Поки команда нового Президента України лише обіцяє розширити роль громадян в ухваленні важливих державних рішень, голос швейцарців у встановленні правил, за якими живе їхня країна, вже надзвичайно вагомий.
У цій країні люди реально впливають на вирішення усього спектра питань — починаючи від економічних, фінансових та соціальних і закінчуючи конституційними змінами й оцінкою міжнародних договорів. Свою думку громадяни висловлюють на референдумах.
Про швейцарський досвід проведення народного волевиявлення розповідає доцент кафедри політології та соціології Кам’янець-Подільського національного університету імені І. Огієнка, кандидат політичних наук Вадим Маркітантов.
— Як давно у Швейцарії запроваджено практику голосування на референдумах? Чому саме такій моделі ухвалення рішень країна віддає перевагу?
— Швейцарія має найбільший у світі досвід проведення референдумів. Вважають, що вперше народне волевиявлення тут відбулося 1439 року (у кантоні Берн). Інтенсивність застосування референдумів у цій країні нині — найвища у світі.
Референдум тут — одна з основ політичної системи, а голос суспільства — надзвичайно важливий та впливовий. Цей інструмент прямої демократії дає громадянам можливість бути активними учасниками політичного процесу, а урядовців спонукає до пошуків компромісів. У разі неврахування позиції певної соціальної групи дискусійне питання потрапляє на широке обговорення громадськості й у майбутньому — на референдум.
Референдум тут — одна з основ політичної системи, а голос суспільства — надзвичайно важливий та впливовий.
— Як саме відбувається волевиявлення? Наскільки ефективний голос громадян в ухваленні рішень?
— У Швейцарії люди мають право робити вибір трьома шляхами: прийшовши на дільницю, відправивши своє “за” чи “проти” поштою, проголосувавши за допомогою SMS з мобільного телефона або через інтернет. Напередодні вони через пошту отримують листівки з формулюванням запитання, зазначенням переваг і недоліків та ідентифікаційний номер для електронного голосування.
Зазначу, що актуальною проблемою сучасної Швейцарії є низький відсоток участі громадян у референдумах на федеральному рівні. Для прикладу, з початку 2000-х середній показник участі скоротився із 49% до 35 — 40%. На референдумах затверджують далеко не всі ініціативи, а лише приблизно 10%.
З огляду на це можна вважати, що народне волевиявлення є ефективним інструментом стримування змін, які не відповідають інтересам суспільства.
Характерним для Швейцарії є те, що будь-який закон, ініційований парламентом, може бути ухвалений чи відхилений на факультативному референдумі. Для цього потрібно у 100-денний термін після ухвалення рішення зібрати 50 тисяч підписів громадян, які проти, і вже на референдумі більшістю голосів вирішити долю закону.
— Як часто у Швейцарії проводять референдуми? Які питання зазвичай виносять на голосування?
— Референдуми в цій країні відбуваються систематично, зазвичай три-чотири рази на рік — у березні, червні, вересні та листопаді. На кожному з них розглядають дватри питання. Торік, наприклад, розглядали ініціативи щодо надання Нацбанку Швейцарії виняткового права на емісію грошей, встановлення велодоріжок за тим самим принципом, що й гірські та пішохідні стежки, ухвалення федерального акта для регулювання азартних ігор, стимулювання виробництва харчових продуктів, отриманих екологічно чистим шляхом тощо.
Швейцарці мають реальний вплив на політику в країні.
Радимо також прочитати про друзів і недругів України у новому парламенті Європи
