Це країни, які мають найуспішніший досвід миротворчої діяльності, — передусім США, Велика Британія, Франція, Канада, Австралія, а також ті держави, що зазвичай теж беруть участь у миротворчих місіях, як-от Швеція, Норвегія, Фінляндія, Грузія та інші. Було б також корисним одночасно із введенням місії ООН запросити до України гуманітарні місії різних країн та міжнародні організації, які спеціалізуються на проектах із примирення, повернення біженців та внутрішньо переміщених осіб, відбудови зруйнованої інфраструктури, об'єктів ЖКГ тощо. Це могло б відіграти роль пом'якшувальної подушки у сприйнятті місцевим населенням іноземців у блакитних шоломах зі зброєю в руках, — сказав Вадим Трюхан, експерт із зовнішньої політики, міжнародних відносин та безпеки в коментарі газеті Експрес.
Нагадаємо, у нашої держави вже є бачення того, якою має бути миротворча місія ООН. На переконання урядовців, за основу варто взяти так звану хорватську модель, апробовану 23 роки тому.
Ідеться, зокрема, про те, що на чолі миротворчої місії повинна стояти міжнародна перехідна адміністрація. Вона мала б складатися із трьох компонентів: військового (70%), поліційного (15%) та цивільного (15%). Кожен із них передбачає певні завдання.
Для прикладу, військовий компонент — це розведення сил, роззброєння, розмінування. Поліційний — підтримування правопорядку, комунікація з місцевим населенням, захист власності. Цивільний — відновлення системи освіти, культури, охорони здоров'я, проведення місцевих виборів, відбудова економіки та інфраструктури і так далі.
У Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій вважають: миротворча місія на Донбасі має налічувати від 25 до 50 тисяч осіб. Долучитися до операції можуть 30 або й більше країн.
Наскільки реалістичним є план з розгортання миротворчої місії, оприлюднений МінТОТ? Чи реально залучити на Донбас миротворчий контингент у кількості від 25 до 50 тисяч осіб, як пропонує МінТОТ? Відповідь на ці та інші питання — у новому номері газети Експрес.
