Йому лише 35, а він — прем’єр-міністр найбільшої держави Європи. Кандидатуру Олексія Гончарука на посаду глави Кабінету Міністрів України підтримали 290 народних депутатів. Мені стало цікаво — що допомогло цій людині здобути такий високий пост у зовсім молодому віці? Хороше виховання? Кмітливість? Хитрість? Добра освіта? Корисні знайомства? Щоби з’ясувати це, я вирушаю на його малу батьківщину — у місто Городню на Чернігівщині.
“ЙОГО НАЗИВАЛИ “ПРОФЕСОРОМ”
...“Так-так, чули, що це наш Льоша тепер буде керувати урядом. Може, і Городні рідній допоможе”, — каже місцева продавчиня, яку я питаю про Гончарука. Жінка скеровує мене у Городнянську ЗОШ No2, що на вулиці Троїцькій. Тепер це ліцей. А колись була школа з російською мовою навчання. Саме тут Олексій Гончарук закінчив 11 класів.
Зустрічаюся із педагогами. “О, Олексія дуже добре пам’ятаю! — каже вчителька історії та правознавства Валентина Плотникова. — Він у школі був дрібненьким, низеньким, носив довге волосся, по плечі”.
Олексій Гончарук серед однокласників (у нижньому ряді, четвертий справа наліво).
Надія Болох, класна керівниця Олексія, підхоплює: “Я казала всім, що прем’єр-міністром буде Гончарук. Так і сталося! Як він потрапив у ту компанію? Особисто мені не розповідав. Може, через Андрія Богдана, голову Офісу президента України. Льошка і Олександра Данилюка знав. А якось приїжджав у Городню, і з ним була одна дівчинка — нині вона, здається, міністерка освіти”.
“Як вчився?” — запитую.
“Та добре вчився, — відповідає Валентина Плотникова. — Ботаном не був, просто легко засвоював інформацію. Перемагав на олімпіадах. Був активний у громадському житті. От знаєте, я б не хотіла, щоби його система з’їла”.
“А ще Олексій любив розлогі відповіді, — додає класна керівниця. — Завжди робив довгий вступ. За це його у класі називали “професором”. Був компанійським, лідером. Спорт любив: грав у футбол, волейбол, шахи, шашки.
Батьки про нього дуже дбали. У нас у школі ще не було жодного комп’ютера, а в Льоші удома — персональний.
У школі новий прем’єр-міністр був відмінником. Найнижча оцінка — 10, з військової підготовки.
Пам’ятаю, після навчального року пішли до лісу на пікнік. Льоша усміхається: ми вже дорослі, тому будемо святкувати по-дорослому. Мені перехопило дух, а він витягає дитяче шампанське зі сумки. Жартівник!”
За словами вчительки, випускники зустрічаються кожні п’ять років. Олексій — один із тих, хто організовує ці зустрічі.
“Остання була у 2016-му, — каже Надія Володимирівна. — Хлопці на нього тоді напали, щоби щось змінював в Україні, сперечалися. А він апелював: “Не так усе просто”.
“Якось на зустрічі дівчата кажуть йому: “Льошка, ти досі сам, неодружений”. А він: “Я не сам, просто без обручки. У мене з цими справами все добре”, — згадує пані Надія.
— Помітила, що останнім часом він узагалі втікає від цієї теми. Але, дивлюся, одній Ані з Чернігова лайки у соцмережі ставить. Певно, товаришують. Дівчина вчилася у нашій школі, красива, ефектна. Молодша від нього, мабуть, років на шість...”
“А в школі закохувався в когось?” — питаю.
“Дівчатам він завжди подобався, і знав це, та не показував, — каже вчителька. — Здавалося, що його дівчата і не дуже хвилювали. Цілі були високі, тож обирав навчання. Ось погляньте”, — жінка розгортає журнал з оцінками.
Майже усі дванадцятки! Лише військова підготовка оцінена десяткою. Вчителька додає, що Олексій закінчив навчання із золотою медаллю.
“З усіх наших Олексій був найбільш начитаний та ерудований”, — каже Ірина Дроздова, однокласниця.
“Вірите чи ні, але він справді постійно вчився! Навіть на дискотеки не ходив”, — згадує однокласниця Олексія Олена Лева. І додає, що такі учні, як Олексій, — на вагу золота: завжди давав списувати!
“ГОНЧАРУКИ? ДОБРІ ЛЮДИ”
Батько Олексія Гончарука — військовий льотчик, родом із Вінниччини. Саме через службу батька родина потрапила на Чернігівщину. Мама — медсестра. Якийсь час працювала у школі, де навчався Олексій. Після звільнення поїхала на заробітки в Італію.
...Родина Гончаруків жила у військовому містечку в Городні, неподалік школи. Будинок на вулиці Перемоги. Прямую туди.
“Гончаруки? Добрі люди, — каже Віра Петрівна, що мешкає тут уже 40 років. — Олексія більше виховувала мама.
Тато працював. Родина була небідна, на ті часи мали все. А ще Льошка був таким грамотним, що ще в дитинстві всі казали — піде у політику! Тепер сюди Льоша не навідується. По телевізору хіба бачимо”.
У цьому будинку у військовому містечку і жила родина Гончарука.
Після завершення навчання Олексія в Городнянській школі родина переїхала до Чернігова. Понад десять років тому батько загинув у ДТП. Валерій Гончарук теж займався політичною діяльністю. Працював на Соціал-демократичну партію України, яку очолював Віктор Медведчук.
