Посол Фінляндії при НАТО Клаус Корхонен та посол Швеції Аксель Вернгоф передали заявки на вступ до
НАТО генсекові Альянсу Єнсу Столтенбергу, офіційно запускаючи процедуру, яка завершить десятиліття нейтралітету Фінляндії і близько 200 років — нейтралітету Швеції. Не всі члени НАТО схвально відгукнулися на такий крок цих двох країн. Туреччина заявила, що заблокувала початкове рішення НАТО опрацювати ці заявки. Також президент Хорватії Зоран Миланович дав зрозуміти, що ветує прийом Швеції та Фінляндії на саміті НАТО в Мадриді.
— Триває шалена дипломатична війна навколо вступу двох скандинавських країн до НАТО, — каже Ігор Козій, військовий експерт інституту Євро-Атлантичного співробітництва. — Власне, уповаючи на сателітів кремля — Туреччину та Хорватію, путін може гальмувати ці процеси. Тепер вони намагаються знайти якийсь привід, щоб заблокувати схвальне рішення НАТО.
— Туреччина намагається скористатися сьогоднішньою ситуацією для вирішення питання зняття санкцій та обмежень у військово-технічному співробітництві зі США та європейськими країнами, — каже Олександр Калініченко, юрист-міжнародник, керівник проекту “Нотатки атлантиста”. — Саме тому формальним приводом для турецького вето обрано питання “толерування Гельсінкі та Стокгольмом активістів Курдської робітничої партії”, що згодом можна розміняти на паралельні домовленості в межах американсько-турецького діалогу. Також не забуваймо, що наступного року в Туреччині відбудуться президентські та парламентські вибори, і на тлі несприятливої макроекономічної ситуації Реджеп Ердоган тепер намагається заробити “політичні бали”.
Що стосується Хорватії, то там точиться протистояння між президентом Зораном Милановичем і головою уряду Андреєм Пленковичем. Питання розширення НАТО використовується тут, щоб здобути додаткові політичні бали.
— А як майбутнє потенційне поповнення НАТО змінить баланс сил у регіоні?
О. Калініченко:
— Членство Швеції та Фінляндії в НАТО — надбання для Альянсу. По-перше, завдяки стратегічному значенню острова Готланд та фінського узбережжя, він здобуває повний контроль над Балтійським морем та вирішує питання посилення оборони своїх балтійських держав — членів (Польща, Литва, Латвія, Естонія) на кордоні з росією. По-друге, значно посилюється “логістичне плече” для реалізації стратегії присутності Альян су в Арктиці. По-третє, військові резерви НАТО відчутно зростуть завдяки Фінляндії та Швеції. Нині з урахуванням резервістів чисельність збройних сил Альянсу в 1,7 раза більша, ніж у Росії. Якщо ж включити до НАТО Фінляндію та Швецію, їх буде вдвічі більше — завдяки величезному військовому резерву, насамперед у Фінляндії.
— А яка вигода від розширення Альянсу для України?
О. Калініченко:
— Швеція і Фінляндія — друзі України і лобісти наших інтересів в ЄС. Такої підтримки від цих двох держав можна сподіватися і в межах євроатлантичного руху Києва. Крім того, посилення північного флангу НАТО дасть новий поштовх формуванню Балто-Чорноморського регіону безпеки, що чутливо для посилення позиції України як форпосту стримуван ня експансії росії. Серед характерних ознак “скандинавського” розширення Альянсу цього року є й той факт, що розгляд заявок про вступ Швеції та Фінляндії відбувається без проходження етапу ПДЧ (Плану дій щодо членства).
— До речі, тимчасова повірена США в нашій країні Крістіна Квін вважає, що Україна теж має шанс стати членом НАТО без проходження етапу Плану дій щодо членства — як Фінляндія та Швеція. Чи це реально?
І. Козій:
— У договорі про створення НАТО немає жодної згадки про ПДЧ як передумови вступу до цієї організації. Але є ключовий момент, що міститься у преамбулі договору та статті 3, який передбачає, що у країні — кандидатці на вступ мають бути верховенство права, повага до прав та свободи людини, демократія.
Саме ці умови основні для приєднання до НАТО. Звісно, на відміну від України, до Фінляндії та Швеції в Альянсу не було запитань щодо верховенства права, прав та свобод людини. Тож нам конче потрібні
реформи в судочинстві, успіхи в боротьбі з корупцією, щоб у короткій перспективі мати шанс теж приєднатися до НАТО.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як 41-річний поляк провів відпустку, допомагаючи українським волонтерам