чимало прихильників України — Адам Шлапка, Томаш Семоняк, Яцек Протас, Павел Коваль. На жаль, жоден українець до Сейму не потрапив — наші були на непрохідних місцях у “Громадянській коаліції”, а “ПіС” у свої списки українців не брала.
— Що чекати Україні від оновленого Сейму?
Є. Магда:
— Володимир Зеленський після переговорів у Варшаві 31 серпня заявив про прорив у двосторонніх відносинах з Польщею. Нещодавно українська сторона надала дозволи на ексгумацію жертв Волинської трагедії. Сформований політичний ландшафт у Польщі дасть змогу визначати перспективи двосторонніх взаємин, однак не варто їх замикати тільки на політиці історичної пам’яті, де Польща вважає за можливе диктувати свої правила. Поступки України навряд чи поліпшать клімат у двосторонніх відносинах, рецепт їх покращення в іншому — розширювати горизонти, щоб проблемні та незручні питання втрачали гостроту.
І. Ісаєв:
— Антиукраїнські погляди демонструє лише кільканадцять осіб, але сила їхнього впливу може бути доволі великою. “Українське питання”, особливо в історичній сфері, дуже суперечливе для опозиції. Щоб не створювати собі більших репутаційних проблем, вона, коли дійде до дискусії на українську тему, просто промовчить. “Право і Справедливість” цим скористається — і запропонує власну, лагіднішу версію чергової історичної декларації. Проте обидві версії навряд чи сподобаються Україні.
Читайте також про прорив у міжнародному визнанні ПЦУ