Згідно з декларацією, Олексій Гончарук орендує квартиру у Києві, але досі зареєстрований у Чернігові, на вулиці Бєлова. Квартира площею 71 кв. метр належить молодшому братові Олегу.
Іду туди. Стукаю в двері квартири, ніхто не відчиняє.
“Тут живуть Гончаруки?” — питаю сусідку, яка назвалася Зоєю. — “Так, із 2003 року. Тут мешкає Олег Гончарук, молодший брат Олексія, з дружиною та дитиною. Але сьогодні їх не видно”.
ЮРИДИЧНЕ МИНУЛЕ
У 2001 — 2006 роках Олексій Гончарук навчався в Інституті права імені Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом, став магістром права. Закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, тут здобув ступінь магістра за спеціальністю “державне управління”.
Також новий прем’єр-міністр — випускник Інституту Аспена у Києві, Києво-Могилянської бізнес-школи. Має науковий ступінь доктора філософії в галузі права. Доцент кафедри фінансового та банківського права Інституту права імені Володимира Великого.
Одне з перших місць роботи Олексія Гончарука — ТОВ “Городнянський завод продтоварів”. Тут він працював молодшим юристом.
У 2007-му Олексій Гончарук набув право на заняття адвокатською діяльністю. Із 2018 року це право зупинено.
З 2008 року — арбітражний керуючий, засновник і керівний партнер юридичної фірми. З 2009 року — голова Всеукраїнської ГО “Асоціація допомоги постраждалим інвесторам”, заступник генерального директора ТОВ “Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія”.
“ВТРАТИВ ПОЛІТИЧНУ ЦНОТУ”
У 2014-му Олексій Гончарук потрапив у партію “Сила людей”. У соцмережі досі збереглися його дописи про той період: “Зайшов до Національного секретаріату ПП “СИЛА ЛЮДЕЙ”. Написав Заяву про вступ в Партію. Сподіваюсь, приймуть. А Ви? П. С. Тепер точно втратив політичну цноту!”
У 2014-му на виборах до ВРУ був кандидатом у народні депутати від “Сили людей”, очолив список партії.
“Я працювала з Олексієм у “Силі людей”. Він був одним із лідерів, — каже Лілія Дроздик, керівниця відділу комунікації та адвокації Центру демократії та верховенства права. — Це людина з величезною енергією, трудоголік”.
Свого часу Олексій Гончарук був позаштатним радником колишнього міністра екології та природних ресурсів.
Днями ексдепутатка та громадська діячка Тетяна Чорновол розповіла про начебто тісний зв’язок нового прем’єра з колишнім депутатом-корупціонером Онищенком-Кадировим, що ухилявся від сплати податків.
“Олексій Гончарук входив у найближче коло довіри Ігоря Шевченка, коли той обіймав посаду міністра екології. Своєю чергою ні для кого не секрет, що міністр Шевченко був “слугою” корупціонера Онищенка-Кадирова, і ті пів року, які обіймав посаду міністра екології, займався суто обслуговуванням інтересів свого шефа. Зокрема, команда міністерства працювала над таємним відчуженням Чорноморського шельфу Онищенку. І, нагадаю, Шевченка звільнили за корупційні польоти чартерним літаком, що належав Онищенкові.
Прошу звернути увагу: Гончарук був такий близький до Шевченка, що міністр подавав його на свого заступника. І, зауважу, Гончарук ніколи публічно не виступав ні проти Шевченка, ні проти Онищенка”, — заявила Тетяна Чорновол.
Також Олексій Гончарук був радником першого віце-прем’єр-міністра — міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва.
Наприкінці 2018 року Олексій Гончарук з однодумцями, зокрема Максимом Нефьодовим (нині голова Державної митної служби) та депутатом Київради Сергієм Гусовським створили праволіберальний рух “Люди важливі”.
“Олексій працьовитий. Здатний брати на себе відповідальність, вміє приймати рішення. Командний гравець. Переконливий оратор”, — каже “Експресу” Сергій Гусовський.
“Дуже амбітний, — додає Володимир Анфімов, який також працював тоді з Гончаруком. — До роботи підходить системно. Доволі харизматичний. На всіх заходах, які ми робили, він був чудовим спікером. Його класно сприймала аудиторія. Чи є в нього мінуси? Ну, інколи він може бути дуже емоційним. Але це свідчить про те, що людина горить своєю справою”.
НОВИЙ РІВЕНЬ
28 травня 2019-го Володимир Зеленський призначив Олексія Гончарука заступником глави Адміністрації президента.
“Є багато версій, як Олексій потрапив у команду президента, — каже Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента”. — Навіть чув, що це Дмитро Дубілет познайомив його з Андрієм Богданом. Та Олексій Гончарук був у професійно-ліберальній тусовці, де всі знали один одного. Тому хто привів — з’ясувати важко. Важливіше те, що Олексій дуже швидко зміг здобути повагу президента.
Він людина амбітна, пробував брати участь у різних політичних проектах. Правда, тоді невдало, максимум був радником міністра, потім радником віце-прем’єр-міністра. А тепер пощастило. Фраза “вода камінь точить” — про нього”.
Тож, як кажуть наші співрозмовники, саме працьовитість, кмітливість, вміння швидко вчитися допомогли Олексієві Гончаруку стати прем’єр-міністром України. Хочеться вірити, що ці свої позитивні риси він використовуватиме й для розвитку країни. А ми уважно стежитимемо за діяльністю очільника Кабміну і висвітлюватимемо на сторінках “Експресу” його роботу.
Читайте також про те, як Верховна Рада порушує регламент.
