“Мабуть, є чимало дизайнерів талановитіших, ніж я. Визнаю це. Однак у нашій професії не можна дозволяти собі спати до 12-ї години і ходити на вечірки. Не кажу, що це погано, однак у всьому має бути баланс”, — зазначає один із найуспішніших вітчизняних модельєрів.
— На вашу думку, скільки часу знадобиться українській фешн-індустрії, щоб оговтатись після карантину?
— Мінімум два роки. І не лише українській, а й світовій... Того життя, яким ми жили раніше, вже точно не буде. Якщо свого часу люди купували по п’ять суконь, то сьогодні оберуть дві. І кожну річ розглядатимуть під мікроскопом... До слова, цьогоріч ми не їдемо до Парижа, щоб представити колекцію літо-2021. Та й буде вона досить скромна: довелося скоротити її у чотири рази.
— Вашому бренду — 20 років. Скажіть, які риси характеру допомагали вам у багатолітній кар’єрі, а які, навпаки, гальмували її?
— Мені завжди допомагала впертість. Це — мій козир. Я вважаю: якщо ви хочете що-небудь отримати, потрібно бути наполегливим. Коли я переїхав до Києва, про мене говорили: “Андре Тану легше одразу сказати “так”, ніж “ні”, бо він усе одно змусить тебе сказати “так”. Я вважаю, що наполегливість — фішка будь-якої успішної людини. А заважала наївність. Я відкриваюсь людям. Іноді це — моя велика проблема.
— В одному з інтерв’ю ви зазначили: “Успіх — це 99% роботи і 1% таланту”. Цікаво, коли ви це зрозуміли?
— Напевно, одразу. Навіть якщо розглядати величезну кількість конкурсів, у яких я брав участь і в багатьох переміг. У мене більш як 60 дипломів різних конкурсів. Мабуть, є чимало дизайнерів талановитіших, ніж я. Визнаю це. Однак у нашій професії не можна дозволяти собі спати до 12-ї години і ходити на вечірки. Не кажу, що це погано, однак у всьому має бути баланс.
Тому успіху досягають люди типу Джорджа Армані, Майкла Корса, Томмі Гілфігера — ті дизайнери, котрі зранку в ательє. Для них робота — це хобі. Це — життя. І в них немає такого: ось тут — я працюю на роботі, а вдома — сиджу. Я труджусь і вдень, і вночі. Вчора у літаку замалював дев’ять ескізів. Пів салону за цим спостерігало... Я працюю завжди!
Вчора у літаку замалював дев’ять ескізів. Пів салону за цим спостерігало...
— Кому з українських зірок ви поставили би п’ятірку за відчуття стилю, а кому ще треба попрацювати над своїм іміджем?
— Завжди бездоганно виглядають Маша Єфросиніна і Тіна Кароль. Вони перші спадають на думку. Критикувати нікого не буду.
— Якщо не помиляюсь, вашій дитині — п’ять рочків. Софія — татова донька чи мамина? I до чого вона проявляє потяг?
— І мамина, і татова. Я вважаю, що дівчинці дуже потрібна саме батьківська любов. Тато повинен у всьому підтримувати, завжди, за будь-яких умов. Напевно, тільки коли стаєш батьком у дорослому віці, можеш до кінця усвідомити, яке це щастя.
Я пишаюся тим, що моя Софійка мріє стати конструктором літаків. Вона любить подорожувати й планує винайти лайнери, в яких пасажирам було б весело та приємно мандрувати. Мені все одно, чим займатиметься донька. Вона непогано малює, ходить у французький дитсадок, любить читати. Мені дуже важливо, щоб вона була доброю, щирою, справжньою. Я ж допоможу їй у всьому...
Знаєте, ніколи не думав, що стану таким люблячим татом. Це — безумовна любов, у яку пірнаєш, нічого не вимагаючи і не очікуючи у відповідь.
— Якщо не секрет, де ваші “місця сили”? I як часто ви туди навідуєтесь?
— Я їжджу в гори до Австрії. Ось уже тринадцять років — обов’язково. Одного разу не доїхав і весь рік у мене полетів шкереберть. Там я займаюсь цігун, роблю запливи в озері з крижаною водою. Вона настільки чиста, що у ній водиться рожева форель... Після цього ти почуваєшся якісно іншим. А ще я катаюсь на велотреці. Відвідую музеї сучасного мистецтва. Заглиблююсь в іншу атмосферу. Це повне перезавантаження!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з письменницею Галиною Пагутяк
