Мабуть, ви пам’ятаєте, як Володимир Зеленський влаштував показовий розбір польотів на митницях, вимагаючи від керівників піти у відставку. Однак у результаті посади позбувся лише один. Решта тримається — і закон їм це дозволяє. Втім невдовзі усе може змінитися.
Нагадаємо, 10 вересня Верховна Рада прийняла за основу Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (законопроект № 1066). Він вносить зміни до чотирьох законів України, що регулюють роботу державних органів. Що важливо, цей законопроект спрощує процедуру працевлаштування та звільнення державних службовців.
Ще раніше Максим Нефьодов, очільник ДМС, зазначив: ці зміни потрібні для оновлення реформованої митної служби. Адже звільнити навіть скомпрометованих держслужбовців дуже важко: вони можуть “піти на лікарняний і де-факто перебувати там вічно”, каже Нефьодов. Такий же складний і тривалий процес — працевлаштування на вакантне місце. Які хиби є в законі про держслужбу і яких новацій слід чекати? Говоримо про це з Андрієм Заболотним, заступником голови Національного агентства України з питань державної служби, та Ольгою Коцюрубою, радницею з юридичних питань Громадської мережі “Опора”.
— То якою є процедура звільнення держслужбовців?
О. Коцюруба:
— Складною і тривалою. Звільнити особу можна тільки тоді, коли вона систематично вчиняє дисциплінарні проступки, що тягнуть за собою негативні наслідки.
Для звільнення працівника треба провести засідання дисциплінарної комісії. Усі порушення мають бути зафіксовані в акті. А на цьому етапі виникають труднощі, бо причетність держслужбовця до проступку не завжди можна довести.
А. Заболотний:
— Звільняти працівника, коли він перебуває на лікарняному, і справді не можна. Однак якщо держслужбовець упродовж 120 днів календарного року не з’являється на роботу або 150 днів перебуває у стані непрацездатності (хворіє), керівник може його звільнити за власною ініціативою.
Звісно, це дуже великі терміни. У митних і податкових службах відсутність фахівця упродовж 120 — 150 днів призводить до неефективності установи, адже ці органи працюють із великим потоком людей.
— А яка процедура влаштування на держслужбу?
— Єдиною підставою для прийняття особи на державну службу є конкурс. Його проведення регулює Закон України “Про державну службу” і постанова Кабінету Міністрів про Порядок проведення конкурсу.
Сама процедура доволі проста, якщо посада не керівна — спеціаліста, провідного чи головного спеціаліста в районних, обласних або центральних органах влади. Для участі в конкурсі достатньо диплома бакалавра й знання законодавства.
Першим етапом є подання документів — копії паспорта, документа про освіту, заяви про участь у конкурсі, резюме, декларації і згоди на оприлюднення даних декларації, посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою тощо.
До речі, посвідчення про володіння державною мовою автоматично отримують ті, хто в дипломі має відмінні оцінки, інші ж складають тести.
Усю документацію розглядає комісія. Далі — тестування на знання законодавства. Учасникам ставлять 40 відкритих запитань. Потім — співбесіда, на якій оцінюють вміння працювати в команді, організовувати ро- боту, стійкість до стресів.
Завершується усе засіданням комісії, до складу якої можуть входити представники громадськості. Розглянувши кандидатури, вона визначає переможця і подає керівникові держоргану для призначення на посаду.
О. Коцюруба:
— Зауважу, що оголосити переможця конкурсу мають упродовж 30 календарних днів після його завершення. Оголошення конкурсу, його проведення, оскарження результатів — усі ці етапи забирають чимало часу. Крім того, є проблеми з формуванням і функціонуванням конкурсних комісій. Але це проблема не закону, а його виконання.
— То чи варто щось змінювати, на вашу думку?
— Чинний закон ухвалений уже після Революції Гідності, у 2015 році й цілком відповідає європейським стандартам. Процедура швидкого звільнення неможлива, адже мусимо дотримувати принципів держслужби. У разі ухвалення закону про скорочену процедуру звільнення держслужбовців є ризик політично мотивованих звільнень щодо осіб, фактів провини яких не доведено.
А. Заболотний:
— Гадаю, варто розглядати альтернативні форми працевлаштування, зокрема контрактну. У ній можна передбачити особливі умови, які залежатимуть від специфіки державного органу.
Читайте також про те, як Верховна Рада порушує регламент
